Ліга Європи. Клас та його відсутність

Надзавдань не було. Цілком могли  розраховувати на максимум — три  перемоги з трьох можливих. Навіть попри те, що двоє з трьох наших  представників у Лізі Європи грали на виїзді. Такі висновки ґрунтую, передусім, на підставі побаченого минулого туру. Нинішні опоненти наших колективів — команди середнього рівня. Якщо не сказати — нижче середнього. Тому особливі складнощі для наших у цих матчах не мало б виникнути.

Але, на жаль, не все так сталося, як гадалося.

ЛУДОГОРЕЦЬ - ЧОРНОМОРЕЦЬ - 1:1. Статистика + відео

Проблеми виникли у "Чорноморця". Причому, що примітно, проблеми не стільки з суперником, скільки з власним головним болем. Точніше — реалізацією моментів. Місцями навіть здавалося, що продовжується одеський матч проти чемпіона Болгарії. "Чорноморець" все так же атакував, створював нагоди, проте тринькав їх із завидною постійністю. Чому? Справа лише в нефарті? Велика спокуса списати все (чи майже все) на невисоку виконавську майстерність футболістів українського клубу. І в цьому буде свій резон.

Хоча, як на мене, копати треба все ж глибше. Роман Григорчук, на відміну від своїх лігоєвропейських колег із Дніпропетровська та Києва, не має можливості проводити рівноцінну ротацію складу. За великим рахунком, в основній обоймі одеського тренера — максимум тринадцять-чотирнадцять виконавців, яким доводиться грати по два матчі на тиждень. За відсутності належного досвіду та, будемо відвертими, й класу, це суттєва проблема. Яка, нанизавшись на втому, й вилазить потім боком. Тобто таким чином, коли Гай чи Антонов не забивають із позицій, коли здавалося, що простіше забити, аніж навпаки. Який вихід із ситуації? А ніякого. Бачили, очі, що вибирали, будьте ласкаві, терпіть. Треба грати, хапатися навіть за примарні шанси. Й чекати на трансферне вікно з надією на суттєве кадрове поповнення. Якщо, певна річ, "Чорноморець" справді плекає серйозні єврокубкові перспективи.

Що ж до конкретного матчу  в Софії, то занести його морякам  в актив при бажанні можна. І навіть потрібно. За великим рахунком, окрім одного моменту з пропущеним голом поблизу воріт Безотосного господарі не створили майже нічого, в той час як гості настворювали на кілька матчів вперед. Проте біда в тому, що кількість створених небезпечних моментів на підсумкових матчевих терезах не вартує зовсім нічого. Рахунок залишиться, гра забудеться, даруйте за банальність. А рахунок такий, що влаштовувати на даному етапі "Чорноморець" не може. Шанси на вихід у євровесну — невисокі. Й звинувачувати в цьому нікого. Окрім себе.

ДНІПРО - ПАСУШ де ФЕРРЕЙРА - 2:0. Статистика + відео

У "Дніпра" питань зі своїм супротивником  не виникло. Й не тільки тому, що суто візуально наразі "Лудогорець" має  привабливіший вигляд за "Пасуш". Як на мене, свої обов'язкові дебютні  гулі на євроарені дніпряни вже набили. З синцями та "белінцонами" прийшов який-неякий досвід. Та й клас футболістів нинішнього "Дніпра" вищий не тільки за відповідний показник у "Чорноморця", а й такого собі "Пасуша". Команда Рамоса вже може собі дозволити проходити подібних опонентів, що називається, на класі. Так було в першому матчі в Португалії, те ж спостерігали і в Дніпропетровську. Якщо проводити паралель із "Чорноморцем", то також можна зауважити, що виникало епізодами дежа в'ю — команди ніби продовжували прем'єрний поєдинок. От тільки "Чорноморцю" із купи сприятливих нагод за сто вісімдесят хвилин вдалося забити лише одного разу і стільки ж здобути залікових балів, то "Дніпро", не особливо напружуючись, витиснув максимум. Причому справді так — у пів ноги. А заодно — й фактичну перепустку в плей-оф. А це вже показник справжнього класу, шановні. Що б хто не говорив про загальну слабкість суперників по груповому раунді. Таку прихильність жереба дніпряни заслужили своїм рейтингом. А з іншого боку — треба просто брати своє там, де це має відбуватися за визначенням. Такий підхід — уже пів справи. А якщо навчишся забирати й чуже, або те, що погано лежить, ти узагалі можеш автоматично зараховуватися до вузької когорти вибраних. Про "Дніпро" говорити в такому контексті передчасно, проте брати свої очки команда, здається, навчилася. Це й стало головною передумовою вирішення стратегічних турнірних завдань дніпрянами на цьому етапі.

