Зрада: залишайте подробиці при собі

Тільки не подумайте, що я підбурюю вас на невірність. Жодним чином! Я традиційно вважаю, що справжнє кохання та невірність не живуть під одним дахом.

Споконвічна жіноча психологія - не зраджувати того, кого любиш і з ким маєш стосунки, надійно пустила коріння в моїй слов'янській душі, де одночасно співіснує і зворотня сторона медалі: розлюбила, залиш, дай людині шанс знову бути щасливою. Однак, нагадую, що це в ідеалі, в реалі — маємо те, що маємо, та краще б ми того не мали.

Отже, мета цих постів — дедраматизувати випадки невірності, показати, наскільки часто ми стикаємося з ними в житті, та знайти хоч краплину позитиву чи комічності, яка хоч трошки посприяє відстороненню від болючого стану жертви та бачення світу в трагічних тонах.

Розповім кілька власних історій. Вперше мене зрадило моє перше кохання: було мені тоді років 16, я поїхала в табір, а коли повернулася за два тижні, то побачила, що кохання вже гуляє з іншою дівчиною, а мені просто радо помахує ручкою. Враження таке було, наче мене обдали окропом, напевне, вийшов з мене весь адреналін. Згодом мій рогопостачальник вирішив "пояснити" свою зраду.

Якого біса вони (зрадники) намагаються пояснювати зраду?! Хіба не розуміють, що це тільки погіршить ситуацію?! Ні, треба було розказати мені, що йому конче були потрібні гроші, а ця дівчина позичила певну суму, і тому йому довелося з нею "почати зустрічатися". Щоб гроші не повертати, чи що? Виходить, чувак був не просто зрадник, а ще й альфонс! Краще б я того не знала...

Останнє моє серйозне кохання: ми обоє вийшли із складних стосунків з рогами та розбитими вщент серцями, тому домовилися бути чесними та зізнаватися одне одному в невірності. Роман у нас був на відстані, бачилися нечасто, але могли посваритися по телефону і навіть розлучалися пару разів після дзвінка.

І от якось ми знову віртуально розлучилися, подулися одне на іншого трохи більше тижня, а потім знову докупи зійшлися. І під час нашого бурхливого примирення в реалі голуб мій вирішує зізнатися, що був мені невірний. Знову окропом мене ошпарили. Йок! Тепер адью незахищеному сексу - ліміт довіри вичерпано! Як людина цивільна, що мала попередню домовленість про щирість, я, звичайно, поцікавилася обставинами зради.

"Фігня, - каже, - злий був на тебе, пішов на ділову зустріч, а там дівку мені підсунули, я випив, от і сталося..." Супер! Я тоді спитала: "Хоч дівка прикольна була?" Відповідь "добила" мене остаточно: "Ой, ні! Проти тебе - мішок з картоплею..."

Отакої вам, любі друзі, зраджують не лише з Монікою Белуччі, а й із звичайною собі бульбарашкою! Краще б я того не знала...

Ще один випадок: був у мене хлопець, значно молодший, якого я серйозно не сприймала, тримаючи за приємну іграшку. Позустрічалися ми зовсім недовго, і раптом моя цяця зникає з горизонту. Я навіть не особливо перейнялася цим фактом, аж поки він не з'явився, не почав дзвонити, наполягаючи на зустрічі на "нейтральній території".

Дивно, подумалося мені, що там вже могло таке трапитися?! І ось під час рандеву ця прєлєсть нервово та зворушливо повідомляє, що зустрів іншу дівчину, яка йому дуже подобається, але я також йому небайдужа, тому він має офіційно повідомити про свою зраду та розрив наших стосунків.

Виявляється, він переживав, як мені про все це розповісти, бо "хотів бути чесним зі мною і з собою також". Вав! Краще б я того не знала... Повернувшись додому, від надлишку вражень я взяла й розревілася, як дурна: так гарно мене ще ніхто не зраджував! Я навіть трішечки закохалася в нього потім!

Мораль: якщо ви таки когось зрадили, залиште, будь ласка, всі подробиці свого злочину при собі, врятуєте когось від зайвого вибуху емоцій!