Що означають нові "нормандські" домовленості щодо Донбасу. Думки експертів

Преса й соцмережі буквально вибухнули після новин із Парижа про перемови там трьох президентів України Петра Порошенка, Росії Володимира Путіна, Франції Франсуа Олланда та канцлера Німеччини Ангели Меркель. Градус коментарів в Україні – від киплячих заяв про повний програш до прохолодно поміркованого "є рішення, уникнути яких неможливо". Про що домовились насправді, знаємо лише зі слів – ніяких документів ніхто не бачив.

То чи програла Україна ще один дипломатичний бій? Чи й справді погодилась на вибори на Донбасі за присутності там російських військ і на амністію усіляким Гіві та Моторолам, які вбивають  українців? Чи й справді все йде за планом Путіна? То чи наблизила паризька зустріч кінець війни? Яким він буде для України? І чи всі свої козирі використав Київ? Відповіді на ці запитання намагалися розшифрувати журналісти програми ТСН.Тиждень.

Короткі привітання, холодні рукостискання і порожні погляди – так почалася непроста зустріч у Парижі. Далі – кілька годин переговорів за зачиненими дверима, жодної преси, лише перекладачі. Сторонам було що приховувати – кожна з них грає свою гру, інтереси суперечливі. Головне запитання – на яких умовах може бути закінчений збройний конфлікт на Сході України. Усі попередні домовленості були, власне, усними домовленостями, а не серйозними угодами. І схоже на те, що виконує їх лише Україна. Скажімо, ще на початку року йшлося, що вогонь припинять 15 лютого – терористи за вказівкою Москви на другий день забули про обіцянки і відновили обстріли. Нині на фронті – режим тиші, але не через миролюбність України.

"Мета Путіна – це все ж таки пом'якшити санкції, секторальні санкції, бо по Криму вони залишаться в будь-якому випадку. Для цього він буде зараз демонструвати свою начебто готовність виконувати Мінські домовленості", – говорить політолог, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.

Утім, мета агресора не змінилася, просто її втілення стало хитрішим, єзуїтським.

"На сьогодні метою Росії є імплантація створеної нею системи "ЛНР-ДНР" у політичне тіло України. З метою перетворення України на абсолютно непрацездатну, недієздатну державу, яка розривається антагоністичними суперечками, яка не має твердого ґрунту під ногами і відповідно ця держава рано чи пізно доводить свій статус держави, яка не відбулася, яка не має перспективи", – переконаний науковий директор Інституту євроатлантичного партнерства Олександр Сушко.

Найголовнішим інструментом такого впливу нині мали би стати незаконні місцеві вибори на окупованих територіях. Вони – один з елементів так званого "плану врегулювання Мореля". Є дані, що його писали в Москві та Вашингтоні, як деякий компроміс. Утім, цей план є цілковито невигідний українській стороні. Насамперед, він передбачає участь кандидатами на виборах терористів і їхню недоторканність на цей час. Крім того, амністію для учасників злочинів проти людства і особливий статус самоврядування для окупованих територій.

"Виконання в повному обсязі Мінських угод, як було сказано в Парижі, фактично означає, що ми мусимо прийняти ці зміни до Конституції, проти яких – велика частина українського народу і певною мірою зрада тих, хто воював і хто загинув там. Політичний конфлікт унаслідок цих дій буде посилюватися. Великій частині людей, причому людей соціально активних, дуже важко внутрішньо погодитися з такими рішеннями", – наголошує директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Деталі паризької розмови глав чотирьох держав залишаються невідомими й досі. Щось пішло не так, спільну прес-конференцію провели лише Ангела Меркель та Франсуа Олланд. Петро Порошенко виступив окремо в українському посольстві. А Володимир Путін узагалі зник, не сказавши жодного слова. Президент України підтвердив, лише у загальних рисах, що обговорювали майбутні вибори.

"Досягнута спільна позиція про те, що відповідно до Мінських домовленостей вибори мають відбуватися виключно за українським законодавством, критерії виборчого процесу мають відповідати критеріям ОБСЄ, також міжнародні спостерігачі включно з ОБСЄ мають забезпечувати моніторинг, спостереження за виборчим процессом", – сказав Порошенко.

Утім, президент не уточнив, хто не побоїться там балотуватися та агітувати, крім бойовиків, з яких людей формуватимуться виборчі комісії, хто рахуватиме голоси, куди скаржитися на порушення. Крім терористичних утворень, там немає тих, хто реально впливає на ситуацію. Таким чином винятково головорізи та їхні ватажки отримають квиток у місцеву, а згодом і центральну владу України.

