Керовані сновидіння: як навчитись

Буває так, що з самого ранку наполегливо мрієш про сон. І ходиш з цією думкою весь день. Ну і теми в підсумку - відповідні. Для когось сон - це кнопка вимикання свідомості і можливість втекти від проблем. Для когось - розважальне "кіно" з вечора і до ранку. Але це ще й Двері.

І хоча відмінності між цими уявленнями здаються якісними, насправді вони - кількісні. Дійсно, є послідовність і помітні переходи свідомості в нову якість. Свідчу про це. Ці стадії йдуть послідовно, одна за одною, хоча не всі про це знають. Бо вчать нас з дитинства зовсім іншим речам, а справжнє чарівництво ми так і носимо з собою все життя невикористаним. І мріємо при цьому про паличку Гаррі Поттера або хоча би чарівну лампу Аладіна.

...Просто лягаєш вночі, закриваєш очі, і не поспішаючи, без насильства сповільнюєш ритм дихання. Це - відправна точка нашої подорожі. Паровоз свідомості відправляється. Дихання стає повільним і рівним, ніби оксамитовим. Тіло стає важким і ледачим. І коли тіло трохи прогрівається під ковдрою і заспокоюється, свідомість втомленої людини в цьому місці вимикається разом з тілом, наче банальний телевізор. А ось і ранок - привіт, офісе!

Але якщо вдалося виспатися хоч трохи, якщо наше денне життя не забирає нашу життєву силу цілком, без залишку - то якісь сни запам'ятовуються. Подвигу в цьому жодного. Всі так вміють, хіба крім тих, хто настільки перенапружений в житті, що страждає на безсоння.

Проте можна піти далі - зберегти свідомість, коли тіло вже спить. Багато дітей це вміють. Та й для дорослого хитрість тут теж невелика. Якщо стежити за диханням, потроху сповільнювати його і водночас розслаблятися, то відсутність сигналів від тіла переносить увагу на візуальні образи, роблячи їх яскравими і насиченими.

Типова помилка в цій фазі - напружуватися. Адже ми збираємося спати, вірно? Починаючи засипати, можна іноді перевіряти себе на наявність напруги в м'язах - вона віддзеркалює наше психічне напруження і заважає заснути. Найчастіше напружене або обличчя, або гомілки, стопи. Потрібно, не відволікаючись, відпускати ці м'язи - розслабленому тілу не загрожує безсоння. Тіло тягне за собою свідомість в глибини несвідомого також стрімко й невідворотно, як вантаж тягне водолаза.

Ось і приїхали. Перша станція на шляху в усвідомлене сновидіння. В точності відповідає першій стадії класичного клінічного гіпнозу. Тіло вже спить. Свідомість - ще ні. Здається, що не спиш, здається, що можна змусити себе встати, але просто вже не хочеться. Альфа-ритм головного мозку сповільнився. Навіть відчуття тіла змінилося - може здатися, що тіло лежить в просторі головою не в той бік. Якщо в цей момент раптово хтось або щось нас розбудить, раптом з'ясується, що в кімнаті цокає годинник, за вікном їздять машини, десь грає музика, але ми все це вже давним-давно не чуємо, причому зовсім. Якщо прокинутися в цей момент - звуки з'являються раптово, немов із вух вийняли пробки.

В Йозі досягнення цієї стадії називається Пратьяхара. Для сучасного городянина це вже серйозно. Якщо людина сильно фізично втомлюється, то вона цю стадію проскакує стрімко - і тільки спазматичне смикання м'язів часом змушує нас виринути з цієї глибини. Мимохідь усвідомлюєш, що вже спав, хоча здавалося, що тільки засинаєш.

Все це важливі симптоми успішного проходження першої стадії керованого сновидіння. Після цього можна їхати далі. Перед очима миготять яскраві образи - фрагменти денних вражень, якісь геометричні фігури і спалахи. Діти обожнюють їх роздивлятися. Дзен-буддизм називає це явище "макіо" - дослівно: "чортовий світ". Все, що відбувається зараз - не що інше, як вихлопи засинаючого мозку, і цінності не мають. Всі ми в дитинстві доходили до цієї стадії. І майже всі забули про це, коли подорослішали. Тут важливо не асоціювати себе із цими картинками, не втягуватися в ці випадкові сюжети. Просто дивитися. Так само, як ми дивимося на пропливаючі повз хмари. Відсторонено, спокійно, байдуже. Засинаючи ще глибше, але продовжуючи бути присутнім.

Якщо споглядати видіння, що мигтять, таким чином - вони змінюються. Калейдоскоп мигтіння потроху сповільнюється. У видінь з'являється речовинність. І, нарешті, коли миготіння майже зупинилося - з'являється об'єм. Цей момент неможливо сплутати ні з чим. Переживання, звичайно, схоже з тим, яке буває в 3D-кінотеатрі. Але набагато більше нагадує той дивний предметний простір, що світиться, який ми виявляємо, коли бачимо об'ємну фігуру в стереокартинках.

Це друга станція в нашій подорожі, друга стадія клінічного гіпнозу. Тут теж легко зірватися в звичайний сон і "зійти з поїзда". Діти із задоволенням так і роблять, вирушаючи у "самоволку" некерованого сну. Дорослі ж взагалі дуже рідкісні гості на цій станції. Далі на цій глибині варто почати оглядатися. Майже як у реальному житті.

Обстановка більше не змінюється, вона реалістична, об'ємна. Але роздивлятися навколо бажано кидаючи короткі погляди замість довгих і пильних. Інакше об'єкти сновидіння затягують нашу увагу немовби пилососом і занурюють нас у звичайний сон. Як варіант - озирнувшись, можна спробувати злетіти. Самостійно, усвідомлено і керовано. В глибокому сні. В усвідомленому сні. У Другій увазі.

На цій стадії є відмінний орієнтир - можна подивитися на свої руки. Зір у сні зовсім інший і більше нагадує мікроскоп. А бачення своїх рук в усвідомленому сні таке ж яскраве, детальне і чітке, як і в реальному житті (точно кажучи, більш яскраве і переконливе) - це одне з найяскравіших вражень взагалі. Ця зупинка на шляху - як підйом на вершину гори, де бували не так вже багато з живих. За моєю приблизною оцінкою, не більше кількох осіб на тисячу. Перша дійсно велика станція дорогою до усвідомленого Сновидіння. Так звані "Перші ворота сновидіння". І попереду все найбільш цікаве. Але ось туди я поки ще не з'їздив.

...Кажуть, одного разу кожен з нас потрапляє в дуже довгий сон. Він яскравий і химерний. І в ньому не можна прокинутися. Комусь сняться ваги Анубіса, комусь буддійські чудовиська, комусь Страшний Суд або родичі, які їх зустрічають. Треба думати, сучасним геймерам старої школи будуть снитися нескінченні коридори Doom, Quake або прокачування ельфа до 80-го рівня.

Але деякі з нас потраплять в цей сон вже підготовленими. Вміють вибирати сюжети, не ототожнюватись з видіннями, керувати ходом і цього Великого сну. Саме таким судилося стати архатами (в буддизмі - людина, що досягла повного звільнення від клеш і вийшла з "колеса перероджень") і боддхісаттвами (у буддизмі - істоти з пробудженою свідомістю), вибираючи сюжети свого майбутнього.

А деякі, особливо хитрі, ще за життя користуються керованим сном як полігоном для відточування дуже специфічних і прикладних навичок, що дають перевагу у реальності. І повз двері до всіх цих можливостей ми проносимося повз, кожної ночі...

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!

Оригінал статті