Мешканці рідного містечка Оксани Макар звинувачують у трагедії її матір

У білій весільній сукні в рідному містечку Луч на Миколаївщині поховають Оксану Макар. Дівчину, з якої 8 березня познущалися чоловіки, вберуть так, як одягають в останню путь незаміжніх дівчат, повідомляє ТСН. Миколаїв - місто, у якому сталися вже відомі на всю країну жахіття - сьогодні знову вийшов на акцію протесту.

Миколаївці, що зібралися сьогодні під стІнами обласного управління міліції, повісили собі на груди плакати з намальованими очима. Тим самим, кажуть, нагадують і нагадуватимуть правоохоронцям, що за розслідуванням злочину пильно стежать. "Ми не не знаємо, що буде завтра. І тому всі, хто до цього причетний, має відповідати і звітувати про це. Тому що громадськість слідкує за ними", - говорить учасниця мітингу.

Мешканці обласного центру, ті небайдужі, хто привернув увагу до розслідування справи Оксани Макар, хто розпочав збір коштів на її порятунок, планують проводжати дівчину і в останню путь. До рідного містечка загиблої збираються сотні людей. ТСН побувала там напередодні похорон.

Про смерть Оксани її бабуся дізналася з ранкових новин. Про своє горе ділиться неохоче, переповідає, як готуватиметься до похорону. "Я зараз нічого не знаю. На завтра ніби обіцяють її привезти. Мені треба йти могилу копати, нема нічого, ні машини, нічого", - каже бабуся загиблої. Дідусь Оксани Макар із журналістами не спілкується.

Чоловікові зле, - неохоче розповідає його нинішня дружина. Жінка тікає від камери. "Сорок років проробить у школі, тут всі нерви оставить, а тепер ще таке горе, - говорить про чоловіка. - Як ви думаєте, засмучений чи ні?"

Містечко Луч, де народилася та останні роки жила Оксана Макар, оплакує дівчину. Добрі слова перемежовують згадки про те, як і хто виховував дитину. Продавчиня місцевої крамниці Тетяна Інгул каже, що Оксана була непоганою дівчиною. "Жалко дитину, що так познущалися з неї. Що так склалася судьба, а так девочка непогана була". "Вона непогана була дєвочка, добра, - додає сусідка Надія Шульга. - Нікому тут поганого не зробила".

Односельчанин Руслан Суперсон зауважує, що вихаванням Оксани ніхто не займався: "Вихованням практично ніхто не займався. Моя матір їй особисто давала речі, наші іграшки, жаліли її всі".

А односельчанка Наталя Галієва узагалі не добирає слів, і каже, що в тому, що сталося, винні, насамперед, батьки. "Вони що, дивилися за нею? – обурюється Наталя. - Мама вічно в тюрмі. А баба що? До третього класу, а потім в інтернат її забрали".

Оксану поховають у суботу. У місцевому кафе її родичі вже замовили поминальний обід. "Уже домовились, - розповідає бармен Наталя Данилова. – Звичайний борщ, звичайне друге, все, як належить".