Боруссія - Баварія - 1:2. Ідеальний фінал

Німці взяли Лондон. Без єдиного пострілу. Те, що не вдалося під час Другої Світової війни, вдалося під час першої світової глобалізації. В британській столиці переміг, точніше торжествував його величність німецький футбол. В особі "Баварії". Хоча якби було навпаки, то в особі "Боруссії", певен, також ніхто б не розчарувався.

Дивіться: Боруссія - Баварія. Все про німецьку футбольну битву

Вочевидь, після побаченого на "Уемблі" навряд чи залишаться ті, хто ще нудитиме, що ж такого унікального в нинішній бундеслізі, одразу два клуби якої пробилися до фіналу чемпіонської Ліги. Як на мене, цей матч відповів на всі запитання. Якщо коротко, то більше ніде в Європі не практикують таке ідеальне поєднання своїх чи місцевих вихованців із ефективними, а не ефектними легіонерами. Тамтешні футбольні школи за якістю свого продукту можуть сміливо сперечатися із кантерою "Барселони". Більше того, отой продукт вони вже поставили на конвеєр. Оцей ось їхній прагматизм у купі із ефективністю та роботою на перспективу, помітно відтісняють на третій план усілякі сумнівні проекти на кшталт "Манчестер Сіті".

Дивіться: Боруссія - Баварія - 1:2. Відео найкращих моментів матчу

Пам'ятаєте, який головний принцип комплектації команди у того таки Клоппа? "Якщо хлопець буде геніально копати м'яча, але при цьому виявиться гівнюком, його в моїй команді не буде в жодному разі". Здається, Хайнкес притримується подібного алгоритму. Відчуйте різницю. До речі, не дуже зрозуміло, яким принципом керуватиметься Гвардіола. Чи з'являться знову в "Баварії" гівнюки, які свого часу вже були в Мюнхені – в складі славнозвісного ФК "Голівуд"? Але облишмо поки що майбутнього наставника європейського чемпіона – він ще своє отримає. Наразі компліменти його попереднику.

Знову ж таки, на моє суб'єктивне переконання, те, що ми мали змогу побачити у грі "Баварії" з "Боруссією", можна й треба вважати ідеальним фіналом. Дві команди, які приблизно рівні за фахом, шалені швидкості упродовж усього поєдинку (і це при тому, що команди грали фактично стартовими складами до фінального свистка), захмарна функціональна готовність футболістів (віддаємо належне тренерам, які вивели підопічних на пік форми), купа небезпечних моментів та сейвів. А ще – тренерська дуель і квінтесенція усього - драматургія. То була справді драма. А можливо, що й трагедія. До речі, у древніх греків саме трагедія була вінцем мистецтва. Сучасні німці їм вдячно відсалютували. Хоча додав би ремарку: трагедія таки оптимістична. Навіть для герра Юппа, який, здається, залишає німецький футбол. Навіть для герра Юргена, якому варто поаплодувати за таку поразку.

Словом, у цьому матчі було все те, що й мало бути. І навіть більше – вистачило б на ще кілька. Дійсно, мав рацію Клопп, коли сказав, що якщо й грати в фіналі, то це місце і цей суперник – ідеальні. Ідеальним був і Дортмунд. Майже ідеальним. Проте на тлі цієї "Баварії" - як смачне молоде вино проти марочного столітнього коньяку. Прикро, що переможець може бути тільки один.

Навряд чи цей матч канонізують. Як, приміром, недавню перемогу в цьому ж фіналі "Барселони" над МЮ (3:1). Хоча б тому, що "Барса" зіграла тоді, сама не знаючи того, своєрідний реквієм. Так можна зіграти раз у житті. Не те, що "гордість Каталонії" ніколи більш так не зіграє, проте то вже буде інша "Барса". Інша пісня. Навряд чи цю гру екранізують, як, скажімо, колись неодмінно випустять на широкий екран триллер-перемогу "Манчестера" над нинішнім тріумфатором - наприкінці дев'яностих за якихось пару хвилин. А все тому, що ця "Баварія", як мені видається, ще не досягла піку. Ні ментального, ні брендового, ні вікового. "Баварія" Хітцфельда уже мала свій тріумф і трагедію. Реквієм цієї мюнхенської команди ще попереду. Як і її головна вікторія. Ще колись буде надрив, зачарування чи/або розчарування. А поки що Мюнхен має насолоджуватися, а точніше усвідомлювати себе у ролі найкращої команди планети. Досі лише говорили про це. Нині слова підтвердилися й на головному футбольному полі (цього року).

Про "Боруссію" подібні сентенції говорити якось не з руки. Передовсім із такими експресивними епітетами. Чомусь зараз здається, що розберуть її по гвинтиках. І Юргену Клоппу знадобиться ще кілька років, аби створити в своїй оранжереї ще одну дивну квітку. Проте якщо трапиться саме так, спогад про цю "Боруссію" буде не менш величним.

За "Баварію" ж переживати марно. Навпаки, найближчі кілька років вона має диктувати моду. Навіть без Хайнкеса. Навіть із Гвардіолою, який буде без Мессі. Він однак буде із "Баварією". Можливо, її стартовий склад і не знатимуть на пам'ять пересічні європейські вболівальники, як ту ж "Барсу", проте мюнхенський клуб менш вразливий від усілякого роду катаклізмів. Як то здоров'я Мессі чи Шакіри, успіхи "Реалу" чи політична ситуація в Каталонії. Навіть якщо у "Баварії" ненароком прийде пора реквієму, тривалий час на реінкарнацію не знадобиться. Хоча б тому, що в "футбол грають двадцять два чоловіки, а перемагають завше німці". Честь і хвала їм за те.

Відрадно, що на цьому святі життя знайшлося місце й для нашого Анатолія Тимощука. Він також уже вкарбувався в історію. Тепер можна і в "Фенербахче". Чи "Зеніт".

Олександр Солнцев