Зовсім трохи сонця в холодній воді

Через цілком об'єктивні труднощі та проблеми очікувати цього сезону на європейський прорив не доводилося. Проте на суто зрозумілі причини наклалися відбитки причин не дуже зрозумілих. "Дніпро" програв через власну безпечність, "Металіст" програв через власну зашореність. Але маємо те, що маємо. Чим і змушені задовольнятися.

Символічно, що виграло лише "Динамо". Не стільки в сенсі власне гри, скільки в пам'ять про Андрія. Гірко писати про таке. Гірко проводжати в останню путь молодого й життєрадісного мужика. "Динамо" просто не могло інакше. Ребров не міг інакше. Дякуємо, хлопці. Й вічна пам'ять Гусину. Бережіть себе.

Якщо ж суто по грі, то підстави сумніватися в сприятливому підсумку гри за участі столичного колективу таки були. Неубієнним привидом бовваніють усілякі "шерифи", "маккабі" та "генки", що залишили на динамівській репутації рвані рани. В тих злощасних випадках кияни також були фаворитами. А в підсумку ловили облизня. Нині ситуація загострювалася ще й тим, що суперник підходив до матчу в статусі лідера чемпіонату Португалії. Не фонтан, певна річ, проте мало б насторожувати.

Схоже, Ребров дуже відповідально підійшов до цього опонента, вивчивши його слабкі сторони. Наш колектив достоту впевнено провів увесь матч, лише одного разу давши слабину. Та й то вже за прийнятного для себе результату. Певна річ, про якісь тенденції наразі говорити не доводиться. На позитивний настрій ця перемога має вплинути, а от щодо стабільності - навряд чи. Хоч і дуже б хотілося.

Попри розгромну поразку, "Ріу Аве" намагався грати в атакуючий футбол, не закриваючись на своїй половині поля, як колись "Брага". В подібних поєдинках кияни почуваються впевненіше, ніж проти умовних "браг" чи "олімпіків", бо руйнувати перенасичений оборонний мур поки що не можуть. Але, попри все, маємо порадіти за нинішню динамівську гру й результат. Які дозволяють із упевненістю говорити про серйозність претензій на одне із двох перших місць. Відзначити варто й появу в старті чергового молодого українця. Бурда відіграв достоту впевнено на достоту "невпевненій" динамівській позиції в обороні.

Хоча, знову ж таки, говорити про щось у перспективі в даному випадку недоречно. Тим більше, що, хочемо цього чи ні, а обійтися послугами лише власних виконавців та вихованців навряд чи вдасться. Українські клуби на євроарені потребують дійсно кваліфікованих футболістів, які мають у своєму резерві не тільки бажання чи бійцівські якості, а й майстерність, якої іноді нам бракує.

Саме майстерності не вистачило футболістам "Дніпра", аби бодай не програти іменитому "Інтеру". Попри свою іменитість, міланський гранд чимось надзвичайним не запам'ятався. Свого часу, коли "Інтер" востаннє грав на "Олімпійському", він мав інший, солідніший вигляд і іншу, соліднішу "вагу". Зараз ця команда лише формується, вичавлюючи по краплі із себе попередні невдачі, обростає м'язовою тканиною, якщо можна так сказати.

Власне, все це можна адресувати й "Дніпру". Щоправда, варто зробити ставку на те, що через об'єктивні причини рівень комплектації однієї й іншої команди наразі неспівставний. Якщо італійці можуть дозволити собі Відіча, то українці на відповідну позицію - хіба що Чеберячка. Парадоксально, проте чи не вперше нинішнього сезону дніпряни не мали проблем зі складом. Ну, за винятком Матеуса. Хоча про бразильця доведеться забути - в цьому році він уже не допоможе. Так ось, в, здавалося, оптимальному складі команда Маркевича виступила не ліпше, ніж у не оптимальному. Хоча який із нинішніх складів оптимальний, то нам навряд чи скаже й сам Маркевич.

"Дніпро" цьогоріч став дуже непередбачуваним колективом. І я навіть не беруся однозначно судити, добре це чи не дуже. З одного боку, команда може видати неочікувану феєрію, як у Харкові, а може й безальтернативно "скрутитися", як у Копенгагені. Цього разу сталося щось середнє. Певна річ, необхідно робити скидку на рівень опонента, але, як на мене, завше треба відштовхуватися від своєї гри, свого рівня готовності.

Який цей рівень у нинішнього "Дніпра" - сказати не берусь. Бо не знаю. Здається, команда та тренер усе ще притираються одне до одного. Процес цей болючий і об'єктивний. Згадайте, приміром, скільки часу знадобилося для адаптації та акліматизації Хуанде Рамосу. Чи тому-таки Маццарі в "Інтері". Це якщо говорити в цілому, за великим рахунком, так би мовити. Якщо ж відволікатися на дрібниці, які, як відомо, й відображають справжню, реальну картину, то варто говорити не лише про індивідуальну вищість умовного Відіча над умовним Чеберячком.

Усе-таки треба говорити й про те, що "Інтер" прагнув здобути результат, не стрибаючи вище своєї голови, за рахунок передовсім використання чужих помилок. Ми можемо говорити й навіть стверджувати, що свій план на гру неодмінно був і в "Дніпра", проте "Дніпро" його ж власноруч і зламав. Хоча зовні то виглядало так, ніби тренер Маццарі переграв тренера Маркевича. Так це чи ні, але гідних аргументів від Мирона Богдановича я в цьому матчі не побачив. Як не помітив не так давно в Копенгагені. Не знаю, може неуважно дивився.

Щодо вилучення Ротаня, яке остаточно зламало гру українського віце-чемпіона. Не став би всю відповідальність у цьому випадку перекладати винятково на арбітра. Передовсім треба спитати з нашого капітана, чому він поводився надміру емоційно й нестримано. Його чекали, мов Месію, а дочекалися…Наламав дров, а ви розбирайтеся. Й не варто тут робити скидки на поблажливість чи симпатію. У Месії й відповідальність має бути відповідною.

Що ж до подальших шансів "Дніпра" в групі, то особисто мені вони все одно видаються достоту обнадійливими. Якщо проти "Інтера" ми конкурувати не в змозі, то проти "Сент-Етьєна" та "Карабаха" маємо виступити вдало й брати своє. Якщо, певна річ, "Дніпро" не буде вчергове неприємно дивувати.

Про шанси "Металіста" у нинішній єврокубковій кампанії говорити навдивовижу складно й просто водночас. Складно - бо це українська команда, за яку хочеться й треба вболівати. Просто - бо на даний момент її врятувати зможе хіба що диво. Чи Ярославський. Ще більше диво. Жажа - плеймейкер, Хав'єр - хвилеріз, Горяїнов - воротар, Папа - оборонець…Чи варто далі продовжувати? Перший м'яч пропустили, як і в грі проти "Дніпра" - атракціон небаченої щедрості від харківської оборони. Надалі було ходіння по муках.

Щоправда, "Трабзонспор" також зірок з неба не хапає - віддавши ініціативу, турки за це ледь не поплатилися. Проте рветься там, де тонко. Звичайний навіс до карної зони перетворився знову на фатальність. І знову "до побачення". Чи варто всіх собак вішати на Рахаєва, який хотів обмежитися синицею в жмені, а натомість отримав "качку" під ліжком? Не берусь його судити. У харківському бедламі не лише він винен. Тут важливо інше: зараз із цього бедламу не видно виходу.

Олександр Солнцев