Ексклюзив від #книголав: вийде нова книжка Ірени Карпи. Уривок

У видавництві #книголав вийде друком нова книжка письменниці Ірени Карпи "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочеться", повідомляє пресслужба видавництва.

Цього разу Ірена приготувала для читачів не роман, а іронічний нон-фікшн, у якому вона поділиться секретами довготривалих і короткочасних знайомств, знайде поради для тих, хто хоче опинитися в міцних і успішних стосунках, а також не омине увагою і свої романтичні пригоди – у Франції та поза нею. Перед читачем розгортатимуться справжні історії, самої Ірени або її близьких друзів, приправлені фірмовим гумором, завдяки якому навіть розлучення та любові страждання звучатимуть дотепно.

"Весела й корисна книжка, яку можна розглядати і як жарт, і як інструкцію. Читати її можна по порядку розділів або так, як заманеться, тицьнувши пальцем у розділ із цікавою назвою. Я та, яку в нашому людинолюбному народі називають "развєдьонка з прицепом" – так-так, мій третій заміж стався у 38 років із двома готовими дітьми. Живу в Парижі і не скаржуся. Чоловіка не хочеться прибити навіть під час тісного карантину  – чого і вам бажаю. Та й взагалі девіз цієї книжки – вийшло в мене, вийде і у вас", – говорить про свою нову книжку Ірена Карпа.

Крім того, письменниця наголошує, що не прагне займатися менторством і вдавати з себе гуриню й психологиню, її книжка – це всуціль життєвий досвід і висновки з її досвіду стосунків із чоловіками.

"Це дуже щира книжка про те, чого ми всі прагнемо. Ми всі шукаємо любов, часом її все ж знаходимо, часом – помиляємося, але чудово, коли навіть на невдачі можна реагувати з гумором. Вдала спроба посміятися над собою й ситуацією дає нам сил рухатися далі. Зрештою, ми будемо щасливі. Добре, що цей текст, попри свою іронію, надихає", – коментує появу новинки співзасновниця видавництва #книголав Світлана Павелецька.

Ірена Карпа — українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Від  2015 року перший секретар з питань культури посольства України у Франції. Член Українського ПЕН.

2019 року у видавництві #книголав вийшов роман "Добрі новини з Аральського моря". 

***

Уривок
Розділ 2. Де і як знайомитися

9.     На вечірці в друзів
Є як мінімум одна спільна тема для розмови — друг чи подруга, які вас запросили! Головне — не дати маху, якщо, скажімо, захочеться пообсирати картину на стіні, а ваш співрозмовник виявиться її автором. Чи поласувати ковбасою з тирадою про те, що салат — для слабаків і взагалі нашо тут стільки цвітної капусти, а він — веган. Утім, навіть у разі невдачі можна дуже швидко спитати, чи принести людині випити. А от якщо він ще й алкоголю не вживає (і тепер дивиться на вас як на втілення вселенського гріха) — переходьте до наступного кандидата. Народу на вечірці вистачає. Тем для розмов також. Обмінятися контактами після келиха вина значно легше, ніж вибудовувати стратегію зацікавлення в інших умовах.

Головне — намацати спільний інтерес і знайти відповідний гачок. "А пішли на таку-то виставку — кажуть, крута?" чи "Ух ти, давно хотіла на цю ретроспективу! Йдемо?" І навіть якщо він виявиться "зайнятим" і прийде з дівчиною, ви не виглядатимете жалюгідно, бо ж кликали чувака не на побачення. І зможете вийти сухою з води навіть за найгіршого розкладу. 
 
10. На весіллі в родичів
"Дивися, дивися, оно тьоть Олін син, нежонатий! Ану йди сядь коло нього, може, потанцювати візьме?"
Ой всьо. Нінада нам цей спосіб.
 
11.  На роботі
Наспівуючи що вам хочеться на тему службового роману — хоч Ріанну, хоч саундтреки з однойменного радянського фільму (ну раптом ця книжка дісталася в подарунок самотній, але веселій бабусі?), роззирніться навколо. Багатьох своїх колеженьок ви вже знаєте як облуплених: хто чим страждає, скільки заробляє і що приносить поїсти в судочку. Про колег по роботі одразу ясно, одружені вони чи ні, зануди чи гуляки, на вихідних залипають в тєлік чи їдуть кататися на конях (за винятком загадкових інтровертів, які не хваляться в понеділок за кавою, хто як збавляв час наближення до пенсії). 

