Жіноче чтиво: кримінально чи ні?

Є такий анекдот, коли дівчина скаржиться подругам: "Мій, мовляв, мені на день народження книжку подарував! Певно натякає, що я тупа!" Звісно, є чоловіки, які скажуть – навіщо жінці взагалі читати? У неї є свої обов'язки – робота, дім, діти, приготування їжі. У вільну хвилинку (якщо вона випадає) можна зайнятись чимось кориснішим, ніж читання якогось Умберто Еко – можна печиво пекти або серветки гачком в'язати. На щастя, таких динозаврів із патріархальними нахилами в наш час все менше, і справжнім чоловікам аж ніяк не заважає, що їхні половинки витрачають все більше вільних коштів з сімейного бюджету на букіністичну продукцію. До того ж, це значно спрощує дилему вибору подарунків до свят – навіщо вигадувати запаморочливі презенти, якщо можна подарувати книжку? Залишається єдине питання – яку саме? Читаючий контингент жінок сьогодні невимовно великий. Читають майже усі. Що саме вони читають – питання інше. Тому, перш ніж дарувати коханій повне зібрання Стефані Маєр або новинку від якоїсь Оксани Робскі, поцікавтесь – може у дівчини алергія на вампірів чи на гламур. Інакше ризикуєте попасти пальцем в небо.

Напевно, не буде помилковим судження, що досить мало представниць прекрасної статі кохається в кримінальних "дюдиках", де головні герої на кожному кроці ботають по фєні, і через сторінку річками ллється кров. Хоча завдяки Олександрі Марініній, Тетяні Устиновій і Дарії Донцовій з'явилось і міцно закріпилось поняття "жіночого детективу" на наших теренах, де головна героїня – це незмінно ВОНА, і де ВОНА не лише приваблива, кмітлива і самотужки може справитись із десятком бандитів, а ще й завойовує у процесі серце Принца, і все це – на фоні романтично-адреналінової суміші круїзних лайнерів, мерседесів, діамантів і модних курортів. Немає нічого дивного, якщо ваша дама читає таку літературу – значить, вона й сама не проти опинитись на місці головної героїні і постріляти у негідників з пістолета. Якщо такої нагоди немає – зійде й екстремальний відпочинок зі стрибками з парашутом, затяжний похід в гори з сухим пайком або екстрим-їзда на дідових старих "Жигулях" по не пересіченій місцевості.

Так само не помилкою буде сказати, що майже всі жінки люблять читати про любов (інакше – що це за жінки?) Аби пристрасті палали, як у "Рабині Ізаурі", і щоб неодмінно вкінці весілля! Можна, щоб і з нещасливим кінцем, але тоді, шановні чоловіки, налаштуйтесь на те, що у вашої половини кілька днів буде кепський настрій, а ваше улюблене м'ясо буде або недосоленим, або, якщо половина – особа сентиментальна і до сліз вразлива, то й пересоленим. Тут чоловікам головне не упустити мить, коли кохана жінка до такої степені скучить за романтикою, що переживатиме за Луїса Антоніо більше, ніж за вас, і вчасно побавити її чимось хорошим – від банального, але приємного розслаблюючого масажу після трудового дня до вечері зі свічками в ресторані без особливої нагоди. Любителькам же сопливих історій кохання – зустрічна порада: не зловживайте чоловіковою добротою і не надто часто вдавайтесь до поливання рясною сльозою його улюбленого рагу, аби нишком виманити понаднормову романтичну прогулянку під зорями. Інакше замість нової книжки серії "Вечная любовь" в подарунок на день народження ви ризикуєте отримати "Кулінарні рецепти" і новий фартух.

Чи потрібен жінкам Шопенгауер? Одна моя знайома вважає, що потрібен, та ще й як – мовляв, Юнг і Камю безпосереднім чином впливають на якість сімейного життя. Що чим більше жінка знайома з працями великих світу цього (особливо великих теоретиків та психологів) – то краще готуватиме чоловікові борщ, а заразом уміло уникатиме сварок, застосовуючи на практиці силу психоаналізу. Тут можна сперечатися – моя бабуся хоч і не прочитала ні одного наукового трактату з психології, одначе жила з дідусем все життя душа в душу, і при нагоді й сьогодні може дати молодим господиням чимало добрих порад. Однак що ж робити, коли ви страшенно кохаєтеся у мудрій науковій літературі, а ваш благовірний її не те що не любить, а просто ні чорта в ній не петрає? Маленька порада – кохайтеся далі, бо ви того варті. Але не забувайте робити ставку на те, що не всі можуть поділяти ваше захоплення і будуть як мінімум не в стані підтримати з вами бесіду про меншовартість чи екзистенціалізм. Щонайбільше – відчують себе безпросвітними тупаками. А чоловіки, як відомо, дуже не люблять почуватися тупаками, тож нехай вони мають задоволення бачити у вас не потенційного науковця із без п'яти хвилин докторським ступенем, а милу, ніжну і турботливу дружину, котрій принагідно можна лагідно дорікнути: "Яка ж ти у мене дурненька!" Не зволікайте, роблячи вибір, бо через такі дрібнички часто-густо руйнуються шлюби. А власний чоловік – він же дорожчий, ніж якийсь Шопенгауер. Чи не так?