"Обманули": полонений окупант розповів, як росіян кидають на смерть під Покровськом

Сили оборони України у травні удвічі збільшили кількість уражень російських цілей на відстані понад 50 кілометрів від лінії фронту. Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров. Крім того, українські військові щодня знищують у середньому понад тисячу російських окупантів, що перевищує темпи поповнення російської армії новими контрактниками.

Ворог уже не наважується на масовані штурми із застосуванням бронетехніки. Натомість росіяни намагаються просуватися вперед малими піхотними групами, які часто потрапляють у засідки українських захисників.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

На Покровському напрямку оборону тримають, зокрема, бійці полку «Скеля». Попри те, що багато хто з них перебуває на фронті менш ніж пів року, військові вже регулярно беруть у полон російських окупантів.

Зокрема, бійці з позивними «Веселий» та «Неруський» захопили в полон російського військового, який нахабно зайняв бліндаж лише за 100 метрів від українських позицій.

«Нам сказали, треба закріпитися на позиції, там немає нікого. Просто посидіти, ручкою помахати, нас замінять, і ми підемо назад. Вийшло зовсім все не так. Обманули», — розповів полонений росіянин.

Українські військові зізнаються, що така зухвалість їх здивувала. Вони взяли гранати, термобаричний заряд і вирушили до окупанта «в гості».

Полонений розповів, що був готовий відстрілюватися до останнього набою, оскільки найбільше боявся потрапити в полон через російську пропаганду. Тепер він каже, що не дуже хоче на обмін, адже розуміє: після повернення його знову відправлять штурмувати українські позиції.

Яка ситуація на Покровському напрямку

Бійці окремого штурмового полку «Скеля» спеціально навчені захоплювати ворожі позиції. Командири на пунктах управління постійно координують роботу дронів, розвідки та ударних засобів.

При цьому саме Покровський напрямок залишається однією з небагатьох ділянок фронту, де росіяни ще намагаються наступати. На інших напрямках окупанти дедалі частіше переходять до оборони.

«Тут є елітні підрозділи, і штурмові підрозділи, які тут називають „Зет“, і десантні війська, так що сили серйозні, але противник зараз відмовився від механізованих наступів, він діє малими групами, аж до 1 військовослужбовця, але відправляючи їх в один кінець, він не забезпечує їх ні їжею, ні водою… Ми беремо в полон російських військовослужбовців, які розповідають про це», — розповів підполковник Денис Грабченко, начальник штабу, заступник командира полку «Скеля».

Історія 18-річного російського полоненого

Серед полонених, яких захопили бійці «Скелі», особливу увагу привертає Данило Лашко. Йому лише виповнилося 18 років. Контракт із російською армією він підписав ще в 11 класі заради обіцяних 3,5 мільйона рублів.

За його словами, він провоював лише 13 днів, не проходив жодної підготовки і так і не отримав обіцяних грошей.

«Там виявився ваш бліндаж, напарник почав туди кидати гранати, звідти почали стріляти. Я упав і почав кричати „допоможіть“, зрештою на допомогу мені прийшли „Дельфін“ і „Нет“ — це ваші хлопці, тобто ті, кого ти хотів убити», — розповів полонений.

Після поранення він потрапив до українського полону і тепер сподівається на повернення додому.

«Мама, до мене тут добре ставляться, годують, у мене все добре, скоро, ну чи не скоро, я повернусь додому, ніякої війни. І всім кажу, не йдіть воювати сюди. Це не ваша земля. Слава Україні!», — сказав він під час розмови з матір’ю.

Фронт змінюється

На фронті, здається, все як завжди, але насправді він змінився. Бійці стали якісь впевненіші, командири кажуть, що цього ворога можна і треба бити. На передовій бійці споруджують для себе такі укриття, що стає зрозуміло: відступати звідси вони точно не збираються.

В облаштованому глибоко під землею укритті у них є навіть їдальня з телебаченням і повноцінним магазином, в якому карткою можна купити все — від кепки до тактичного годинника.

Тут, під землею, бійці спорудили навіть не капличку, а маленьку церкву, де можна не лише помолитися, але й поставити свічку за загиблих і за здоров’я поранених.

…Від Павлограда до фронту не так вже й далеко, і це місто теж змінюється. Його постійно обстрілює ворог, але комунальні служби висаджують квіти, прибирають, ремонтують дороги.

На узбіччі кореспондент ТСН зустрів 11-річного хлопця з прапором і в кепці, на якій написано: «Мова — це теж зброя». Він назвався Андрієм.

В Андрія на фронті — батько, а він тут, в тилу — допомагає, як може.

Кожен боєць, який їде в бік фронту через Павлоград, згадує своїх дітей і розуміє, заради кого він воює.

Нагадаємо, за словами військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, весняна наступальна кампанія російських військ виявилася провальною, а травень став особливо невдалим місяцем для загарбників.