Цінність цінностей

Теракти у Франції сколихнули свідомість не лише французів, а й мешканців усіх континентів. Зайве говорити про те, що вбивство людей за їхні погляди, навіть якщо вони дуже не подобаються, – це тяжкий злочин. І жодні світоглядні уподобання його не виправдовують.

Водночас убивство журналістів за карикатури на ісламського пророка актуалізувало суперечки навколо питання про припустимі межі глузування з чиїхось ідеалів і цінностей.

Людина – істота ідеологічна. Суспільство вибудовує ціннісні ієрархії, у межах яких люди роблять вибір та ідентифікуються з ідеалами. Така ідентифікація для більшості людей становить істотну частину свідомості, лежить в основі почуття власної гідності, дає підстави пишатися собою навіть тоді, коли інших причин пишатися немає.

Особливо привабливою є ідентифікація з престижною соціальною групою або високим статусом у суспільстві. Можна пишатися з того, що мешкаєш у столиці, розмовляєш "культурною" мовою, маєш вищу освіту, купив класну "тачку" і т.ін. Є й більш поширені, масові ідентифікації, до яких, зокрема, належать етнонаціональні та релігійно-конфесійні.

Якщо люди позбуваються одних цінностей, на їхнє місце неминуче приходять інші

Такого роду ідентифікація, з одного боку, дає особі змогу компенсувати почуття своєї неповноцінності, прилучитися до величної ідеї, переживати належність до верстви авторитетних людей, а з другого – містить небезпеку самозакоханості, гордині, прагнення вивищитися над іншими.

Сучасний світ порушує усталені світоглядні ієрархії, руйнує соціальні стереотипи, якими жили попередні покоління. Західна цивілізація заохочує пишатися не з того, що дано від народження або від середовища, а з того, що є власною заслугою, результатом особистих зусиль. Відтак, підстави для почуття власної гідності треба "заробити", а не дістати автоматично.

У цьому є глибокий філософський і психологічний зміст. Проте збагнути його може лише частина людей, певна інтелектуальна еліта, здатна на справжню й повноцінну самоактуалізацію.

А що залишається для переважної більшості – жити без гідності? Отож і вибирає вона відносно простіший спосіб самовизначення – ідентифікацію з привабливою системою колективних цінностей, що стають індивідуальними. (Боюся наразитися на гнів щирих українських патріотів, але й їхня любов до України – це теж вияв колективної ідентичності, продукт спільного творення патріотичної ідеї, якою кожна особа переймається більшою, меншою або жодною мірою).

Багато хто із сучасних європейсько-американських інтелектуалів, розуміючи відносність людських цінностей, уважає за можливе всіляко їх знецінювати, принижувати їхнє значення, "звільняти" людей від їхнього оманливого впливу.

Але чи можливе людське суспільство без спільних цінностей? Категорично – ні! Якщо люди позбуваються одних цінностей, на їхнє місце неминуче приходять інші.

Згадаймо, як у часи радянської русифікації принижували й висміювали цінності українського змісту, під впливом чого українці масово від них відмовлялися. А натомість? Ментальний простір заповнювали цінності російсько-радянські. Формувався "радянський народ", у межах якого почуватися українцем було дискомфортно, часом і принизливо, а ось бути росіянином – це клас! Отак і було закладено психологічні основи теперішнього "русского мира".

Отож українці добре знають, наскільки травмівним для людської гідності може бути глузування з цінностей, що їх поділяє особа. То хіба можна на це не зважати? А відтак задумаймося, як сприймають повалення пам'ятників Лєніну прихильники комуністичної ідеології. Для людей, засліплених вірою в слушність і святість комунізму, "лєнінопад" був особистою трагедією. Як колись християн уражало руйнування церков войовничими атеїстами, так тепер "вірних лєнінців" пригнічує скидання їхнього ідола.

Як громадянин – я за те, щоб Лєніна в Україні не було. Але як психолог не можу не співчувати літнім носіям комуністичної ідеології, для яких вона стала справжньою вірою і з якою вони прожили життя. (Молодим комуністам не співчуваю, бо їхній вибір має інакшу психологічну природу, яка менше заслуговує на розуміння). То чи можемо ми легко й завзято топтатися по чужих символах, нехай і облудних?

То чи можемо ми легко й завзято топтатися по чужих символах, нехай і облудних?

Напрошується порівняння зі ще однією сферою, яку проблематизує сучасна культура, – статтю. Її дедалі більше заступає ґендер – не біологічна належність до чоловічої або жіночої статі, а суб'єктивне почування себе носієм чоловічих або жіночих рис. Власне стать перестає мати значення, натомість важливо те, ким особа почувається і ким хоче бути.

Це на свій спосіб чудово, бо дає особі високий ступінь індивідуальної свободи, звільняє її від численних умовностей і стереотипів соціального буття, допомагає бути людиною сучасною, європейською, "просунутою".

Але підімо далі: у цьому контексті умовними стають і такі поняття, як чоловіча або жіноча гідність. Бо в їхній основі також лежить певна ієрархія цінностей, яку можна зруйнувати, а відтак гідність перестає бути цінною. То тоді її можна принижувати й висміювати (?!). Тобто будь-хто має право принижувати жіночу гідність? Він справді має таке право? А чом би й ні? Знецінюймо все, бо ніщо не є абсолютним, усе можна піддати сумніву, з усього можна кепкувати, глумитися – в ім'я свободи (?!).

Уявімо собі цей "новий" світ – із людьми без почуття гідності – чоловічої або жіночої: світ чоловіків-холуїв і жінок-повій. Як би в ньому жилося – серед людей, "вільних" від будь-яких моральних ідеалів?

Так само можна думати й про світ без цінностей ідеологічних – політичних, релігійних, етнічних. Світ циніків, для яких немає нічого святого.

Хіба не робиться моторошно?

А з іншого боку, не краще жити у світі, де людей убивають заради політичних, релігійних, етнічних ідеалів – більш чи менш ілюзорних (бо ідеали завжди є саме такими).

То де ж межа між "цінністю цінності" – коли вона гуртує людей, надає сенсу їхньому існуванню і коли штовхає їх на насильство, агресію, війну проти носіїв інших цінностей?

Я не маю докладної відповіді. Як не мають її й ті, хто солідаризується з журналістами "Charlie Hebdo" або, навпаки, із їхніми вбивцями. Хоча вони й думають, що мають…

Долучайтесь до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!