Майбутніх суддів змушують пройти через пекло заради мантії

Вища рада юстиції планує щороку розглядати близько 600 подань про призначення на посаду судді тих кандидатів, які вперше отримають мантію, йдеться в сюжеті ТСН-Тижня.

У лютому цього року Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосила черговий конкурс на заміщення 290 вакантних посад у судах.

Конкурс не останній, упродовж року буде ще. Однак охочих взяти цю вершину зараз, чекало стільки несподіванок і перешкод, що вони звернулися по допомогу до журналістів.

Черга за суддівською мантією пролягає через дикуваті столичні околиці. Майбутніх суддів послали на Червоний хутір, подалі від людських очей. Саме тут, в одному з оборонних підприємств, їхні документи приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів.

За кілька тижнів прийняли 3 тисячі резюме адвокатів, юристів, помічників суддів з різних кінців України. До завершення роботи приймальної комісії три дні, а черга охочих тільки росте.

Тож жити в лісі для кандидатів у судді єдиний вихід – відійшов попоїсти, пропустив перекличку, і вважай, цього року шансів нуль.

Черга пропускає до 10 чоловік на годину, а бажаючих вдягти суддівську мантію близько 3 тисяч. Та дістатися за омріяний паркан лише півсправи. Бо треба ще правильно оформити цілу купу документів і поділитися з приймальною комісією особистими секретами.

"Це, вибачте, я повинна перерахувати осіб, з якими я мешкаю в хронологічному порядку… Я не розумію, як ці дані можуть мені допомогти або перешкодити працювати суддею", - обурюється одна з кандидаток у судді, київський юрист Катерина Тарасова.

Та головна таємниця все-таки в іншому, чи є прихований сенс у такому прийомі документів – з особистою зустріччю чиновника і кандидата, та такими нестерпними побутовими умовами.

Однак відповідати на це питання чиновники не схотіли. Зрештою, знімальну групу наказали взагалі на поріг не пускати. Але вдалося зв'язатись телефоном з головою кваліфкомісії Ігорем Самсіним, який взяв відпустку.

"Велика кількість людей, це ще не значить, що ми завтра закриємо двері. Якщо стільки бажаючих, ми в усіх приймемо документи. Я не знаю, хто там робить цей ажіотаж, але потихеньку завтра будемо приймати, післязавтра", - запевнив Самсін.

Після скарги на його підлеглих і рівно за три хвилини після розмови з Самсіним журналістів ТСН-Тижня ввічливо запросили повернутися. Секретар кваліфкомісії Анатолій Марцинкевич погодився поїхати з поспостерігати за процесом.

"Якщо сьогодні збільшити терміни прийому документів надовго – це буде безкінечний процес. Але все, щоб прийняти сьогодні ми зробимо. Що саме? Кількість людей добавиться, ще вісім добавиться", - запевнив Марцинкевич.

Він каже, що ажіотаж довкола здачі документів на суддівський конкурс – вина не кваліфкомісії, а популярності професії судді.

"Ми приймали документи з першого числа, але на жаль, в перші дні взагалі було мало людей, другий тиждень мало, а те що тепер стало багато – це в тому числі вина й кандидатів", - пояснив Марцинкевич.

І вже вранці наступного дня кількість інспекторів, що приймають резюме, як за помахом чарівної палички, збільшилась удвічі. Більше того, термін подачі документів продовжили до 16 числа.

Тож чи варто тоді гніватися на суддю, якого чекаєте годинами в коридорі? Засмучуватись від тривалої судової тяганини та хамовитих клерків? Ваші судді пройшли ті самі труднощі і просто добре засвоїли свою перший урок лісового правосуддя, який потім застосують до вас.

Хоча цікаве й інше питання. Чому ці юристи і адвокати, часто цілком забезпечені люди, готові витримувати багатотисячні черги і багатоденні лісові поневіряння, чим так приваблює їх позбавлена народної довіри українська суддівська мантія?