За час свого недовгого офісного життя (якщо можна вважати офісним життям роботу на телебаченні) я пережила зо дві такі історії. Як правило, клинці підбивали всілякі там начальнички-фінансисти, які хотіли вразити борзу й незалякану "звізду". Таких дядьок манять обличчя, що блимають в екрані, навіть коли це екран їхнього ж телеканалу. Пам’ятаю, як стояла з фейспалмом над валізою прихильника, в яку він складав за відтінками й роками колекцій свої круїзні шорти і футболки для поїздки в дууууже бідну латиноамериканську країну.

Пам’ятаю, як картинно напивалась, танцювала і падала замертво спати, так і лишивши того мачо ні з чим. І як зворушувалася, знаходячи по всьому його дому напоказ залишені для мене книжки Гайдеґера з закладочками й підкресленими простим олівцем цитатами. 

Зараз, із висоти десятка прожитих років опісля, мені, звісно, совісно за ті дебоші, які я влаштовувала з веселими друзями в його ідеально чистій панорамній квартирі на Пейзажці. За забльовані панками білі килими й розбитий колекційний коньяк. За те, що морочила хлопцеві голову, користувалася за його рахунок благами цивілізації (типу машини й охоронця), щоби потім — рраз! — і вискочити заміж за молодого письменника. Який, до речі, жив по сусідству, тож вони ще й не раз перетиналися з моїм колишнім… У нас би точно вийшла сім’я з дітьми, гостинами в його мами й дачею під Києвом. Бррр. Добре, що не вийшла. Все-таки в певних речах ліпше не йти на компроміси.
 
12.  На зйомках програми / На конференції, де ви спікери / На іншому профзаході
Мій перший офіційний чоловік був письменником, про якого на той час я багато чула, але ніколи не перетиналася з ним вживу. Він був класичним представником вузької київської тусовки, тоді як я була якою завгодно, але не такою. Підозрюю, цим ми одне одного й зацікавили. А ще якось ми стали двома запрошеними зірками чергового токшоу.

Мені на той момент вже стукнуло 27, і чогось тоді мені здавалося, що це межовий вік для виходу заміж. Захотіла — сталося. І я не писатиму тут "одна моя знайома зжерла екстазі на Гоа, погодилася вийти заміж, миттєво запросила всіх на весілля і, коли протверезіла, їй стало соромно всьо відміняти". Бо ви і так зрозумієте, про кого йдеться. А історія вийшла красива — втекти від багатого нелюба до романтичного митця, полетіти на Гоа, знайшовши в конверті куплені митцем квитки… Коротше, всьо як треба письменникам і письменницям. Яскраво і… недовго.

"Як ти думаєш, скільки ти проживеш у цій хаті?" — спитав мене майбутній кум, встановлюючи пральну машинку. "Ну-у-у-у… — протягнула я, — десь, може, з рік". Так і сталося. Мій перший шлюб чемно підтвердив українську статистику перших шлюбів: 50 % розпадаються через рік після весілля. 

І ще ж на самому весіллі мій покійний дід казав на вухо моїй сестрі: "Щось мені кажецця, Галочка, ненадовго Ірочка в цій сім’ї задержиться". Отак от ми як у воду дивилися (чи в пральну машинку). Тож якщо вам трапиться нагода вийти заміж задля набуття досвіду, тренування, якщо хочете — чом би й ні? На щастя, уявлення про те, що шлюб — це коли треба терпіти і мучитися, бо це раз і назавжди, канув у макабричне минуле.
 
13. Для країн з авторитарними режимами: в "мавпятнику"
Якщо вас затримали на демонстрації, ви як мінімум маєте спільні політичні погляди. А ще спільну емоційну ситуацію, схожий соціальний контекст і критичне мислення. А значить, вам точно є про що поговорити. 

Чимало пар утворилося на хвилях революцій та волонтерських рухів. Якісь із них розпалися, щойно спав адреналіновий наплив, а якісь живуть спокійним сімейним життям. Як у кого піде. Знаю одне: в критичних ситуаціях люди часто проявляють свої найкращі якості. І встояти перед тим, щоб закохатися, стає вкрай непросто. 
 
