Динамо – ПСЖ – 0:2. Давид і Голіаф

Доки є остання спроба, ти не програв. Остання спроба, останній шанс у "Динамо" був. Щоб і надалі претендувати на вихід до плей-офф Ліги чемпіонів, киянам конче необхідно було обігравати ПСЖ. Завдання явно не з простих. А якщо говорити об'єктивно, то для нинішнього "Динамо" – майже непідйомне. Проте, якщо є остання спроба, треба бодай спробувати...

"Динамо", безумовно, пробувало. Наставник киян Олег Блохін перед грою обіцяв, що команда битиметься. І що такого бедламу, що був у грі киян із донецьким "Металургом", більше не буде. Задля додаткового стимулу на тренерській лаві "біло-блакитних" уперше за останній час з'явився безпосередньо головний тренер. Це вселяло певний оптимізм. Передовсім тому, що зараз із боку "Динамо" на інший оптимізм чекати не доводиться.

ДИНАМО - ПСЖ - 0:2. Статистика + відео

Достоту цікавим виявився і варіант стартової одинадцятки від Блохіна. В старті не знайшлося місця Шовковському і Ярмоленку. І якщо відсутність першого – радше за все, звичайна ротація, то відсутність другого – скоріше педагогічний хід динамівського штабу. Надто вже прогнозовано і, що найголовніше, неефективно діє динамівський хавбек останнім часом. Мабуть, Блохін вирішив показати Андрієві, що незамінних у нього немає. Замість Ярмоленка дещо несподівано з'явився Дуду. Несподіванкою можна вважати й появу у старті Гармаша, який, здавалося, давно втратив не лише місце в основі, а й довіру тренера.

Попервах слова Блохіна про те, що його команда битиметься, справджувалися. В усякому разі, такої безнадії і байдужості, що читалася в попередній динамівській зустрічі, наразі не було. За рахунок морально-вольових господарі намагалися загострювати гру. І навіть пресингувати. Гості, котрі не особливо й сперечалися щодо володіння територіальною ініціативою, зробили ставку на швидку контргру. І коли м'яч опинявся у команди Анчелотті, ставало зрозумілим, що "тягатися" в плані техніки із гостями киянам навряд чи до снаги. Добре, що вони навіть і не збиралися цим займатися. Як було сказано вище, динамівці зробили основний акцент на швидких колективних діях та натиску. І ця не дуже мудра, однак дуже дієва зброя могла принести дивіденди. Причому вже в першій половині першого тайму. Унікальну нагоду відкрити рахунок змарнував Гусєв. Подумалося, що це вже хвороба, враховуючи, як Олег постійно "мазав" у попередньому матчі. Проте своїм бажанням та нестримною енергією Гусєв компенсовував свій збитий приціл. Непоганий вигляд мали й інші гравці динамівського півзахисту. Особливо Аруна та Дуду.

Станом на перший тайм можна було робити висновок, що Блохін не помилився, залучивши до стартового складу саме цих виконавців. Та й решта хлопців старалися, пнулися, лізли зі шкіри. Чомусь здалося, що вони показували свій максимум. Все, на що здатні саме зараз. Цього, насправді, було не так уже й мало. Як для команди, що фактично провалила сезон. Проте не полишало відчуття якоїсь безвиході, точніше – безперспективності атакувальних спроб. Ніби горохом об стіну. Проте в будь-якому випадку за перший тайм динамівці заслуговували достойної оцінки. Доти, доки не пропустили під саму завісу тайму.

Якось раптово все те вийшло. З нічого. Разюча атака, разюча передача в розрір, не менш разючий постріл Лавессі повз Коваля. Класика жанру, словом. І безпорадний підкат Хачеріді. Теж, між іншим, вже добре знайомий. Але із іншої класики. Не маю жодного бажання звинувачувати когось окремо із динамівців. Надто вже блискавичною виявилася контратака парижан. Майстерність, клас ПСЖ беззаперечно вищий, аніж у нашого віце-чемпіона. Це майоріло в окремих епізодах. Це проявилося в найбільш непотрібний для нас момент. І найбільш потрібний – для них. Мабуть, саме це і є головна ознака ігрової вищості – коли ти, граючись, можеш вирішити долю битви за якихось декілька секунд. Констатую: випад ПСЖ був справді чудовий. І то радше заслуга команди, яка атакувала, а не помилка колективу, який захищався. Хоча від цього жодним чином не легше.

А коли по перерві побачив очі Гусєва, в яких ховалася така туга, такий розпач, зрозумів, що той гол у роздягальню став для наших справжнім шоком. Від якого вони так і не оговталися.

Вочевидь, друга результативна помилка Хачериді (цього разу справді явна, якщо не сказати більше) стала прямим наслідком першої. Як на мене, центральний оборонець "Динамо" так і не відійшов від нокауту останніх секунд першої частини гри. Не зумів достукатися до підопічних і Блохін. Розконцентровані вони якісь вийшли на тайм другий. Ніби на екзекуцію. І одразу ж отримали заслужене...

Та все одно, віддамо їм належне. В міру власних сил та чужої "ласки" продовжували шукати щастя поблизу чужих воріт. Парижани знову не особливо протестували, свідомо віддавши територіальну ініціативу. Часом у киян виходили справді небезпечні атаки. Проте контрвипади гостей носили помітно гостріший характер. До того ж, за спиною у ПСЖ був не тільки вправний голкіпер, а й уже комфортна перевага в рахунку.

Блохін кинув останні козирі на стіл, випустивши Ярмоленка та Милевського. Залишалася соломинка, за яку варто було спробувати вхопитися. "Динамо" дійсно намагалося спробувати. Команда бігла, атакувала, навішувала. Проте ота ледь помітна тінь приреченості все ж накривала динамівців. По їхнім рухам, особливо очам це читалося. Як горохом об стіну.

Самий останній аргумент від динамівського тренера – вихід Богданова. Крик душі. Мабуть, той крок – все від тієї ж безнадії.

Тим часом ПСЖ грав, як професор. Культура пасу в паризького клубу  – на найвищому рівні. І це при  тому, що гості не особливо то й старалися. Ібрагімович узагалі весь матч фактично проходив без особливого прискорення, але коли було потрібно, видавав справді геніальні передачі.

Такого генія у складі команди  господарів не знайшлося. Ні Гусєв, ні Велозу, ні Милевський із Ярмоленком так і не стали справжніми авторитетами в цій зустрічі. Окрім того, що вони намагалися (як і вся динамівська решта), стрибнути вище своєї голови не зуміли. ПСЖ виявився просто сильнішим. Очевидно сильнішим. Та команда – іншої вагової категорії. Із Ліги чемпіонів. Її весняного розливу. Рівень нинішнього "Динамо" – Ліга Європи. Тому все справедливо. Й закономірно.

Спроб більше немає.

"Динамо" програло.

Олександр Солнцев