Убивця Вороненкова нервував. Це його перше завдання

23 березня у Києві було скоєно зухвале вбивство. Просто в центрі столиці застрелили колишнього депутата Держдуми Дениса вороненкова, який у жовтні 2016 року переїхав жити до Києва з дружиною, депутатом від "Єдиної Росії" Марією Максаковою, а згодом отримав українське громадянство.

Близько місяця тому Вороненков почав активно давати коментарі та інтерв'ю журналістам. Він побоювався за власне життя. Адже як депутат Держдуми Вороненков був у складі безпекового комітету, тож мав доступ до державної таємниці РФ і володів цінною для українських спецслужб інформацією. Зокрема, Вороненков був свідком у справі проти президента-втікача Віктора Януковича.

Вбивцею виявився колишній нацгвардієць Павло Паршов, якого російські спецслужби завербували ще 2014 року. На думку екс-голови СБУ Ігоря Смєшка, це було перше замовлення Паршова. Смєшко також прокоментував рівень організації вбивства та підготовленість українських спецслужб.

- Можете сказати як професіонал, чи бачите ви у вбивстві Вороненкова російський слід? Якщо так, які є ознаки цього?

- Будь хто з професіоналів за декілька годин після вбивства не скаже, який слід видно. Але ми можемо говорити про те, кому вигідно політичне вбивство в центрі Києва під час бойових дій, коли вже три роки у нас йде неоголошена війна.

Якщо говорити про створену для Російської Федерації картинку, яка буде використана, безумовно, це є покарання зрадника. Треба просто зайти в Google і почитати, яким чином у Російській Федерації висвітлювався приїзд до нас колишнього депутата Думи з його дружиною, яка також колишній депутат Держдуми. Я одразу звернув увагу на те, що ще за день до вбивства декілька серйозних інтернет-ресурсів розповсюдили версію, що буде вбито Максакову, що за цим стоятиме начебто СБУ і спецпідрозділи і це буде зроблено дуже зухвало і з величезним резонансом для того, щоб звинуватити у цьому президента Російської Федерації Путіна. Отже, читайте від зворотного. Ще висувалася така ідея, що це може бути вбивство Вороненкова, яке пов'язували з цивільним чоловіком Марії Максакової, кримінальним авторитетом, який таким чином робитиме спробу повернути назад дружину.

- Тож на що вказує поява цих версій?

- Для мене, як ви сказали, професіонала, впадає в очі, що є певні елементи підготовки спеціальної операції. Будь-яка спецоперація, якщо вона виконується поважними спеціальними службами, завжди готується таким чином, щоб, по-перше, це було зроблено не своїми руками. По-друге, заздалегідь готується версія, яка повинна бути розповсюджена і вплинути на певні верстви населення, тобто має легалізувати "правду", яка буде гарною на слух, але приховуватиме основний задум цієї операції.

Отже, якщо взяти все і скласти разом, виявляється, що тут є два меседжі для населення Російської Федерації, більшість якого зараз живе на ура-патріотизмі. Перший – ті, хто зраджує свою Батьківщину, погано кінчають. Другий – в Україні такий безлад, влада не контролює ситуацію, і це підсилює ще одну тезу: Україна не здатна створити державу, стабілізувати ситуацію в центрі Європи. Отже, це підготовлює додаткові аргументи до тези нинішнього політичного керівництва РФ, із якою воно весь час звертається до Заходу, мовляв, про що ми говоримо, вся проблема звідтіля, там безлад, громадянська війна, корупція у вищих ешелонах влади, а система державного управління абсолютно неефективна.

Тобто якщо йти від зворотного – кому це вигідно – робіть висновки самі.

- Це російські версії, а які наші?

- Що стосується версій, які можуть бути, то тут треба дати спокій нашим правоохоронним органам і Службі безпеки, які зараз мають дуже прискіпливо працювати, дуже багато роботи зараз.  2004 року у нас сталася дещо подібна ситуація, яка, на щастя, закінчилася без вбивства. Йдеться про кандидата в президенти РФ Івана Рибкіна. Пам'ятаючи роботу СБУ тих часів, можу сказати, що зараз дуже важливі планування й координація всіх спеціальних служб держави. І з боку СБУ, і з боку інших правоохоронних органів, у тому числі, і розвідувальних. Але зараз нашим правоохоронцям треба дати можливість спокійно відпрацювати, бо перші деталі, в тому числі й радіоефір, усі переговори, усе, що навколо відбувалося, – це ключові елементи. Зараз успіх розслідування багато в чому залежатиме від первинної інформації.

- Як би ви оцінили рівень і характер організації вбивства?

- Зважаючи на те, що вже відомо, вбивство скоєно з гарної підготовки. Як правило, сильні спеціальні служби під час планування спецоперацій вже закладають можливість дати картинку для суспільства і для ЗМІ, яка буде влаштовувати їхні національні інтереси. Виконавець помітно нервував. Це видно на відео з камер. Очевидно, що ця людина до цього часу не була задіяна – це його перше виконання.

- А як щодо дій охоронця Вороненкова?

- Ну, одна людина нічого б не могла зробити. З професійної точки зору, у разі такої загрозі об'єкту потрібно контролювати і передню, і задню напівсферу. Він зробив усе, що міг. Будучи важко пораненим, він, з точки зору професійності, зупинив виконавця. Але його розпач було видно навіть, коли він схилився над особою, яку охороняв. Будучи пораненим, він дуже переймався через те, що втратив особу, яку охороняв. Але ж охорона – це комплекс заходів. Оперативне супроводження охорони повинно було бути на першому місці.

Мене багато що дивує наразі. Якщо згідно з заявою нашого генерального прокурора це був особливо важливий свідок у справі Януковича, то очевидно, що організацією охорони повинні були займатися відповідні служби безпеки, МВС, які визначені чинним законодавством. І це мав бути цілий комплекс заходів, а не один охоронець. Повинен бути обов'язково присутній оперативний складник, у тому числі радіоконтроль. І очевидно, що в цьому випадку дуже багато залежало від планування і координації дій всіх силових структур, правоохоронних органів для забезпечення охорони особливо важливого свідка у такій справі.

- Чи мали спецслужби якось реагувати на повідомлення в російських ЗМІ про ймовірність вбивства?

- Зараз ми всі знаємо, що ще за місяць до того у російських ЗМІ готувалася картинка. І Жириновський, й інші політичні діячі й оглядачі прогнозували вбивство депутата Державної думи Вороненкова, якого в Росії охрестили злочинцем. І очевидно, якщо це відбувалося ще місяць тому, то для того, щоб забезпечити охорону тут, потрібно було задіяти й розвідувальне співтовариство, аналізувати цю інформацію. Для цього і є комітет з питань розвідки при президентові, яким керує секретар Ради національної безпеки (РНБО). Очевидно, що треба було створити там робочу групу, яка б оцінювала, звідки походить загроза, яка забезпечила б розвідувальний супровід особи, яка охороняється, і потім допомагала би безпосередньо професійним спецслужбам, які повинні були охороняти.

Наразі маємо підготовлене заздалегідь вбивство. Як правило, кілер у класичних справах – це другий рівень відсічки. Напряму ви не знайдете зв'язок із замовником. Все робиться навпаки – щоб вказати на негідний об'єкт і повісити ярличок.

Наразі впадає в око, що відповідної координації і професійного планування в охороні особливо важливого свідка не було. Але з нашого боку, давайте зараз дамо СБУ, прокуратурі довести до кінця розслідування.

- Чи є у росіян якийсь особливий відділ, який займається подібними справами? Ми спілкувалися з багатьма експертами, зокрема, істориками, які розповідали, що фактично останні 100 років методи не змінюються.

- Ви фактично дали відповідь на своє запитання. Поважні спецслужби з великим історичним досвідом, як правило, наслідують і методику, і всі фактичні елементи, технології подібних спецоперацій, вони мають аналоги в історії. Якщо ви говорите про спецслужби РФ, безумовно, вони професійні, мають історію і бекграунгд.

- Чи може існувати якийсь окремий відділ, який займається підготовкою подібних вбивств?

- Скажімо так, будь-яка серйозна служба світу має спецпідрозділи для активних заходів. І ці спецпідрозділи тренуються в тому числі для проведення спецоперацій в інтересах національної безпеки й оборони держави. Тобто однозначно, що подібні підрозділи існують не тільки у РФ, але й у всіх поважних спеціальних службах світу. Російська Федерація фактично успадкувала досвід колишнього Радянського Союзу. І, безумовно, історично у них є професійний складник, який  незмінний не десятки років, а вже століття.

Сергій Швець і Неллі Ковальська