Росія не має сил для масштабної висадки свого десанту в Україні

Начальник штабу Військово-морських сил України, контрадмірал Андрій Тарасов розповів про розвиток українських ВМС і про те, чи готові військові відбивати можливу атаку Росії з моря.

- Чи існує загроза атаки України з моря?

- Якщо є сили, які можуть бути доставлені, якщо є висадкові засоби, то загроза, звичайно, існує. Такі сили у нашої недружньої держави є - це і десантні кораблі, і військово-транспортні літаки, і бригади морської піхоти.

До висадки морського десанту можуть долучатися і загальновійськові частини, і частини повітрянодесантних військ. Вони можуть висаджуватись не тільки з літаків, а і з кораблів. Тобто, загроза така існує, вона реальна.

- За вашим досвідом, за вашими спостереженнями, за даними розвідки загроза завжди різна чи рівна? Є періоди загострення?

- Справа в тому, що висадка морського десанту, і взагалі висадка десанту – не самоціль. Вона має на меті, це найближче завдання, – завоювання плацдарму. Є і подальші завдання – саме це є метою операції. Висадка десанту, звичайно ж, проводиться з якоюсь метою, і тут треба чітко розуміти, якою вона є, чого намагається досягти противник. І з цього випливає загроза можливості висадки десанту.

Як правило, він висаджується у разі значних успіхів на інших фронтах, щоб їх розвинути. Наразі ми такого успіху не спостерігаємо.

По-друге, десант висаджується, щоб відкрити новий напрямок, новий фронт. Але я хочу зазначити, що висадка десанту – найскладніший вид бойової діяльності збройних сил, тому що тут задіяні кораблі, авіація, морський десант безпосередньо, підрозділи морської піхоти – звичайно ж, вони потребують практично ідеального відпрацювання взаємодії.

Крім того, є ще три пункти, які обов'язково потрібно виконати перед висадкою десанту: завоювання панування на морі, завоювання панування в повітрі та раптовість.

Без виконання кожного з цих пунктів висаджування десанту неминуче буде невдалим. Це дуже складний вид операції. Звичайно, найбільш уразливий десант під час перекидання морем або повітрям. 

По-друге, безпосередньо під час самої висадки десант повністю відкритий – це теж уразливий момент, оскільки немає ніякого захисту.  Він розташований купчасто, десантникам потрібно розгорнутися у бойовий порядок, і вже далі завоювати територію плацдарму, щоб розвинути успіх.

Тому потрібна підтримка з моря артилерією, високоточною зброєю, авіацією. Знову ж таки ми повертаємося до того, що для успішної висадки десанту потрібна перевага в повітрі та на морі.

Але навіть якщо десант успішно висадився та завоював плацдарм, його потрібно постійно забезпечувати. Це дуже великий обсяг: від боєприпасів до питної води, а також їжа, пальне, евакуація поранених. Тобто треба налагодити надійний тил, щоб десант успішно вів бойові дії. Дуже багато складових, які грають проти нього самого. До того ж потрібно мати значну перевагу в силі, щоб цей десант висадити.

Наразі, зважаючи на кількість десантних кораблів, авіації у нашого ворожого сусіда, цих сил недостатньо, щоб здійснити десантну масштабну висадку. Наразі така висадка може бути лише тактичного рівня. Наприклад, для того, щоб висадити авіацією батальйон потрібно приблизно 150 гелікоптерів. 

- Які історичні паралелі можна провести з приводу подібних операцій?

- На північно-західному узбережжі Чорного моря, тобто, там, де розташована Одеса, є ділянки, які придатні для десантування. Ба більше, в історії були успішні спроби десантування. Наприклад, у Григоровці під час оборони Одеси був успішно висаджений десант, він вирішив поставлене завдання.

Але складнощі все ж є.  Ці придатні для десантування ділянки не дозволяють висадити велику кількість десанту, тому що вони досить обмежені. Тут узбережжя з обривами, багато лиманів тощо. Тут складні райони для висадки десанту. Це по-перше.

По-друге, північно-західна частина Чорного моря – мілка. У разі  плануваннія десантної операції дуже велика увага приділятиметьсяся мінним полям. Оскільки тут сприятливі умови для встановлення протикорабельних мін, мінних загороджень.

У ВМС України протикорабельні міни є, вони готові. Про це наші сусіди знають прекрасно, вони цю небезпеку враховують.

Для того, щоб повністю зняти цю небезпеку, їм потрібен досить великий наряд мінно-тральних сил. Наразі тральщики, які є в нашого сусіда, не забезпечать у повному обсязі виконання завдань з усунення мінної небезпеки. Це об'єктивна реальність.

- Які практичні кроки вже зроблено для запобігання можливій атаці з моря?

- За майже рік від моменту виведення з Криму ми зробили досить багато кроків для набуття бойової спроможності. Наразі в морі у нас діють 25 кораблів. Наприклад, за останні 10 місяців наплаванність у нас склала приблизно місяць на корабель, судно або катер. Тобто, ми використовуємо їх дуже інтенсивно.

У нас люди дуже оперативно, у найкоротший термін, засвоїли інші кораблі та судна, повністю опанували їх. Більше того, зараз ми розвиваємо їх у напрямі виконання складніших завдань у складі тактичних груп, у взаємодії з береговими військами, з авіацією.

Те, що у нас було у травні минулого року, та є зараз - це небо і земля. Порівняти неможливо.

Читайте також: Сенатор США про надання Україні зброї: підтримка Конгресу очевидна, але рішення блокується Обамою

Крім того, війська берегової охорони, морська піхота, всі без винятку підрозділи, які ми готували, – усі проходили відпрацювання берегової охорони. І піхотинці, і танкісти, і зенітна артилерія.

Неодноразово проводилися артилерійські стрільби по морських цілях, безпосередньо у цьому районі, по найбільш загрозливих напрямках. Ці підрозділи, до того ж, зараз виконують завдання у зоні проведення АТО – вони мають бойовий досвід.

Отже, бійці до виконання завдань, які перед нами стоять, готові. 

- У чому є потреба у ВМС України?

- Наразі у нас немає переваги на морі, оскільки більше 20 років ВМС відбудовувались хаотично, без відповідних послідовних програм.

Нам зараз дуже потрібні ударні кораблі.  І така можливість у Української держави є з її промисловим комплексом, суднобудівною галуззю, точною електронікою. Україна може створювати невеликі ударні ракетні кораблі – і такі проекти існують. На жаль, вони зараз не фінансуються. Але, безумовно, ми будемо продовжувати у цьому напрямі роботу.

Це – одна з основ флоту, яка дозволить знищувати ворога, якщо він вирішить висадити десант або перервати наші комунікації, чи здійснить інші ворожі дії. Це дуже важливо.

Важлива також морська авіація – це очі нашого флоту. Потенціал у нас дуже великий, рівень навченості наших офіцерів, екіпажів морської авіації дуже великий. Я особисто в цьому переконався, коли виконували завдання в Аденській затоці. Я перед ними знімаю капелюха – це фахівці дуже високого рівня. Але техніка в них вся застаріла. В Україні є повна можливість створити літак патрульної авіації на базі літака конструкторського бюро Антонова – АН-148. Він буде спроможний як вести спостереження і виявлення противника, так і наносити удари протикорабельними ракетами.

Нам потрібні сучасні системи управління та зв'язку. Наскільки швидко ми будемо ухвалювати рішення, наскільки чіткими, достовірними вони будуть, настільки вони будуть успішними.

Наразі у нас також є можливість створити подібну систему в Україні. Тут, в Одесі, є підприємство "Прилад", яке здійснює повний цикл створення сучасних систем зв'язку. Питання лише одне – фінансування.

Потенціал у нашої країни дуже великий, у людей також. Якщо у нас будуть вирішені наші внутрішні проблеми, то розвиток флоту від цього тільки виграє.