7 фільмів нового прокатного тижня

"Ірраціональна людина", реж. Вуді Аллен

Часом, знайомлячись з черговим фільмом Вуді Аллена, виникає відчуття, що пару разів ти його вже бачив, однак це не скасовує необхідності дивитися кожен новий твір одного з головних режисерів сучасності, тим більше що він не так вже рідко поповнює свою фільмографію справжніми шедеврами.

Вихідні дані його нової картини виглядають досить привабливими. Дія розгортається в невеликому навчальному закладі, куди влаштовується на роботу професор філософії (його роль виконав один з найкращих американських акторів Хоакін Фенікс), чоловік ще молодий і привабливий, але занурений у вир депресії, який втратив усяку віру в свій талант викладача і літератора, та здатність досягти особистого щастя. Між тим, нове місце починає діяти на нього благотворно - взаємовідносини з заміжньою колегою-ровесницею і з юною студенткою поступово повертають герою натхнення, а ризик порушити соціальні умовності і моральні норми пробуджує в ньому інтерес до життя. При цьому професор, звичайно ж, розуміє, що ці небезпечні зв'язки, як і будь-яка комбінація філософії, любові та університетських буднів, загрожує остаточно знищити його життя.

"Молода кров", реж. Емманюель Берко

Картина, обрана в якості фільму-відкриття останнього Каннського кінофестивалю, розповідає про проблемного підлітка, з яким його мати, ймовірно, не могла б впоратися, навіть якби вона не була особливо по-дитячому легковажною і егоїстичною. Автори показують, як представники державних структур, в першу чергу, суддя у справах неповнолітніх (Катрін Деньов) та соціальний працівник (Бенуа Мажимель), фактично переймають батьківські функції.

Терпіння, яке виявляють дорослі герої у відносинах з агресивним, егоїстичним підлітком цілком може зрадити глядачеві, вимушеному дві години спостерігати за впертими спробами наставити на шлях істинний персонажа, який може викликати співчуття, але ніяк не симпатію, не відрізняючись ні доброю вдачею, ні розумом. Картина проголошує необхідність боротися за краще завтра для будь-якої дитини, незалежно від її здібностей і характеру, і від того, наскільки успішними виявляються скоєні дії.

Знайомство з цим твором є досить повчальним для української публіки, яка звикла до зовсім інших реалій роботи державних соціальних служб.

"Атака титанів", реж. Сіндзі Хігуті

Стрічка Сіндзі Хігуті є екранізацією популярної манги (японського різновиду коміксів - ред.), чий перший том вийшов у 2009-му році, на основі якої вже був знятий аніме-серіал, який також користувався великим успіхом. Дія розгортається в обнесеному кріпосними стінами місті, яке стало останнім оплотом людства, майже винищеного навалою велетнів-людожерів. Головні герої - підлітки, близькі яких загинули під час останнього проникнення ненажерливих гігантів в межі міста, вступають до лав елітного підрозділу, що відправляється провести розвідку боєм.

Шанувальники оригінальної манги і її аніме-адаптації сприйняли стрічку Хігуті в штики, на непідготовлену ж аудиторію цей фільм справляє найбільш приголомшливе враження. Епізоди, в яких озброєні мечами зі змінними лезами підлітки, переміщуючись у повітрі завдяки реактивним рюкзакам, відчайдушно протистоять оголеним верзилам, можна віднести до найбільш безглуздих проявів багатого на дивину японського гостросюжетного кінематографа, а синефілам, які прагнуть побачити у своєму житті все, варто познайомитися зі сценою подорожі одного з персонажів стравоходом гіганта. Разом з тим "Атака титанів", яку творці обіцяють продовжити цілою франшизою, часом все ж передає відчуття безпорадності маленької людини перед історичною катастрофою, яка назавжди перетворює навколишній світ, знищує його існування незалежно від того, чи має він хоч найменше уявлення про її причини.

"Канікули", реж. Джон Френсіс Дейлі і Джонатан М. Голдштейн

Картина є вже п'ятим кінофільмом з популярної серії творів (куди входять також кілька короткометражок і телевізійних епізодів) про нещасливе сімейство Гризволдів, які зазнають катастрофічних - часом в буквальному сенсі, - невдач під час свого відпочинку, який перетворюється в низку небезпечних пригод і в літню відпустку, і на різдвяні свята, і в європейських турне, і під час лас-вегаських вік-ендів.

