Говорить і не показує Дніпропетровськ

Гра в Дніпропетровську мала стати головним футбольним видовищем осіннього відрізку чемпіонату. Зустрічалися найсильніші на даний момент команди нашої  першості. Й перший тайм це наглядно продемонстрував. Вочевидь, другий тайм це твердження мав лише зацементувати. Проте не склалося. Перерва між таймами затягнулася. А потім раптово погасло освітлення на стадіоні. Яке так і не ввімкнули. В підсумку гру не було завершено. І за регламентом чемпіонату, наскільки я розумію, матч має догратися наступного дня. Починаючи з 46-ої хвилини. Чи буде саме так — побачимо. Можливо, почуємо й про те, що ж там сталося на стадіоні з освітленням. І чи не сталося якихось ексцесів із вболівальниками "дружніх" клубів.

ОФІЦІЙНО! Прем'єр-ліга відклала рішення по "електричному" матчу "Дніпро" - "Металіст"

А тим часом "Динамо" здобуло феєричну перемогу. Над донецьким "Металургом". Як кажуть, у степу й хрущ — м'ясо. "Біло-синій" — самий сильний? У конкретному матчі, проти конкретного суперника конкретне "Динамо" заслужило на найяскравіші епітети. Це, знову ж таки, якщо не брати до уваги все те, що втратили та розгубили. І все те, що ще можуть втратити, бо цей конкретний приклад — гра проти донецького "Металурга" — ні про що, даруйте, конкретне говорити ствердно не може. Віншуємо команду та її тренера. Й будемо чекати. Або на продовження банкету, або…

Наразі з приводу динамівської команди говорити більше нічого. Це якщо в глобальному сенсі. Бо навіть перевага в рахунку в вісім м'ячів не дає чогось більшого за три очки. А це означає, що втрутитися бодай в якість медальні розбірки нинішнє "Динамо" поки що не в змозі. Тож, повторюся, почекаємо. Час та майбутні опоненти покажуть та розкажуть про закономірність чи випадковість неймовірної перемоги над "Металургом".

ДИНАМО - МЕТАЛУРГ Донецьк - 9:1. Статистика + відео матчу

У "Дніпра" та "Металіста" наразі інший клопіт. Окрім продовження очної дуелі, певна річ. Чогось комусь доводити, принаймні на внутрішній арені, ці колективи не мають. У всякому разі, собі. До того ж, якщо слугуватися винятково об'єктивними чинниками, варто визнати, що саме ці дві команди тут і зараз — найстабільніші в нашому чемпіонаті. Чи означає це визначення й "найсильніші", стверджувати не беруся, проте те, що саме вони на двох ділять дві перші сходинки, не ставлять під сумнів навіть опоненти. Щодо самого матчу між прямими конкурентами, то він ще до його початку обіцяв перерости в справжню битву. Спочатку клубні функціонери розім'яли м'язи на папері. Відверто кажучи, взаємні претензії навряд чи в нинішніх вітчизняних реаліях заслуговують всебічного загального розгляду, а озвучені огріхи — прямої червоної картки. Мабуть, кожна сторона, розуміючи неабияку ціну матчу й можливої осічки, намагалася забезпечити собі комфортну вищість бодай на папері. Навряд чи це комусь вдалося. Вважатимемо, що артпідготовка пройшла на зустрічних курсах без очевидних переваг кого-небудь.

Інша справа — власне гра. Вона за визначенням мала стати чимось більшим, аніж "сам ти йолка". Бо якщо папір стерпить все і опоненти задля власної втіхи можуть змагатися в слововивихах доти, доки вистачить кмітливості їхнім спікерам, консервативна гра дуже неохоче сприймає авантюри та зарозумілість. Найчастіше перемагає той, хто більше цього заслуговує. Все інше — балаканина. Або пошук виправдань.

Хоча, якщо відверто, в якості об'єктивних  аргументів на користь тієї чи іншої  сторони ще перед матчем можна  було назвати два: стан поля на "Дніпро  Арені" та очевидну перевагу гостей у  вигляді більшої кількості робочих днів, відведених на підготовку до самої гри. Перший чинник відметемо відразу — у порівнянні з матчем проти "Фіорентини", в якому поле дніпропетровської Арени мало вигляд…Хоча ні, жодного вигляду воно не мало. Так от, у порівнянні з четверговою грою гра недільна — перша її частина — відбулася таки на справжньому футбольному полі. Яке, до того ж, виявилося однаковим для обох суперників. Що ж до ймовірної, гіпотетичної переваги харків'ян у вигляді зайвих днів для підготовки, то й вона — суто візуально, принаймні — нівелювалася завдяки шаленій формі дніпрян.

Таким чином стала зрозумілою (як на мене) невиразність команди Рамоса у грі з флорентійцями. Вочевидь, хитромудрий іспанський аленаторе вирішив, що будь-який змагальний підсумок в грі з "фіалками" залишатиме його команді шанси на вихід із групи, тоді як можливий негативний підсумок у грі з "Металістом" шансів на… скажімо так, проміжну першу сходинку, точно не дасть. Тому "Дніпро" поставив фактично все на гру проти заклятих друзів. Розуміючи, що змагатися на рівних у фізичній готовності проти нинішнього "Металіста" складно, Хуанде Рамос зробив ставку на стартовий натиск. Цей прийом іспанського тренера чимось схожий на частенькі аналогічні дії Лобановського на чолі "Динамо". Не нинішнього, певна річ. А справжнього, коли на стартових хвилинах кияни розривали опонента, забезпечуючи на весь матч комфортну перевагу. Подібний трюк застосував і тренер дніпрян. Спроба вдалася — "Дніпро" не лише ошелешив супротивника, а й забив два схожих м'ячі. Виникає бажання списати чесноти Мандзюка та Зозулі на необачність чи неохайність оборонців харків'ян, проте це будуть лишень згадувані слововивихи. Тому не будемо відбирати в героїв їхні лаври. Справді заслужили.

Харків один гол у першому таймі відквитав. Та чи було при цьому взяття воріт — жоден відеоповтор ні підтвердити, ні спростувати змоги не дає. Довіримося судді за воротами Ваксу. Він чимало разів мав змогу довести свою неабияку профпридатність (і ще не один раз її доведе), тому в його об'єктивності сумніватися не доводиться. Значить, Едмар таки заштовхав м'яча за лінію воріт.

А загалом побачена частина матчу виправдала назву "дербі". Зазначу, до речі, що подібного градусу протистояння в нашому чемпіонаті в нинішньому сезоні спостерігати ще не доводилося. "Шахтар" — "Динамо"? Сильніший без надзусиль переміг слабшого. "Дніпро" — "Шахтар" чи "Металіст" — "Динамо"? З тієї ж опери. А ось такої — сильної, стильної й наполегливої гри з боку обох гідних суперників у цьому році бачити не доводилося.

Після першого тайму  стало очевидним, що більше й не доведеться. Перерва між таймами чомусь затяглася, потім раптово зникло світло на стадіоні. Людський фактор? Можна лише здогадуватися, що там коїлося на фанатських трибунах. Пауза без світла затяглася відверто довго. Замість Футболу без світла довелося слухати Циганика зі світлом. Ось такий поки що фінальний акорд найочікуванішого поєдинку осені.

Який буде його продовження? Сказати  складно. Але чомусь здається, що подібне  видовище навряд чи побачимо. Рімейки, зазвичай, гірші за оригінали…

Олександр Солнцев