Коли у вас закохалися без взаємності...

Минулого разу ми з вами скаржилися на підступного Купідона, що в односторонньому порядку розбиває наше серце - виявляється, гірко та несправедливо змушувати нас отак страждати! А тепер на хвилиночку давайте перекинемося на іншу сторону барикад: давайте пригадаємо випадки, коли закохувалися в вас, а ваше серце безжально мовчало... І навіть коли ви здогадувалися, що за вами упадають, пригадайте, скільком обломилася ваша взаємність?! Можна було по-царськи дозволити себе любити або по-людські поспівчувати, або в підлітковому запалі відправити куди-небудь далеко... А відповісти коханням на кохання?!

Був випадок в моєму житті: я пропрацювала разом рік з одним хлопцем, з яким ми, як я думала, дружили. Звісно, деякі підозри щодо його небайдужості у мене мимохідь виникали, але не підтверджені доказами вони швидко розвіялися. Як з'ясувалося пізніше, на роботі всі знали про його кохання. Всі, крім мене! По завершенню контракту він повернувся в свою країну, звідки написав мені довгого та гарного листа про своє нерозділене кохання.

Який жах, подумала я, прочитавши листа!!! Вважаючи його своїм другом, я по-дружньому розповідала йому стільки всього сокровенного, що не можна було говорити людині, яка в тебе закохана: про свої інші кохання та любовні невдачі, про сексуальні пригоди та крейзануті думки... Зустрічаючись з ним, я не обтяжувала себе зайвими зусиллями пристойно виглядати - інколи ми так зустрічаємося з рідними або подругами: не прикрашаючи себе ані вишуканим одягом, ані косметикою... Я сміялася та кепкувала з нього, з його подекуди незугарного прикиду чи дивної поведінки, критикувала його світогляд, жартувала з приводу його нерішучості з іншими дівчатами, які, як на мене тодішню, йому подобалися... А він був закоханий в мене і мовчав, чекаючи на те, що я про все здогадаюся, сподіваючись на взаємність. А я, товстошкіра дурепа, так і не здогадалась!

Звичайно, на лист я відповіла, що люблю і ціную його як друга, і навряд чи моє ставлення до нього розвиватиметься в іншому напрямку. Розслабся, хлопче! Після зізнання ми інколи бачилися, але я вже контролювала пристойність власної поведінки і після трьох коктейлів на концерті не зізнавалася йому у тому, що "я хочу гармоніста"... Я вже не могла бути з ним ТІЄЮ, колишньою, розслабленою та невимушеною подругою.

Коли в нас закохується хтось, хто не викликає у нас взаємності, ми ладні вважати це помилкою, курйозом, навіть дурницею. Адже почуття іншого не болять, не заважають жити та з розуму не зводять.

В період підліткової нерозсудливості було навіть в кайф познущатися з того, хто червонів та заїкався при твоїй появі. Пізніше я почала ставитися до "неправильно" закоханих більш серйозно і односторонні виливи кохання намагалася вгамувати розповіддю про те, що я "не та дівчина, яка йому потрібна".

І лише з часом я порозумнішала, дотумкала, що не варто припиняти стосунки з людиною, яка попала в халепу та закохалася в тебе. Це певна карма - ситуація, яку ви обоє маєте відпрацювати та винести з неї певний урок. І, найголовніше: не поспішайте казати "ні" чужому коханню, адже ця людина, свідомо чи ні, вже зробила свою ставку на вас, на те, що між вами обома може скластися щось особливе. Не забувайте, що щастя - це закохатися в когось, хто давно в тебе закоханий!