На цей раз Гризволди, як колишні герої, так і нове покоління, не втрачаючи надії отримати задоволення від безпечної, благополучно пересічної розваги, відправляються в парк атракціонів, розташований на іншому кінці країни (той самий, який був провідною зіркою в першій стрічці про Гризволдів, що вийшла в 1983-му році і носила таку ж назву). Однак ця поїздка, на жаль, виявляється нічим не краще попередніх, і коли Гризволди, переживши пограбування, аварії, напад маніяків і кілька подружніх сварок опиняються біля мети, американські гірки та каруселі вже не здаються їм особливо захоплюючими.

Слід зауважити, що фільм Дейлі і Голдштейна став першим у цій орієнтованій на сімейну аудиторію серії, який отримав жорсткий прокатний рейтинг "R" за велику кількість сексуальних натяків.

"Ультраамериканці", реж. Німа Нурізаде

Комедійний бойовик Німи Нурізаде розвіює нашу неясну надію, що відсутність обдарувань, нічим не примітні риси характеру, самий пересічний спосіб життя можуть виявитися лише маскуванням, яке в потрібний момент ми зуміємо скинути з розправленими плечима, поставши кимось на кшталт останнього героя бойовика. Млявий, апатичний Майк, продавець з провінційного містечка, позбавлений амбіцій і прагнень, але все ж здатний відчувати ніжні почуття до своєї нареченої і косяку марихуани, в один прекрасний день чує від таємничої пані в сонцезахисних окулярах незрозумілий набір слів про "запущені моделі". Ця абракадабра є умовним сигналом, покликаним воскресити в герої навички висококваліфікованого вбивці.

В силу певних особливостей підготовки "сплячих агентів" або ж в результаті травми Майк начисто забув про свою спецпідготовку та отримані завдання, однак, навіть не маючи уявлення про те, що відбувається, він, на свій подив, відточеними рухами розправляється з кілерами, посланими, щоб його знищити.

Нездатний відрізнити своїх від чужих в хитросплетіннях секретної операції, в центрі якої він опинився, Майк мріє лише про те, щоб вижити, врятувати кохану і знову безтурботно пускати клуби диму, наче його спецназівська іпостась є лише страшним сном.

"128 ударів серця", реж. Макс Джозеф

Твори мистецтва часом надають нам можливість здійснити безпечну і необтяжливу подорож на чужу територію. Той, хто байдужий до танцювальної електронної музики і відчуває неприязнь до нічних клубів, але при цьому часом замислюється, чим можна займатися в подібних місцях від заходу до світанку, може задовольнити свою цікавість (а разом з тим з більшою упевненістю судити про те, чи не втрачає він що-небудь у своєму житті) завдяки дебютній картині Макса Джозефа.

Центральний персонаж "128-ми ударів серця" - молода людина, що пізнає ремесло діджея під керівництвом досвідченого продюсера. Як на гріх, між дівчиною досвідченого продюсера і головним героєм пробігає іскра, так що наука про скретчі і компіляції відходить на другий план, і юнак опиняється перед вибором між любов'ю з одного боку і дружбою та кар'єрою - з іншого.

"Упс... Ной поплив!" реж. Тобі Генкель і Шон МакКормак

Цей тривимірний мультфільм спільного виробництва Німеччини, Бельгії, Люксембургу та Ірландії в комічній формі піднімає тему доль тих жертв соціально-політичних і природних катаклізмів, які, зважаючи на свою численність, не знайшли відображення в історії, в тому числі і Священної історії.

Картина розповідає про пригоди представників двох видів екзотичних тварин: нестрианців і гримпсів. Любителям дикої природи вони невідомі, оскільки жили до Всесвітнього потопу і не потрапили в Ноїв ковчег. Таким чином, оповідання розгортається за бортом рятівного судна, де, серед реву стихій і безжальної полювання, яке ведуть морські і пернаті хижаки, герої намагаються вижити і пристосуватися до нових кліматичних умов.

Олександр Гусєв