Фінансиста британської партії спіймали на продажі доступу до прем'єра

Журналісти звинуватили одного з головних фінансистів правлячої у Великобританії Консервативної партії Пітера Круддаса у спробі продати доступ до прем'єр-міністра та міністра фінансів країни, пише ВВС Russian.

Такий доступ потенційним покупцям мав обійтись у 250 000 фунтів (близько 400 тис.дол.). Після озвучених звинувачень Круддас подав у відставку.

Впливова британська газета Sunday Times оприлюднила відеокадри, на яких видно, як Круддас обговорює організацію зустрічі з першими особами британського уряду в обмін на значні пожертви для консерваторів.

В ролі потенційних партійних донорів виступали журналісти, які видавали себе за представників компанії Zenith.

На записі Круддас каже "бізнесменам", що пожертвування дозволять їм отримати повний доступ до керівництва уряду.

"Від двох сотень тисяч фунтів до 250 - це як Прем'єр-ліга. Якщо говорити про ваші пожертвування, то перше, що ми хочемо зробити - це відправити вас на обід з (прем'єр-міністром Девідом) Камероном і (міністром фінансів Джорджем) Осборном, - говорить Круддас. - Можна дійсно отримати багато інформації; коли ви зустрічаєтеся з прем'єр-міністром... ви можете запитати у нього практично про все, що завгодно".

Sunday Times пише, що фіктивна компанія Zenith була представлена ​​як фонд з управління добробутом, зареєстрований у Ліхтенштейні. Відповідно до британських законів, іноземні фірми не можуть фінансувати політичні партії країни.

Відразу після того, як стало відомо про публікацію Sunday Times, Круддас, призначений фінансистом Консервативної партії в червні 2011 року, заявив про відставку.

"Я глибоко жалкую, що моє хвастощі під час цієї розмови могло створити враження, що мова йде про неналежні дії", - заявив Круддас.

При цьому Консервативна партія наполягає, що не брала жодних пожертвувань від фіктивної компанії "і навіть офіційно не розглядала" питання про них.

Крудас також оголосив, що зустріч з Zenith - його особиста ініціатива, і він не радився ні з ким з керівництва партії. Йому "абсолютно очевидно, що мова не йде про здатність донорів вплинути на партійну політику або отриманні неналежного доступу до політиків".