Ліга Європи. З надією сподіваюсь

І сірість буває яскраво вдягнена. Я про "Олімпіакос", якщо хтось не зрозумів. Чомусь перед грою з "Дніпром" цю посередню команду записали в беззаперечні фаворити. Це що, "Барселона"? Вони щось досягали останнім часом на євроарені? Когось там перемагали вдома, проте обов'язково комусь там програвали в гостях. Так що від "Дніпра" ця команда могла відрізнятися в ліпший бік лише тим, що наразі має офіційну ігрову практику. Все решта - суцільна лірика. Ну, й ще робота на сердобольну публіку. Мовляв, це ж сам "Олімпіакос", він був більше сорока разів чемпіоном Греції. Тобто має ім'я, якого не має "Дніпро".

Проте подібні балачки - для кухні. Ім'я треба доводити й підтверджувати постійно, причому не лише десь у Салоніках, а не здобувати завдяки "прізвищу". Все це до того веду, що якщо між командами немає разючої прірви, як, приміром, між "Шахтарем" та "Баварією", розмови про фаворитизм - то всього лиш патякання, переливання з пустого в порожнє.

Дуже хочеться перемоги. Україна зачекалась.

Як на мене, в поєдинках приблизно рівних колективів на перший план виходять готовність і налаштування в конкретний час. Так ось, на даний конкретний час "Дніпро" виявився на порядок вищим у цих номінаціях за незмінного грецького чемпіона. А той чемпіон виявився, даруйте, відвертим піжоном.

Склалося враження, що пірейці воліли здолати суперника упівноги, до того ж демонстративно грали на нічию. Не збираюся стверджувати, що така тактика - то однозначне зло. Просто вона дієва лише за умови виконання бодай найпростішого інструментарію. Чимось подібним греки не вразили. Тому й отримали те, що заслужили. Заслужене отримав і "Дніпро". Наша команда в якомусь візуально загальноприйнятому контексті чи понятті навряд чи була ліпшою - все ж таки брак змагальної практики дається взнаки (й тут це не виправдання, а цілком об'єктивний чинник), проте в двох вищезгаданих системотворчих компонентах гри разюче відрізнялася на свою користь. А в таких випадках на стороні того, хто прагне, може зіграти й фарт. От він і зіграв.

Фактично жодного удару в площину чужих воріт - зате перемогли 2:0. Витиснули максимум із мінімуму, якщо говорити затертим, але все ж доцільним штампом. Ну й Маркевича не можна не виокремити на тлі його візаві: наш тренер провів цей поєдинок по-гросмейстерськи.

Стосовно дніпровських новачків. Ежидіо сподобався. Однозначно. На емоціях зіграв, на бажанні. А це все - ще й укупі з дриблінгом. Про Безуса й Федорчука говорити так однозначно навряд чи вдасться - провели на полі значно менше часу. А ось хто розчарував, так це Коноплянка. Нібито й корони в Євгена на голові нема, наче й намагається бути корисним, проте чим частіше наглядно демонструє, що йому море по коліна, тим частіше сідає в калюжу. Схоже, він вже й сам не знає, чого хоче. Тому й маємо те, чого не маємо. А чогось і не знаємо, певна річ.

Суддя матчу "Генгам" - "Динамо" виявився суцільним "Путіним"

2:0 - рахунок цілком комфортний перед повторною зустріччю. Проте я далекий від думки, що в цьому протистоянні вже майже все вирішене. Повторюсь, різниця між командами невелика, відтак "Олімпіакос" також може за певних обставин досягти позитивного підсумку. Для цього грекам треба закинути подалі зверхність та піжонство. Й почати грати в футбол. А робити це вони таки вміють. Досягти позитивного результату на виїзді можуть, певна річ, і дніпропетровці. Для цього їм нічого вигадувати не варто. Головне - не зламатися під тиском трибун і стартовим натиском суперника. А той факт, що "Дніпро" як слід налаштується на вояж, ставити під сумнів підстав немає. Тому на загальний підсумок цього двобою можна дивитися з доброю порцією позитиву. Аби лишень не трапилося чогось екстраординарного.

Чогось такого, що сталося в Генгамі. Виявляється, не все те дар, чим ми наділені.

Безсумнівно, Ярмоленко і Беланда щиро думали, що вони мають право по-своєму (себто правильно) трактувати футбольний закон і правила. Не маю жодного аргументу проти того, що суддя матчу "Генгам" - "Динамо" виявився суцільним "Путіним". Однак це саме той випадок, коли ліпше було зробити крок назад, щоб згодом упевнено ступити на пару кроків уперед.

Ярмоленко спересердя гепнув опонента по нозі, бо суддя не зупинив гру, коли наш травмований гравець корчився на газоні. Порушення не "тягнуло" на вилучення, арбітр просто виявився кровожерливим. Проте в той же час не мав рації й Андрій. Кому він щось довів чи втнув краще? І хто після цього зробив команді гірше - нікчемний суддя чи футболіст-правдоруб? Певно, риторичне питання.

Про Беланду й говорити не доводиться. Якщо в ситуації з Ярмоленком навряд чи були бодай формальні причини на демонстрацію червоної картки гравцю, то демарш марокканця, будемо відверті, пояснити достоту складно. Як, між іншим, і виправдати. Відтак до двох травмованих гравців основи додалося двоє дискваліфікованих. І матч із видовища перетворився на ходіння по муках.

Хто зробив команді гірше - нікчемний суддя чи футболіст-правдоруб?

Щоправда, коли все було відносно добре, кияни після красивої атаки забили не менш зразковий м'яч. Можна лишень уявити, як би саме склалася далі гра, як би діяли гості, аби не згадані дві резонансні події. Проте сталося те, що сталося, й про якусь тактику чи сюрпризи для суперника довелося забути. Недоцільно й переходити на динамівські персоналії - коли маєш на дві людини менше, до того ж ще двох втратив через ушкодження, тут не до реверансів. Головне - вижити. Будь-якою ціною. Й це однозначно правильно. Бо якщо життя свідомо підносить свиню, не варто з нею церемонитися, краще дати копняка.

"Динамо" намагалося пручатися обставинам. До пори, до часу це вдавалося. Доки не настала "втома металу". Французи розіграли двох зайвих. Відверто кажучи, було б дивно, аби сталося навпаки. Проте звинувачувати Реброва та його команду язик не повернеться. "Динамо" в даній ситуації робило, певен, усе, що могло. Просто за даних обставин воно могло справді небагато. Ну, й чого досягли товариші, котрі передчасно залишили футбольне поле?

Проте як і в випадку з "Дніпром", я з оптимізмом дивлюся на матч-відповідь. Й не лише тому, що різниця між цими колективами незначна, відтак "Динамо" за необхідної аргументації цілком до снаги здобути правильний результат. Динамівці за тиждень навряд чи стануть менш зліші, й за правильного спрямування цієї енергії вони будуть в змозі розірвати той нещасний "Генгам". Вірю й хочу, щоб саме так і було.

Дуже хочеться перемоги. Україна зачекалась. Набридло програвати.

Олександр Солнцев