Україна - Австрія - 2:3. Вміємо грати. Не вміємо терпіти

Після першої контрольної гри проти естонців ми дружно раділи за наших, проте часом запитували себе ж: це Україна настільки сильна чи Естонія настільки слабка?

Відповідь прийшла, звідки не чекали. Від збірної Австрії. І відповідь ця нам не дуже сподобається. Тому що, якщо абстрагуватися від уподобань та надій, маємо констатувати, що українська збірна як цілісний і сформований організм все ще перебуває в стадії становлення. Крім того, матч в Інсбруці продемонстрував, що синьо-жовта команда хоча й має характер, вміє вести гру, проте переломити її хід на свою користь поки що нам не до снаги. Хочеться вірити, що тільки поки що. В запасі залишається ще одна спроба, ще одна гра. Проте, на жаль, з тією останньою грою можна не тільки здобути звитягу, а й певним чином втратити надію. Так що хочеться нашим футболістам чи ні, але в матчі проти Туреччини доведеться демонструвати майже максимум.

УКРАЇНА - АВСТРІЯ - 2:3. ВІДЕО МАТЧУ

Хочеться сподіватися, що свого максимуму в матчі з Австрією українці не показали. І сталося це не тільки через суб'єктивні, а й об'єктивні чинники. На тлі серйозних тренувальних навантажень, що випали на долю наших хлопців, австрійці мали значно привабливіший вигляд, аніж естонці. До речі, ніхто й не чекав, що команда Блохіна з візуальною легкістю впорається з черговим спаринг-партнером. Усе ж таки австрійцям, на відміну від прибалтів, є що втрачати на очах у власних вболівальників.

Хоча, відверто кажучи, очікувалося, що Олег Блохін, який вдосталь наекспериментувався зі складом у першому матчі, в матчі другому вже буде награвати той склад, який вийде на поле "Олімпійського" одинадцятого червня. Однак, схоже, наш головний тренер із стартовою одинадцятою ще не визначився. Принаймні, саме такий висновок напрошується після гри.

На лівому фланзі захисту достоту несподівано з'явився Ракицький. Чому несподівано, якщо Ярослав у "Шахтарі" розпочинав саме на лівому крилі захисту? Хоча б тому, що останні кілька років цей футболіст у своєму клубі діє винятково в центрі захисту. До того ж, якщо розглядати з точки зору доцільності – наголошую – саме доцільності, а не кваліфікації – використання на лівому крилі оборони Ракицького чи Шевчука, то, вочевидь, вибір варто робити на користь останнього. Проте Блохін не став плисти за течією. Добре це чи погано – дізнаємося вже безпосередньо під час чемпіонату Європи.

Проте відповідь на цю дилему може лежати на поверхні. Не виключено, що ситуація із задіянням Ракицького не на своїй звичній позиції – це лише калька з ситуації, що склалася на фланзі протилежному. Там, нагадаю, доводиться грати номінальному півоборонцеві Гусєву. Не в останню чергу тому, щоб і Ярмоленко, і Коноплянка змогли виходити на поле з перших хвилин. То, може, таким чином Блохін вбиває одразу кількох зайців – не руйнується динамівська пара центральних оборонців – Михалик і Хачеріді – і в той же час гірняцький центральний оборонець виходить в стартовому складі. Щоправда, на інший позиції.

Та досить про це. Можливо, ми занадто фантазуємо , а у Блохіна значно приземленіші розрахунки. Приміром, його крок задіяти в матчі одразу двох голкіперів – цілком логічний. І прагматичний. Особисто мені здається, що з основним воротарем Олег Володимирович визначився. Він, той воротар тобто, гратиме в наступному матчі. І грав у попередньому. Це П'ятов. А в Інсбруці Блохін просто віддав належне двом його колегам. Це своєрідний урок ввічливості.

Решта виконавців основи – ті ж, хто й був у феєричному матчі проти прибалтів. Проте, як на мене, вважати їх шанси стовідсотково прогнозованими на потрапляння до основи на першу гру чемпіонату, я б поспішав. Бо, окрім озвучених вище позицій правого і центральних оборонців та воротаря, гарантоване місце в стартовому складі матимуть ще Ярмоленко, Коноплянка і Тимощук. Ну і, ще, можливо, Назаренко. Хоча з приводу останнього можуть виникати питання. Ім'я цього питання – Руслан. Ротань.

А от хто діятиме на вістрі атаки і на позиції "десятого номера" - невідомо. Попервах щодо єдиного форварда особисто я схилявся до кандидатури Девича. У нього чимало переваг над своїми візаві. Проте є одна суттєва вада – він у збірній мало забиває. Матч проти австрійців не став винятком. Побачимо, кого Блохін випустить на вістрі проти турків. Аналогічні проблеми і з вибором розігруючого. Наш головний вперто ставить Вороніна, проте Андрій вперто не переконує. Знову ж таки, наступна гра має вирішити й це кадрове питання.

Хоча, якщо аналізувати власне гру, складно сказати однозначно, хто саме із наших футболістів своїми діями переконав. Особливо, якщо аналізувати першу половину гри. Повільними і якимись навіть інертними виглядали українці. Не вистачало швидкостей, бракувало гостроти. Моментів поблизу чужих воріт дуже довго взагалі не створювали. Складалося враження часом, що цим майстрам такі тренування з підвищеною відповідальністю узагалі по цимбалах. Мовляв, нехай тренується той, хто не вміє грати. Словом, гнітюче враження склалося на основі вражень особливо від першого тайму. Ніби й м'ячем володіють більше, проте до ладу не знають, що з ним робити.

З одного боку, це добре, що наша команда потрапила саме в таку ситуацію. Не все ж проти естонців грати – на Євро таких суперників за визначенням не може бути. Тому треба опрацьовувати інші тактичні варіанти, інші моделі гри. Проте, з боку іншого, підсумковий рахунок промовляє, що доброго при такому розкладі в дійсності небагато. Хоча наша команда й показала місцями швидкість і характер, переломити, переінакшити гру на свою користь вона так і не змогла. І нехай це лише товариська гра, і нехай результат нам непотрібен (як заявляє наш головний тренер), усе ж таки чекали ми більшого.

Тепер у збірної залишився єдиний шанс знайти себе і гру – п'ятого червня в матчі з турками. Очевидно, що час експериментів, помилок і негараздів має закінчитися одночасно зі стартовим свистком.

Бо попереду Швеція. І відступати нікуди.

Олександр Солнцев