14. На курсах
Кулінарна школа, курси сценарної майстерності чи студія гончарства — люди часто перетинаються в "гуртках за інтересами". Сюди вони тікають від своєї щоденної рутини, а отже, зайняті чимось в міру цікавим і більш розслаблені, ніж зазвичай. Тут може трапитися те, що "і уму, і серцю": бо й навчаєтеся чомусь новому разом, і відповідно до пристрасті, яку потенційний партнер виявляє до свого захоплення, можна прикинути рівень пристрасті, на який він здатен в принципі. На різноманітних творчих курсах люди часто розкриваються, перестають прикидатися, діляться відвертостями. Одне словом, так можна "розкусити" людину за місяць, а не за рік і побачити, твоя вона чи не твоя, заощадивши чимало часу. Просто запросіть його випити після занять! (Чи взагалі замутіть вечерю вдома для всіх учасників групи, щоб обранець побачив вас у природній обстановці. Ну, або вечірку з вимкненим світлом і музикою…)
 
15. В супермаркеті
Без вигадок: мій брат знайшов жінку свого життя у фруктовому відділі супермаркета. Вони одночасно вхопилися за останній банан на розкладці, і вона пообіцяла віддати йому фрукт тільки в обмін на номер телефону! Обоє були на той момент у стосунках. Наразі у чуваків троє дітей. (До речі, наявність останніх робить щасливішими дещо меншу частину людства, аніж нещаснішими. А ще статистично потерпають від потреби догляду за дітьми здебільшого жінки (сюрпрайз). Але це не інструкція для запізнілих чайлдфрі, тим паче що в мене самої двоє дітей плюс двоє чоловікових. Гарна новина — люди знову почуваються щасливими, щойно діти виростають і валять із батьківського дому. Майже такими ж щасливими, як до появи дітей. Все це якщо вірити загальній неупередженій статистиці. Якщо ви — виняток, за вас можна тільки порадіти.
 
16. До речі: на батьківських зборах чи гуртках
Коли я розказую на виступах про Тих Самих Французок, постійно цитую смішний постулат Каролін де Маґре про те, що завжди треба бути fuckable. Навіть у натовпі батьків, які чекають дітей зі школи. Ба навіть особливо там — бо знаєте, скільки є прекрасних розлучених парижан, що ділять із колишньою другою половиною дітей із розрахунком "тиждень у мене, тиждень у тебе?" Діти — це неймовірно розлога і цілком невинна тема для розмов. Особливо якщо вони у вас із обранцем однокласники чи ходять на один гурток. Плюс діти ще й на дні народження одні одних запрошують, тож є нагода побувати в цікавого вам мена вдома. Ну, чи в його колишньої, якщо це вона організовує дитяче свято. Заодно й переконаєтеся, чи справді це колишня… Ну і так — якщо у вас самої немає дітей, то точно є племінники, діти подруг тощо. 
 
17.  На фестивалях вина.
Підходить для тих, хто в темі й кому сам по собі цікавий івент із дегустацією, де всі щасливі й п’яні. У Франції такого добра відбувається чимало — Страсбург, Шампань, Бургундія, той-таки Париж (але в нас трохи "на висілках"). Гугліть "festival des vignerons indépendants" і пакуйте валізку. Заодно відкриєте для себе нові місця і привезете додому пару ящичків щастя. Ну, і де ще можна легко зав’язати розмову з іншими клієнтами, як не на дегустації? Всі благодушні й комунікабельні. І навіть якщо ви не шарите у вині — користуйтеся "лижним прийомом". Хай він пояснить вам, чим мерло відрізняється від ширазу!
 
18.  Йога-ретріт
ОК, ОК. Вже почали звинувачувати мене в пропаганді алкоголізму?.. А от вам натомість пропаганда здорового способу життя. Йога на узбережжі в Індії, на березі озера в Покхарі в Непалі чи взагалі на трекінгу в Гімалаях, якщо ви подорожуєте сама (так легше заводити нові знайомства, бо коли вас двоє чи більше, ви вже окрема, самодостатня соціальна група). Головне — щоб це була не віпасана, бо там триндіти заборонено, хе-хе. 

Нагадаємо, у видавництві #книголав вийшла книжка відомої психологині Олени Любченко "Переписати життя: як і що змінювати, щоби стати щасливою людиною".