У Москві на десяті роковини Норд-Осту вшанували пам'ять жертв трагедії
Усіх 130-х загиблих у теракті сьогодні згадували поіменно, про кожного з них рідні та друзі написали у книзі пам'яті.
Підпишіться на нас в Google
З дня жахливого теракту, який забрав життя 130-х людей, минуло 10 років
На площі біля театрального центру "Дубровка" зібралися родичі та друзі тих, хто не повернувся з вистави, йдеться в сюжеті ТСН.
Про те, що час - поганий лікар - одеситка Олена Бурбан переконалася за 10 років. Тієї холодної осені 2002 вона прийшла на виставу разом із чоловіком - так вони вирішили заповнити вільний час увечері в Москві.
До Одеси Олена повернулася сама. Григорій Бурбан загинув не від кулі терористів. У свідоцтві про смерть написали причину, в яку Олена ніколи не повірить.
Жінка стверджує, що в її чоловіка всі нутрощі були випатрані. Його живіт наповнили якимось ганчір'ям замість внутрішніх органів, а причиною смерті назвали серцеву недостатність.
Ніхто нічого не забув. 130 жертв теракту, що сколихнув увесь світ, уже не абстрактні імена зі списку загиблих. Про кожного з них рідні та друзі написали у книзі пам'яті - за кожним було життя з почуттями, мріями та надіями. Їх сьогодні всіх згадували поіменно.
Олексій Мітін мріяв захищати Батьківщину. Те, що війна прийде в центр Москви і забере його - батьки досі не можуть усвідомити. Шукати сина по лікарнях та моргах їм допомагали однокурсники. Через 4 дні знайшли мертвим в одній купі з бойовиками.
Батько загиблого розповів, що син був у них єдиний. Коли 10 років назад він загинув, батько отримав хворобу серця. Ніхто родині не допомагає і не збирається допомагати. Чоловік стверджує, що час не лікує - чим далі, тим більше не вистачає сина.
На Дубровці лунають питання, чому штурм, який влада називає успішним, закінчився такою кількістю жертв. Пояснень від влади тут уже і не чекають. На мітингу пам'яті до 10-тих роковин Норд-Осту жодного чиновника.
Але життя продовжується. Колишня заручниця Олена Бурбан уперше за 10 років не поїхала зустрічати свій другий день народження в Москву. Вона знайшла в собі сили і розпочала нове життя - чекає на народження дитини.
Ніхто з тих, хто пережив такий жах, не кричить ночами, не ходить до психіатрів і не замкнувся в собі. Звичайне життя за винятком трьох днів 2002-го.