Краш-тест для ісламської республіки

На Іран дійсно очікує революція — але коли точки кипіння буде досягнуто, поки лишається відкритим питанням.

28 грудня 2017 року віце-президент Ірану Есхак Джахангірі провів зустріч із керівниками регіонів країни. На ній він заявив, що іранська економіка демонструє позитивний тренд. За перші 6 місяців іранського календарного року (починається 21 березня) зростання ВВП склало 6%, а інфляція впала до однозначного показника і перебуває під повним контролем. За словами Джахангірі, економічна ситуація в Ірані виявляється значно ліпшою, ніж прогнозувалося в оцінках МВФ. Навіть у Фонді визнали, що попри тиск, який команда президента Трампа збільшує на Тегеран, економіка країни буде і далі демонструвати впевнене зростання і цілком спроможна протидіяти цим викликам та зовнішній невизначеності.

На тлі райдужних урядових та міжнародних прогнозів того самого дня в другому за чисельністю населення місті Ірану Мешхеді розпочалися масові несанкціоновані акції протесту. Кілька тисяч людей виголошували гасла: "Смерть Рухані", "Смерть диктатору", "Ні в Газі, ні в Лівані, я живу в Ірані". Сили забезпечення правопорядку вели себе доволі стримано, хоча 52 особи були заарештовані. Проте вже невдовзі протести знайшли широке поширення країною та охопили понад 70 міст. Під час сутичок та інших силових актів, згідно повідомлень офіційних джерел, загинули 22 особи.

протести в Ірані, інфографіка

Перебуваючи у стані афекту уряд Ірану віддав наказ заблокувати доступ населенню до Telegram, яким користуються 40 млн іранців. Це стримало поширення протестів та зумовило їхнє згасання. Другою причиною швидкого спаду протестної активності стало те, що народний рух не мав чітко виражених лідерів, отже, виявився позбавленим єдиного координаційного центру. По-третє, якщо порівнювати з подіями 2009 року, коли після чергової перемоги президента Ахмадінеджада на вулиці вийшли від 2 до 3 мільйонів прибічників опозиціонера Мір-Хосейна Мусавістолиця, Тегеран лишилася індиферентною до протесту, що, безумовно, посилює позиції чинного уряду Ірану.

Для приборкання повстання командувач Корпусу вартових ісламської революції генерал Мухаммад Алі Джаафарі спрямував своїх бійців до провінцій Ісфаган, Луристан та Хамадан. Паралельно Джаафарі 3 січня заявив, що "смута-2017" в країні провалилася, і в акціях протесту загалом взяли участь не більше 15 000 осіб (реальна цифра може бути в рази більшою). На його думку, за організацією протестів стоять терористи "Ісламської держави", яким вороги Ірану віддали наказ проникнути до країни та підбурити народ проти чинного уряду.

Вище керівництво Ірану в особі рахбара, великого аятоли Алі Хаменеї та президента Хасана Рухані, одностайні в тому, що зовнішній чинник переважає, й антиурядові акції інспіруються з-поза меж Ірану. В Тегерані вбачають руку США, Ізраїлю та Саудівської Аравії за лаштунками хвилі народного гніву. Водночас президент Рухані визнає, що внутрішній чинник у "повстанні" також має місце.

Про що конкретно веде мову Рухані, однозначно зрозуміти не просто. Можливо, Рухані підозрює, що до підбурювання людей причетні опозиційні сили, такі як Мохаммад-Багер Галібаф з партії "Прогресивний та справедливий народ Ісламського Ірану", що походить з Мешхеду. Або колишній генпрокурор Ірану Ібрагім Раісі ("Асоціація бойового духівництва"), який посів друге місце на виборах  2017 року та програв Рухані, набравши тим не менше чимало голосів — 38%. Цим політикам дискредитація економічної політики Рухані дає безперечні політичні бонуси.

Проте політичною конкуренцією з елементами брудних маніпуляцій народною довірою ситуація не обмежується. Всередині Ірану існують значні внутрішні диспропорції, що роблять становище правлячого режиму доволі хитким. Однією з таких проблем є зростання цін на ключові харчові продукти. Зокрема, вартість овочевого набору в країні станом на листопад 2017 року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зросла на 21,2%, м'ясо на 18%, молочних продуктів та яєць на 13,3%, хліба та виробів з борошна на 10,9%. Зовні зростання цін не виглядає катастрофічним, проте воно відбувається на тлі скорочення державних субсидій на послуги ЖКГ, харчі та пальне для найбільш незахищених прошарків населення.

Рухані планує урізати державні субсидії ще на $5,3 млрд, що зачепить 30 млн іранців. На 50% має зрости ціна на пальне, до $0,45 за літр. Обидва заходи зроблять іранців ще біднішими. А за останні 10 років іранці і без того збідніли на 15%. В березні 2018 року президент Рухані подасть бюджет на новий фіскальний рік, і в ньому передбачено збільшення державних видатків на 6%, до $104 млрд. Проте дорожчання товарів та послуг через зростання цін на пальне нівелює ефекти від нарощування державних витрат.  