"І не просто отримають право керувати цими територіями від імені фактично Москви, але й отримають важелі впливу на Київ, на загальнонаціональну політику. Це і перспектива входження кількох десятків нових народних депутатів від цих територій у Верховну Раду України. Очевидно, що цей список від першої до останньої літери буде писатися у Москві", – прогнозує науковий директор Інституту євроатлантичного партнерства Олександр Сушко.

Мінські угоди виявилися пасткою для України, дипломатичні та переговорні таланти політичного керівництва не дали результатів.

"Тепер не залишається жодних сумнівів у тому, що Петро Порошенко схильний виконувати Мінські домовленості до кінця і шляхом компромісів, які, мені здається, будуть неприйнятні для українського суспільства і сильно ускладнять політичні перспективи самого Петра Порошенка, але найгірше щодо таких компонентів цих виборів, як амністія для учасників цих виборів з боку терористів. Ці речі можуть мати дуже негативні та далекосяжні наслідки для внутрішньополітичної ситуації в Україні загалом", – наголошує дипломат Богдан Яременко.

Політика політикою, але там залишається ще й зброя – щонайменше автомати, пістолети, гранати та міни. Про роззброєння терористів у Парижі ніхто й не заїкнувся. На запитання, хто контролює кордон, теж немає відповіді . Тим часом розвідка говорить, що відведення важкої артилерії й танків "ДНР-ЛНР" лише імітує. Вони готуються до продовження війни. Із виборами чи без.

"Частково її вже відводять. Але частково, за нашими оперативними даними, вона залишається на бойових позиціях, але прихована. У закритих каменоломнях, в ангарах. Ця техніка розміщується у підготовлених місцях. Тому ризики активного, ефективного наступу є", – каже генерал зовнішньої розвідки України Микола Маломуж.

Опоненти влади підтверджують, що країна і після паризького саміту не вийшла із зони ризику. Дедалі частіше лунають заклики до всенародного референдуму щодо долі Донбасу та України.

"Безперечно, слід запитати у людей про такі речі. Взагалі не можна писати в Конституції особливий статус", – переконаний директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

"А референдум – це, звичайно, волевиявлення людей, чітка політична воля громадян України, може бути сценарієм, єдиним, схоже тепер, який може зупинити подібний невигідний для України розвиток подій", – упевнений дипломат Богдан Яременко.

Незважаючи на те, що наші західні партнери схиляють Україну до важких Мінських умов, частина експертів схильна вважати це перемогою лідерів Європи над лідером Кремлівським.

Ангела Меркель і Франсуа Олланд кожний по-своєму змогли затягти Путіна у Мінський капкан. І у Парижі продовжили полювання, каже журналіст і політичний оглядач Віталій Портніков:

"Путіна змусили відмовитися від ідеї, що вибори можуть пройти за його, а не за нашим сценарієм. Путіна змусили визнати, що донбаської частини санкцій він позбудеться тільки тоді, коли піде з Донбасу. Путіну дали зрозуміти, що ніякі його дії в Сирії не вплинуть на санкції, запроваджені проти Росії за Донбас і Крим. Путін опинився в ситуації, коли ми можемо як завгодно довго і наполегливо працювати над проведенням виборів на Донбасі, а його санкційний годинник буде підключений до бомби уповільненої дії. Путіна фактично відтягнули від війни. Тепер всі його дії на Донбасі – у політичному полі, а в політичному полі він не може не програти. Це і є перемога української дипломатії, якщо хтось ще цього не зрозумів".

Досвічені дипломати говорять, що політично вигідні рішення ще не вичерпані. Крім того, успіхом Києва цілком можна вважати продовження перемир'я та ймовірне перенесення голосування на Донбасі на наступний рік. Проте ці успіхи слід закріпити.

"Женевський формат, тобто участь США і Європейського Союзу. Вважаю, що треба надалі працювати над тим, щоби повернути цих глобальних гравців у процес переговорів. Друге – треба встановити чіткий графік виконання положень Мінських домовленостей. Якщо цього не буде і якщо це не буде скріплено підписами, і перш за все Путіна, то це так і залишиться домовленостями, як це було з Мінськ-1 і Мінськ-2", – говорить колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк.

Київ, нарешті, має визначитися, чого він точно хоче. На жаль, зупинка вогню – це мета лише тимчасова. Київ, тиснучи руку Москві, чітко має розуміти – кинувшись за шансом відновити ефемерну територіальну цілісність, можна втратити державу в цілому.

Кореспондент ТСН Сергій Швець