"Безквитковий пасажир": як 66-річна жінка прокрадається на авіарейси

Діяльність працівників безпеки аеропорту може здатися смішною та осудливою, однак правдива історія Мерилін Гартман є трагічною з відтінком психічного захворювання, пише видання The Guardian.

Мерилін Гартман повинна була ховатися у чергах натовпу, щоб уникнути охорони в аеропорті О'Хара в Чикаго, так вона прокладала собі дорогу, без квитка та паспорта аж до аеропорту Хітроу в Лондоні минулого тижня. Вона опускала голову вниз. Ховалася за іншими пасажирами. Якось їй вдалося пройти через контроль безпеки в аеропорту, проникнути в міжтермінальні автобуси та обійти працівників контролю авіаквитків. Якби їй вдалося проникнути на внутрішній рейс, а не на міжнародний, то, можливо, все б вийшло.

Декількох працівників можуть звільнити та переглянути правила контролю пасажирів. Проте ця жінка була дуже наполеглива у своїй справі. Це перший випадок, коли 66-річна жінка з Чикаго зуміла літати без квитка. І це, мабуть, буде не востаннє.

У США Гартман відома як "безквитковий пасажир", яка затято прослизає на рейси літаків. Про її подвиги часто пишуть у новинах.

Техніка, яка зловила її у Великій Британії показала ті методи, котрі вона практикувала з 2009 року, згідно з численними повідомленнями поліції. До них відносяться: пірнання під бархатні канати стійок реєстрації, потрапляння в маленькі групи людей, пред’явлення посадкових талонів інших пасажирів  або просто відповідь "так", на питання працівників аеропорту: "Ви Марія Сандгрен?"

Немає жодних складних чи особливих методів затримання Мерилін Гартман, навіть якщо ця жінка була часто впіймана працівниками аеропорту перед тим, як вона намагалась прошмигнути на літак. Ніхто не заявляв в департамент національної безпеки, а прес-релізи стосовно підозри в терористичній діяльності ніколи не випускалися. Натомість, Гартман як правило просили вийти з черги та сісти. Вона слухалась. А потім робила знову те саме.

Історія Гартман почалася 2014 року, коли вона здійснила віртуальну атаку на міжнародний аеропорт Сан-Франциско, де протягом декількох місяців намагалася проникнути на півсотні літаків.

Однак вона не є просто аферистка, яка шукає безкоштовного відпочинку. Причини, чому Гартман, давно бездомна жінка, яка відчуває, що змушена це зробити, мабуть, є складнішими. У 2009 році вона сказала поліції на Гаваях, що намагалася себе видати іншою жінкою для того, щоб сісти на літак, оскільки «вона дійсно хотіла поїхати з острова». І все ж у 2014 році вона повідомила поліцейським Сан-Франциско, що їй потрібно сховатися на рейсі, який прямує на Гаваї, бо вона хвилювалася, що у неї є рак, тому «хотіла поїхати в теплі краї, щоб померти» (Гартман не мала раку).

Мерилін Гартман насправді своїми діями не показувала наявність великих недоліків в безпеці аеропортів. Вона висвітлювала систему правосуддя, яка погано обладнана для управління психічно хворими правопорушниками, які не представляють серйозної загрози для себе та інших. Громадські захисники успішно заперечують, що в'язниця не є вирішенням проблем. В штаті за штатом її звільняють і направляють до будинків для бездомних, які вона вважає брудними та неприйнятними для життя. Вона швидко втікає звідти і береться знову за своє.

У Штатах є легіони психічно хворих бездомних людей, багато хто з них похилого віку і погано почуваються, блукають вулицями у великих містах Америки.

Це справжня трагедія Мерилін Гартман.