Всередині Ірану існують значні внутрішні диспропорції, що роблять становище правлячого режиму доволі хитким

Одночасно в Ірані високі показники безробіття. Офіційна цифра безробітних — 12,4%, проте в окремих регіонах кількість безробітних сягає 60% населення. Понад 25% молодих людей у віці від 15 до 24 років не мають роботи. При цьому іранці дуже молода нація, де молодь до 30 років становить половину її 80-мільйонного населення.

Як відомо, в 2015 році було досягнуто угоду щодо ядерної програми Ірану, й країна почала виходити з режиму санкцій, що був запроваджений в 2006 році. Іранці очікували істотного поліпшення свого життя, бо країна збільшила реалізацію нафти на міжнародних ринках. Проте очікування не виправдалися. Ще більше розчарована молодь, що не хоче жити в рамках "вілаят аль-факіх" ("ісламської республіки") та щиро прагне до вестернізації країни.

На користь цього свідчать 9 вимог, які об’єднують іранський протестний рух, що  можна умовно узагальнити тріадою "Хліб. Робота. Свобода":

  1. Референдум. Демонстранти жадають проведення загальнонаціонального референдуму, на якому має бути визначена нова форма державного правління, більш прогресивна, ніж та, що існує зараз.
  2. Лібералізація. Відмова від застарілих концептів "ісламської республіки" та "експорту ісламської революції" за межі Ірану.
  3. Права жінок. Скасування примусового носіння хіджабу та дозвіл жінкам вдягатися вільно відповідно до їхніх бажань.
  4. Свобода слова. Скасування цензури для ЗМІ та контролю над мережею Інтернет.
  5. Секуляризація. Чітке розмежування світської та духовної влади. Усунення релігійних інститутів від управління державою.
  6. Правосуддя. Створення незалежної, справедливої та неупередженої судової системи.
  7. Соціальна справедливість. Справедливий розподіл державних багатств, викорінення бідності та безробіття.
  8. Вибори. Проведення чесних, прозорих та вільних виборів за участю міжнародних спостерігачів.
  9. Гендерна рівність. Запровадження рівності жінок та чоловіків та ліквідація усіх форм дискримінації, насильства та неналежного ставлення до жінки в Ірані.

ВідеоБитва мітингів. Влада Ірану вивела на вулиці міст десятки тисяч своїх прихильників

Протести почалися після зростання цін і перетворилися на сутички із правоохоронцями. Загинула принаймні 21 людина, близько півтисячі опинилися за ґратами. Після тижня кривавих протестів влада заявила про перемогу над ворогами режиму і запевняє, що невдоволених було не більше 15 тисяч.

Битва мітингів. Влада Ірану вивела на вулиці міст десятки тисяч своїх прихильників

Як видно, ці пункти являють собою не лише спробу усунути від влади певних політиків, а й повноцінну програму демонтажу ісламської республіки. Остання являє собою такий державний лад, за якого мусульманське духівництво відіграє вагому роль в управлінні державою та регламентує напрямок його розвитку. У світі наразі існують кілька ісламських республік. До їхнього числа належать Пакистан, Афганістан, Мавританія та Іран. Але якщо у випадку перших трьох держав термін "ісламська республіка" лише підкреслює особливості релігійної ідентичності населення країни, то у випадку Ірану це закріплення повноцінного режиму монархічного правління на чолі з вищою особою місцевого духівництва.

Зокрема, в країні існує специфічна система власності, що включає три різновиди: державну, приватну та квазідержавну. Остання контролюється Корпусом вартових ісламської революції та охоплює 800 підприємств загальною вартістю понад $100 млрд. Ці підприємства діють непрозоро, погано контролюються урядом, бо фактично є "державою в державі". Наявність величезного масиву підприємств з особливим статусом посилює диспропорції в іранській економіці та підриває її  стабільність.

Нинішні протести в Ірані засвідчують глибоку кризу наявної моделі державності, яка не є справедливою. Всередині країни дійсно наявна революційна ситуація, і вона буде і далі зберігатися. Але там ще не накопичилася критична маса людей, що активно виступає за зміни. Аналіз ненасильницьких революцій свідчить, що для їхнього успіху необхідно долучення не менше 3,5% населення країни. Для такої країни, як Іран, це щонайменше 3 млн осіб, готових вести боротьбу за зміни. Але зараз стільки іранців не готові кинути відкритий та рішучий виклик режиму "ісламської республіки". Отже, схоже, що вона вчергове вдало пройде краш-тест народним гнівом. Але питання, чи на довго — лишається відкритим. Поки що.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар