Таке солодке слово "санкції"

ЄС і надалі буде розробляти третю фазу, але наразі все працює проти запровадження жорстких  санкцій проти Москви.  Можливо, буде м'який символічний варіант (горілка з ікрою!), але наразі не нафта з газом

Ростислав Хотин

Ростислав Хотин

В Україні, яка пильно стежить за реакцією Євросоюзу на події останніх місяців, фрази в заявах  чільних представників ЄС на кшталт "серйозна стурбованість" або "глибоке занепокоєння!", можливо, вже викликають посмішку.  Нам санкції проти Росії подавай! І якнайжосткіші!!!  Українців можна зрозуміти – Росія підтримувала політичний режим, який придушував Майдан, Росія окупувала і анексувала Крим, Росія підтримує сепаратистські заворушення на сході України і Москва не бажала проведення президентських виборів в Україні, які дали мандат легітимності новому українському лідеру, з яким – хочеш-не-хочеш – але вже треба розмовляти.

Але чи справді Європа така беззуба і не може покарати серйозними санкціями? Ні, це не так, бо навіть публічне обличчя Майдану співачка Руслана дякувала у Брюсселі європейцям "мільйон-мільйон-мільйон" разів за санкції проти можновладців  Януковича, коли на Майдані у лютому свистіли кулі – мовляв, лише загроза їхнім грошам в Європі зупинила кровопролиття. В питанні ж російських санкцій, то тут трохи складніше.  ЄС запровадив другу фазу санкцій (замороження активів і заборона на в'їзд) для представників правлячої еліти Росії і деяких українців. Нині в цьому списку 61 особа (з них біля двох десятків кримчан та лідерів східно-українських сепаратистів).  До цього списку ЄС теж рухався поетапно – все додаючи й додаючи нові порції прізвищ.

Третя фаза санкцій, над якою за наказом лідерів ЄС працює Єврокомісія, передбачає широкі економічні санкції проти Росії. В цій фазі є три підетапи – м'який, середній і жорсткий. Від заборони на імпорт російської ікри, горілки, хутра  (не вистачає ще такого питомого російського символу як балайка!)  до жорстких економічних обмежень, які передбачають замороження військово-технічної співпраці, інвестицій, обмін капіталами і навіть ембарго на імпорт російських нафти і газу. От цей твердий етап третьої фази означав би санкцій на кшталт іранських – що справді колосально вдарило би по Росії, (але також і сам ЄС, звичайно, не опинився у виграші). Але як зауважив тепер вже колишній президент Європарламенту Мартін Шульц, при будь-якій серйозній економічній конфронтації Заходу і Росії, саме Москва постраждає більше і буде стороною, яка у підсумку програє.

ЄС виставляв "червоні лінії", перейшовши які Росія мала би напоротися на третю – останню і найжорсткішу – фазу санкцій. Глава британської дипломатії Вільям Хейг навіть  з посмішкою сказав: а чи треба нам проводити ці "червоні лінії"? Бо як тільки ЄС їх креслить, Росія впритул до них наближається і намагається перейти...  Донині такою "червоною лінією" був зрив Росією президентських виборів в Україні.  Той факт, що Москва все ж таки не пішла ва-банк, не зірвала вибори по цілій Україні, послаблює в ЄС позиції тих, хто виступає за посилення санкцій.  Окрім того, відтягнення частини російських військ від українського кордону і заяви з Кремля про можливий діалог з новим українським лідером теж додають аргументів тим, хто наразі не бачить підстав для запровадження широких економічних санкцій ЄС проти Росії.

Та й вибори в Європарламент і  незначний, але все ж таки тріумф крайньоправих партій в деяких країнах ЄС (Британія, Франція, Данія, Угорщина тощо)  не сприяють  переходу до жорсткіших обмежувальних заходів.  Річ у тім, що серед  європейських крайньоправих багато тих, хто підтримує Росію, хто не вважав несправедливістю анексію Криму і навіть надсилав спостерігачів на псевдо-референдум 16 березня на півострові, хто вважає, що Київ діє занадто жорстко на сході України під час проведення  АТО.  Тому ЄС і надалі буде розробляти третю фазу, але наразі все працює проти запровадження жорстких  санкцій проти Москви.  Можливо, буде м'який символічний варіант (горілка з ікрою!), але наразі не нафта з газом! Наступною "червоною лінією" буде подальша дестабілізація сходу України, адже зрозуміло, що ключі до вгамування лежать все ж таки не в Донецьку й Луганську, а в Москві і – враховуючи активність кадировців на Донбасі – в Грозному. 

Ростислав Хотин

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie