Путінська демагогія щодо "братніх народів" викликає в мене огиду

Перекладач з Голландії Ханс Боланд, який відмовився отримувати нагороду імені Пушкіна з рук Путіна, не сприймає "середньовічної" позиції Росії щодо інших країн. В інтерв'ю ТСН Боланд висловив свою підтримку прагненню України до свободи і самостійності.

- Як Ви можете пояснити свою відмову від запрошення в Кремль на нагородження?

Я дуже не люблю пана Путіна, ставлю його в один ряд з огидними, страшними, моторошними диктаторами. І тим більше, такий стиль належить вже до давнього минулого - колоніалізму.

Його демагогія щодо нібито братніх народів викликає в мене таку огиду, що не можу собі уявити, щоб я поїхав у Кремль і отримав від цієї людини медаль за мої досягнення, за те, що я перекладаю Пушкіна. Пушкін - це моє життя, я просочений духом Пушкіна, я перекладав майже всі його роботи. Пушкін для мене - символ свободи, індивідуальності, демократії. І пов'язувати ім'я Пушкіна, видатної російської людини, з ім'ям цього "Жутіна", я просто не можу.

- Вам легко було відмовитися від нагороди?

Я шкодую, що не можу прийняти цю нагороду, для мене це велика честь. Але нічого не можу зробити - тільки соромно буде.

Я все-таки вважаю, що навіть без медалі мої заслуги вже помічені росіянами, які мене знають, і тим більше голландцями - насамперед я присвятив свою роботу голландському народу, щоб вони могли долучитися до російської культури, представленої Пушкіним. Реакція, яку я отримую від своїх співвітчизників набагато вище, ніж нібито честь від цієї людини, яка придумує нові страшні речі в своєму Кремлі.

Я не хочу просто ніякого зв'язку з ним, і я прекрасно знаю, що він хоче мене використати в своїх цілях. Ніби європеєць дружить з ним, як він зробив з нашим королем на Олімпіаді, я вважаю, що це просто безсовісно.

- Що ви думаєте про ситуацію в Україні?

Я вважаю, звичайно, що можна тільки плакати. Навіть не можна було припустити рік тому, що знову можуть статися ці так звані "братські народи", що вони почали знову звідти захоплення. Почалися ці проблеми в Криму, як це було в Чечні, Грузії, Молдові - вічна російська політика.

Росія досі вважає себе вищою за інші держави, вважає себе величиною. Це таке середньовічне поняття, що проти нього треба боротися всіма силами. І я можу тільки малу частинку від себе додати в цю боротьбу. Адже подивіться, навіть відмова одного голландця від нагороди викликає стільки почуттів. Я радий, що багато людей в Україні, в Росії зараз усвідомлюють, що в Європі є люди, які підтримують українське прагнення до волі, до самостійності.

- Ви бували у Києві?

Я перший раз приїхав у Київ у 70-х роках минулого століття, і мені відразу кинулося в очі, що Київ більше для мене був схожий на Амстердам, ніж на Москву. У Києві люди більш веселі, більш відкриті, менше страху, ніж у Москві. Вони мене переконали, що є місця в СРСР, де приватна свобода і народна свобода вже сильна.

- Що б Ви хотіли б сказати українцям?

Українці зараз сильні духом і впевнені, що в кінці кінців істина переможе і темрява знищить себе. І я бажаю вам міцності духу, не втрачайте сили духу і терпіння. Я бажаю вам цього і бажаю вільної, щасливої країни.