Ціна прозріння

Я би назвав нинішні події щодо висилання російських дипломатів "ціна прозріння". Лише на четвертому році війни, після загибелі більше ніж десяти тисяч людей Україна висилає 13 російських дипломатів. Але не через це, а через отруєння російського екс-розвідника Сергія Скрипаля та його доньки на території Великої Британії у британському Солсбері. Солідарно з 14 країнами ЄС, США та Канадою. Тобто така ціна прозріння Європи та України стосовно поведінки, яку і до України, і до європейської спільноти провадить Кремль ось уже чотири роки.  

Перефразуючи класика міжнародних відносин, у держави немає незмінних друзів чи ворогів, — незмінними є лише її інтереси. І саме тому мені досить дискомфортно читати про те, що рішення щодо висилання російських дипломатів ми погоджували з "нашими друзями та партнерами" — я ще раз наголошую, це дуже дорога ціна прозріння. Ще чотири роки тому було очевидно, що перебуваючи у стані війни, не можна мати з країною-агресором дипломатичних відносин та аж ніяк не збільшувати з нею товарообіг, оскільки ворог використовує наші ж гроші проти нас самих.

І навіть якщо не брати до уваги нашу війну, ще був збитий малайзійський "Боїнг" із 298 людьми на борту, обстріли та загибель представника місії ОБСЄ на Сході. Однак поштовхом до рішучих дій на дипломатичному фронті стало отруєння колишнього російського розвідника.

Який висновок? Звісно, це добре, що світ почав потроху усвідомлювати загрозу, яку несе політика Кремля, але погано, що робить він це занадто повільно. Аби не було запізно робити такі кроки.

Світ зараз рухається дорогою війни — ситуація погіршується та загострюється. Очевидно, що треба вже зараз починати вести діалоги з урегулювання. Між Росією та Україною у двосторонньому форматі, між Європою та РФ у форматі системи євразійської безпеки, між США та Росією у рамках Ради Безпеки ООН — для вироблення концепції світової безпеки. Бо з кожним днем повітря все більше пахне порохом.

І якщо одразу після отруєння Скрипаля світ ще чогось чекав, то Кремль своєю зухвалою поведінкою та небажанням дати затребувану відповідь Британії спровокував на відповідь загалом вже 19 країн. Ще більше забарвлення силового протистояння ситуації надали нещодавні кадрові зміни у США.

Що ж до відповіді РФ, у якій та пообіцяла, що на усі країни, які вислали російських дипломатів, найближчим часом чекає розплата, зараз може йтися лише про принцип дзеркального рішення. Зазвичай це робиться автоматично, навіть без будь-яких зайвих слів чи коментарів.

Підозрюю, що нинішнє покоління дипломатів не вчили дипломатичній риториці та термінології, тому вони дозволяють собі використовувати дієслова, так би мовити, недипломатичної природи походження. Навіть якщо процитувати міністра закордонних справ Великої Британії чи Росії, то ця риторика вже давно, вибачте, "вивалилася" за рамки дипломатичної. І оця "вульгарщина" ще більше додає у цьому конфлікті. Така риторика не є допустимою, бо вона ще більше загострює ситуацію, ніж конкретні дії зі збільшення озброєння і т.д.

Бо міністри, заступники міністрів, прем’єри та президенти — це люди, і оці моральні дошкуляння фразеологією у багатьох збройних конфліктах та війнах були приводом. Тому всім потрібно бути дуже обережним з цим. На жаль, світ, що зараз впевнено рухається до війни, здається, забув, що вона собою являє. Це ми згадали, що війна — це смерть і горе людське. А світ вже цього не пам’ятає, тому й наповнюється цією бездумною, але дуже небезпечною риторикою.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!