Шахтар – Боруссія – 2:2. Мат від Клоппа

Двічі ведучи по ходу зустрічі в рахунку, чемпіон України не зумів втримати перевагу в матчі з чемпіоном Німеччини. Донецький поєдинок ні візуально, ні глобально не наблизив нас до істини, себто до відповіді на запитання – хто ж сильніший у цій парі. Тепер ми лишень точно знаємо те, що й знали напередодні - все стане остаточно зрозумілим у Дортмунді.

5 березня БОРУССІЯ - ШАХТАР. Відеотрансляція 0 21:45

"Шахтар" все так же має шанси на загальну перемогу. Вони, ці шанси, були б, безумовно, вищими, аби гірники втримали будь-який із переможних рахунків. Проте навіть так, при тотальній рівності, бодай можемо жити із надією увесь цей час. От лише по гарячих слідах не полишає зрадницьке відчуття, що "Шахтар" на даний момент продемонстрував увесь свій максимум, вичавив із ситуації майже все. Тоді як "Боруссія" помітно грала із запасом. Часом навіть здавалося, що аби гірники забили й втретє, німці зуміли б відігратися. Вдома, вочевидь, вони захочуть переконати загал не тільки в своєму характерові, а й майстерності. Непросто буде "Шахтарю", ой як непросто…

ШАХТАР - БОРУССІЯ - 2:2. Огляд + статистика матчу

"Шахтар" має проходити до чвертьфіналу, відтак повинен на цій стадії перемагати будь-якого суперника" – приблизно так сказав перед зустріччю президент гірників Ринат Ахметов. Слова очільника чемпіонів України напередодні гри викликали повагу. Хоча б за сміливість. А от після гри...

Суперник донеччан виявився наскільки мотивованим, настільки й грамотним. Він достеменно знав, що, коли і як робити. Незважаючи на певні моменти чи нюанси, справжнім господарем становища була саме команда Клоппа. Вона їхала до Донецька передовсім за стратегічною ініціативою. Вона її отримала.

До того ж, дортмундці відмовилися грати другим номером, без візуальних проблем заволодівши ініціативою. Причому, що прикметно, "Шахтар" цю ініціативу не віддав люб'язно, а просто не втримав, загубив під тиском.

Найбільш заяложеною кадровою проблемою  "Шахтаря" вважалася втрата Вілліана, котрий минулого року визначав гру  команди в півзахисті. Проте насправді чи не актуальнішим питанням цього штибу можна сміливо вважати втрату через дискваліфікацію центрального оборонця Кучера. Проблеми гірників у цій зоні, вочевидь, більш відчутні. Як і можливості кадрового маневру. Якщо Вілліана може практично безболісно замінити Тайсон чи Дуглас Коста (що й продемонструвала гра), то альтернатива далеко не безгрішному, але таки найкращому на даний момент Кучеру була лише одна – Чигринський. Головна вада Дмитра наразі – відсутність через численні травми змагальної практики. Матч зайвий раз підкреслив цю ваду…

ШАХТАР - БОРУССІЯ - 2:2. ВІДЕООГЛЯД МАТЧУ

Відтак можемо констатувати, що дійсно, "дірка" в центрі захисту "Шахтаря" виявилася відчутнішою, болючішою за всі пробоїни, а також розмови та плачі з приводу втрати Вілліана. Бо Тайсон свою справу в організації атак робив цілком кваліфіковано. Як, між іншим, і Дуглас Коста в другому таймі.

Принаймні, в першій половині зустрічі колишній харків'янин як мінімум  тричі дуже небезпечно загострював гру, обігруючи один в один опонентів і створюючи чисельну перевагу. Інша справа, що партнери новоспеченого диспетчера "Шахтаря" не встигали або не завше зуміли завершувати епізоди. А от центр захисту гірників у першому таймі серйозно провалився двічі. Спочатку гості пробачили гостинних господарів, коли Хуммельс без перешкод бив головою із вбивчої відстані – поцілив у поперечину, проте з другої спроби таки досягли свого – Левандовський із все тієї ж убивчої відстані шансів П'ятову не залишив.

Але поляк лише зрівняв рахунок. Гірники його відкрили після п'ятихвилинки ненависті – тобто домінування. Навряд чи можна говорити, що за цей час вони створили щось справді путнє, проте заробити перспективний штрафний удар встигли. Срна свій шанс виконав бездоганно. Хоча, як на мене, не найліпшим чином зіграв воротар "Боруссії". На моє суб'єктивне переконання, Вайденфеллер (спільно із оборонцем Сантаною) – найслабкіші ланки нинішньої "Боруссії". Але ці слабинки ще треба вміти використати.

"Шахтар", здавалося, робив  усе правильно. Функціональний рівень донецької команди нині апріорі не може бути вищим за відповідний показник "Боруссії". Тому донеччани намагатися грати достоту обережно в захисті, а в атаці покладалися на швидкі рейди гравців атакувальної ланки. Причому найчастіше ці рейди розпочиналися ще на власній половині поля. Проте найприкметніший, як на мене, момент цього протистояння – недомінування (назвемо це так) середньої ланки "Шахтаря". Останнім часом (принаймні минулого сезону) "Шахтар" привчив нас до того, що його півоборона – а якщо точніше – група гравців атаки – затероризують будь-яких своїх візаві. Чи то з "Челсі", чи то з "Ювентуса". Проте цього разу центр поля виграли дортмундці. І навряд чи справа лише у відсутності Вілліана. Радше – в умінні креативних виконавців чемпіонів Німеччини перекушувати будь-якого свого суперника. Здолати такого супротивника можна, якщо ввімкнути серйозні швидкості й задіяти фланги. Як зробив нещодавно "Гамбург". Або грати компактно, жорстко, покладаючись на стандартні моменти і передачі на далеку відстань з надією, що гравець атаки відірветься від опікунів. Саме таку тактику вибрали донеччани. Мабуть, єдино правильну, враховуючи всі нинішні нюанси.

Ця тактика принесла результат, коли Ракицький довгою передачею зі своєї половини поля вивів на ударну позицію Дугласа Косту, який замінив Тайсона. І бразилець зіграв бездоганно. Цього разу звинувачувати німецького голкіпера недоречно.

Надалі "Шахтар" намагався діяти строго за ситуацією. Тобто, не вигадувати велосипед, а зосередитися на захисту своїх воріт, підловлюючи суперника разючими контратаками. Проте якщо із контргрою особливих проблем у господарів поля не виникало – Дуглас Коста і Мчітарян постійно тримали німецьких оборонців у напрузі, то згадувана нами проблема "Шахтаря" в центрі захисту не забарилася проявити себе. Після чергової помилки донецьких центрбеків Левандовський знову, як і в першому таймі, отримав шанс безперешкодно бити із вбивчої відстані. На щастя, цього разу не склалося. Проте "Боруссія" помітно додала в активності, в тиску, в русі. Не те, щоб хлопці Клоппа створювали чимало голевих нагод, але вони завдяки своєму постійному натиску градус напруги в штрафному майданчику господарів підвищили настільки, що моментами ситуація була схожою на паніку. Красномовним наслідком такої гри став другий м'яч "Боруссії". Німці майже всією командою йшли на розіграш кутових. Один із таких розіграшів став для українського чемпіону фатальним. І знову маємо констатувати, що провалився центр захисту. Я не знаю, хто конкретно мав грати проти Хуммельса – Луїс Адріано чи хтось із пари Ракицький – Чигринський, проте стовп оборони "Боруссії" й німецької збірної безперешкодно бив саме з позиції, за яку апріорі мають відповідати центрбеки.

Розчарування...Неабияке розчарування. Саме так можна охарактеризувати стан Мірчі Луческу (та й всієї команди загалом) після другого пропущеного м'яча. Ніби наглі хулігани вкрали твою улюблену іграшку…

Хитка перевага в рахунку  давала непогані шанси донеччанам на виїзну гру, проте результативна  нічия автоматично робить фаворитом повторної зустрічі саме дортмундців.

Хоча, якщо речі називати своїми іменами, нічия – цілком закономірний підсумок цього поєдинку.

Олександр Солнцев