ТУН - ДИНАМО - 0:2. Статистика + відео

Нинішнє "Динамо" подібною звитягою наразі не може похизуватися. І це парадокс. Під орудою тренера перебувають, по-перше, виконавці серйозного рівня, а по-друге, їх цілком вистачає для повноцінної ротації. Однак поки що досягти потрібного результату, стабілізувати свою гру та довести до автоматизму те, що виходить у Хуанде Рамоса, Олегові Блохіну не вдається. Робочий процес у "Динамо" проходить зі значними потугами й скрипами. Зрозуміти всі ці процеси достоту складно, адже сам наставник не поспішає все це пояснювати (не хоче чи не може). А із побаченого цільної картинки зліпити не вдається. Лише якісь обривки з контексту, шматки вражень та розчарувань. Ніби грали краще за "Генк", проте отримали одну контратаку — й пиляйте гирі, Олеже Володимировичу. Проти "Рапіда" грали справді краще. Варто було натиснути — й уже плюс два на нашу користь. Проте варто було після вдалого дебюту почати копирсатися в носі, як плюс змінився на мінус. Лише "Тун" у першому матчі клопоту не завдав. "Динамо", знову ж таки, грало краще, і з третьої спроби таки довело свою змагальну вищість.

Проте, схоже, той матч не започаткував приємної тенденції, а радше підтвердив невтішний діагноз. А він такий: грати проти колективів, нижчих класово (свердловський "Шахтар" не пропонувати), "Динамо" якщо й може, то не без пригод. В усякому разі, таке вміння не поставлено на конвеєр. Я зараз не хочу говорити на тему динамівської гри проти більш сильних суперників. Не хочу лише тому, що це буде шлях із одностороннім рухом. Не вміє — й не вміє. Може, колись навчиться. За інших обставин. За іншого тренера.

За тренера нинішнього треба хоча б навчитись долати усілякі "туни" та "зорі". Поки з цим — через раз. Чому так? "Будується нова команда". Це нова-стара київська мантра. Сперечатися з цією "тезою" — все одно, що офіційно заперечувати "покращення". Результат буде аналогічний. Лише втратите купу нервових клітин та часу.

Тому сприймемо за даність те, що маємо. Будують вони команду —  ми будемо чекати.

Що ж до гри проти швейцарських селюків, то вона складалася не надто прихильно для киян. З одного боку, гості діяли надто обережно, а  місцями й з якимось незрозумілим пієтетом стосовно тунців, а з другого — проблеми "Динамо" в обороні нікуди не поділися. Навпаки, вони, ці негаразди, перекочовують із одного поєдинку в інший. Добре, що в головному їхньому моменті за Шовковського зіграла стійка, а в головному нашому моменті за нас зіграв їхній оборонець. Окрім цієї сірятини, згадати й нічого. Якщо не рахувати безглузде вилучення Мбокані. Блохін із цього приводу покрутив пальцем у скроні. Один із небагатьох моментів, коли з динамівським тренером можна повністю погодитися.

У таймі другому по-справжньому головних моментів у господарів не було. Зате гості зусиллями Ярмоленка створили такий із напівмомента. Решта — суцільна "побудова нової команди". Парадокс, але своє "Динамо" в Швейцарії взяло. І це, вочевидь, найголовніший підсумок двобою. Хотілося сказати, що перемогли на класі. Та якось язик не повертається. Зараз у "Динамо" перемог не стільки багато (кожна п'ята гра при Блохіну — поразка), що є підстави говорити про якийсь клас. Радше так: індивідуальна майстерність киян виявилася вищою. Відтак шлях динамівцям до євровесни фактично відкритий.

Олександр Солнцев