Вдови ізраїльських олімпійців вперше розповіли про жахливі подробиці мюнхенського теракту 1972 року

Палестинські терористи, які вбили ізраїльських олімпійців на іграх у 1972 році, били та катували жертв і навіть кастрували одного із заручників в той час, коли його товариші по команді спостерігали за цим. 

Нові страшні деталі жорстокого вбивства 11 спортсменів були виявлені вдовами двох вбитих чоловіків.

Документи і фотографії смертоносної атаки на Олімпійське містечко, яка тривала близько 20 годин, спочатку були приховані німецькою поліцією. Але справжні масштаби жахіття оприлюднені зараз в документальному фільмі Munich 1972 & Beyond.

Родичі загиблих з'ясували жахливі подробиці смерті їхніх близьких в 1990-х і поділилися цією інформацією для нового фільму. 

Чоловік Романо Йосеф, важкоатлет, був одним із полонених, які загинули напочатку жорстокої розправи.

Вона розповіла New York Times: "Те, що вони зробили з ним, що вони відрізали геніталії через нижню білизну і знущалися над ним, страшно навіть уявити. Дев'ять інших спортсменів, зв'язаних, були свідками цього."

Борець Йосеф Романо був закатований палестинськими терористами під час  нападу. Вдова додала, що фотографії були "такими, що страшно й уявити".

"У той момент, коли я дивилася фото, мені було дуже болісно". В моїй памяті чоловік назавжди молодий, з широкою й щирою посмішкою. Я пам'ятаю його ямочки досі. Той момент перегляду фото стер того Йоссі, якого я знала", - додала вона.

Всі 11 спортсменів були вбиті вісьмома бойовиками з войовничого угрупування Чорний вересень, палестинської організації, яка відповідальна за майже десяток злочинів на початку 1970-х. В той день вони увірвалися в готельні номери ізраїльської команди.

Пятеро з них були вбиті німецькими охоронцями, коли намагалися втекти під час перевезення до в'язниці. Троє були відправлені до німецької клонії, але їх відпустили в Лівію після того, як інші члени угрупування Чорний вересень захопили пасажирський літак і погрожували підірвати його, якщо їхніх побратимів не відпустять. Протягом довгого часу їхня доля залишалася невідомою. Всі розуміли, що їх вбили або ж вони померли з інших причин в Ізраїлі. Один з них в 1999 році давав інтерв'ю, але його подальша доля невідома.

Вдова тренера з фехтування ізраїльської команди Ендрю Спітцера пояснила, чому вона хоче, щоб була відома вся історія вбивства. Згідно з  New York Daily News, вона розповіла режисеру Стівену Ангерлейдеру: "Я думаю, що всі повинні знати, що це не просто історія з жахливим вбивством заручників в Олімпійському містечку. Там були тортури, наших чоловіків били і один Бог знає, що ще відбувалося".

Романо, чемпіон з важкої атлетики, був застрелений, коли спробував подужати терористів ще на початку атаки. Його залишили помирати на очах у інших заручників і кастрували. Не відомо, чи це було зроблено до його смерті, чи після того, як він помер.

Інші заручники були також дуже побиті й отримали серйозні поранення та переломи кісток, повідомляє пані Спітцер.

Романо та ще один заручник були вбиті в Олімпійському містечку. Інші девять - після невдалої спроби порятунку після того, як вони переїхали в сусідній аеропорт зі своїми викрадачами.

Пані Спітцер додає: "Терористи постійно стверджували, що вони прийшли не для того, щоб убити когось. Вони тільки хотіли, щоб звільнили їхніх товаришів з в'язниці в Ізраїлі. Вони говорили, що вбили заручників по дурниці під час рятувальної операції в аеропорту. Але це не так. Вони прийшли, щоб зробити їм боляче, щоб убити їх".

Вона говорить, що рідні загиблих постійно наполягали на отриманні додаткової інформації про ці вбивства, але німецька влада відмовляла, пояснюючи це тим, що їм вже все, що відомо, розповіли.

Пошуки додаткової інформації було відновлено після того, як пані Спітцер дала в 1992 році в інтерв'ю з нагоди 20-ї річниці цього злочину й висловила своє розчарування тим, що поліція не має детальної інформації щодо вбивства спортсменів або не просто хоче її надавати. Після ефіру з нею звязалася людина, яка побажала залишитися анонімом, й повідомила, що має 80 сторінок з деталями справи й може надати їх жінці.

Режисер фільму Стівен Крісман розповів, що він вийде в наступному році під час кінофестивалів, дата проведення яких збігається з датою відкриття меморіалу в Мюнхені.

Ангерлейдер сказав: "Ми вирішили розповісти історію цієї 43-річної боротьби, щоб отримати підтвердження про жертви, визнати їхню боротьбу і побудувати місце для жалоби і скорботи та примирення.

Багато уваги було приділено недостатності заходів безпеки з боку Німеччини, в результаті чого й було здійснено напад. 

Моше Вайнберг (тренер з боротьби), Йосеф Романо (штангіст) – були вбиті в готелі. Зєєв Фрідман (штангіст), Давід Бергер (штангіст), Яаков Шпрінгер (суддя з важкої атлетики), Еліезер Халфін (борець) були розстріляні в вертольоті №1 під час невдалих переговорів терористів і провальної рятувальної операції, здійснюваної німецькими спецслужбами.

Йосеф Гутфройнд (суддя з класичної боротьби), Кехат Шор (тренер зі стрільби), Марк Славін (борець), Андре Шпіцер (тренер з фехтування), Аміцур Шапіра (тренер з легкої атлетики) - розстріляні в вертольоті №2.Їхні тіла були опізнані родичами у Мюнхені й, за єврейською традицією, поховані одразу ж після доправлення додому.

У період після нападів, Голда Меїр, прем'єр-міністр Ізраїлю, таємно дала вказівку агенству національної розвідки вистежити і вбити тих, хто нібито відповідає за здійснення злочину. Після цього хвиля вбивств членів Чорного вересня пронеслась по всій Європі.

У 2012 році було виявлено, що німецькі неонацисти давали палестинським терористам матеріально-технічну підтримку в нарощуванні атаки. Досьє Абу Дауд, якого вважають натхненником злочинців, зберігалося в секреті протягом 40 років. У поліцейському звіті він фігурує під вигадамим ім'ям Саад Валлі, що дозволило йому протягом багатьох років вільно подорожувати країною, спілкуватися з іншими терористами та планувати напади.

Поль, який зараз є автором кримінальної фантастики, розповів журналу Der Spiegel: "Я був водієм Абу Дауда, провіз його  через всю Федеративну Республіку, де він зустрічався в різних містах з палестинцями." 68-річний чоловік стверджує, що він гадки не мав, що група планувала напади. Він говорить, що мимоволі допоміг Дауду отримати фальшиві паспорти та інші документи.

Пізніше він хвалився своєму роботодавцю, що має контакт з екстремістським крилом Організації визволення Палестини. Він був заарештований в Мюнхені в жовтні 1972 року й пізніше потрапив до в'язниці на два роки за незаконне зберігання зброї.