Фантомне військо. Як Україна протистоїть російській пропаганді

Дата публікації
Фантомне військо. Як Україна протистоїть російській пропаганді

Reuters

Проекту "Інформаційні війська" виповнилось чотири місяці. Їх завдання - боротьба з антиукраїнською пропагандою. ТСН.ua з'ясував поточну ситуацію на передовій інформаційного фронту.

Reuters

"Требуются интернет-операторы! Работа в шикарном офисе в Ольгино! (м. Старая деревня), оплата 25 960 руб. в месяц. Задача: размещение комментариев на профильных интернет-сайтах, написание тематических постов, блоги, социальные сети. Выплаты еженедельно и бесплатное питание!"

Такі оголошення в Москві та Петербурзі не рідкість. Структури, які пропонують роботу – так звані "поштові скриньки". Термін походить від радянських спецслужб з часів Сталіна. Так називали секретні лабораторії та інші об'єкти, які офіційно існували під виглядом перукарень чи відділів наукових установ.

Приклад сучасного російського аналогу такої "скриньки" - ТОВ "Інтернет-дослідження". Російські журналісти відшукали його на вулиці Савушкіна у спальному районі Петербурга. Саме звідти "тролять" Україну у три зміни.

В Україні війну з "кремлеботами" теж вирішили вивести на державний рівень, але з національними особливостями. В лютому Міністерство інформаційної політики оголосило про створення "Інформаційних військ України". Головна відмінність у тому, що російська "армія ботів" на зарплаті, яка сягає близько тисячі доларів, а українське інформаційне воїнство – на волонтерських засадах. Охочих "повоювати" в інтернеті вирішили об'єднати під лозунгом "кожен твій інформаційний посил — це куля в свідомість ворога".

Facebook/Інформаційні війська

За словами заступника міністра інформполітики Артема Біденка, ці "війська" займаються класичною контрпропагандою. "Робота в соціальних мережах, якщо це просто поширення неправдивої інформації, є пропаганда, то це якраз та сфера, якою займаємось ми. Яку ми намагаємось блокувати за рахунок поширення правди про Україну", - розповідає Біденко.

Але з'ясувати як саме ведеться боротьба з пропагандою виявилося не так просто. Проблеми почалися вже при спробах визначити кількість "інтернет військ". У лютому міністр інформполітики Юрій Стець заявив, що лише в перший день запуску проекту до нього долучилися 35 тис. волонтерів. А вже у червні відмовився надавати дані про чисельність цієї структури. За словами міністра, оскільки проект волонтерський, даних про чисельність міністерство не має.

"Такої інформації у мене немає, а якби й була, я б її не сказав, тому що це те ж саме, що сказати, скільки у нас на блокпостах солдатів ... є речі, які можна говорити, і речі, які краще не говорити публічно", - заявив міністр на брифінгу 9 червня.

Трохи більше ніж міністр нам зміг розповісти його заступник Артем Біденко. За його словами, організацією роботи "інформвійська" насправді займається зовсім невеличка група з двох десятків волонтерів і працівників міністерства. "Це волонтери, всього до 20 людей, вони у вільний час нам допомагають. Плюс я і два співробітника Міністерства інформполітики відповідаємо за організаційні питання", - розповів замміністра.

Ці 20 волонтерів – така собі організаційна група, мозок проекту. Нам вдалося поспілкуватися з одним з учасників цієї групи. Він попросив не розкривати його ім'я, тому для зручності називатимемо його Андрієм. Про себе він розповідає, що є громадським активістом, учасником Євромайдану та кандидатом політичних наук.

"Наш робочий день починається із російських сайтів новин Lifenews, Russia Today, Lenta.ru, "РИА Новости" та ін. Ми уважно моніторимо, які новини викладаються, як на них реагують користувачі. Після аналізу новин, ми заходимо в соціальні мережі і перевіряємо більшість популярних так званих "ватних" груп, на предмет того, які новини вони поширюють. На основі цього аналізу ми виявляємо найбільш популярні новини, або інакше, новини, які спеціально "розкручуються". Після цього збираємо в купу інформаційну спецоперацію: спеціальні цілі і меседжі, які мають різні новини. Нарешті останнє, що ми робимо це готуємо українську відповідь, ми вибираємо українські новини, які треба поширювати, розсилаємо їх листом на кілька десятків тисяч адрес тощо", - розповідає Андрій.

У Росії колишня співробітниця подала в суд на «фабрику інтернет-тролів»

У Росії колишня співробітниця подала в суд на «фабрику інтернет-тролів»

Далі до справи долучаються волонтери, які зареєструвалися на сайті "інформвійськ". Перед ними стоїть завдання максимально розповсюдити інформацію, яку вони отримали від оперативної групи розсилкою на електронну пошту. Отримані посилання на новини українських ЗМІ волонтери розповсюджують через свої профілі в соцмережах. Власне, на цьому операція з контрпропаганди і завершується.

"Як правило ми не створюємо новини. Ми виявляємо російські інформаційні провокації і відбираємо українські події і новини, які служать контрпропагандою. Також ми передаємо міністерству рекомендації щодо заяв і кроків, які слід зробити, щоб зупинити розгортання конкретної пропаганди", - уточнює Андрій. Він закликає пам'ятати, що "Інформаційні війська" - суто волонтерський проект, який реалізовується спільно з Міністерством.

Результати роботи "Інформвійськ" (ліворуч) та "армії ботів" РФ (праворуч) / ТСН.ua

"Волонтерство не є роботою. Тому більшість з нас приділяють час і сили, тоді і коли це можливо. Ми координуємося через соцмережі та спеціальні розсилки для того, щоб робота була системною. Говорячи про наше головне завдання, то воно полягає в тому, щоб виявляти російські інформаційні спецоперації і здійснювати контрпропаганду. Звісно, що ми також робимо багато іншого, наприклад, в бан стали потрапляти не тільки українські користувачі (мова про блокування українських користувачів Facebook, через масові скарги "ботів" - ред.). Про багато речей, на жаль ще не можна розповісти, але можу сказати, що є проекти, які реалізовуються безпосередньо на території Росії", - каже Андрій.

Більш ґрунтовно до організаці роботи в інтернеті підійшли росіяни. Їхня "фабрика ботів" справжній конвеєр з моделювання "громадської думки". Кожен має чітку рознарядку - 135 коментарів на визначену тему за 12-годинну зміну. Працюють у сучасних комфортабельних офісах та отримують стабільну зарплатню від 25 до 45 тисяч рублів на місяць. За поточним курсом це $ 500 – 900.

"Це сучасна будівля, чотири поверхи. Там є ще відділ "Живого Журналу", відділ новин, відділ, де картинки всякі роблять, демотиватори, відділ, де відео роблять. Але я в цих відділах ніколи не був, у кожного свій кабінет, столи з комп'ютерами, і особливо там по кабінетах не шастає ніхто, всі сидять по своїх місцях", - розповів російській службі "Радо Свобода" колишній працівник "фабрики тролів", пітерський блогер Марат Буркхард.

Їхній робочий день починається з планування, отримавши завдання стають до роботи. Працюють групами та за визначеною системою.

"Ми на трійки розділені, один з нас "злодій", той, який пише, що нібито не згоден з тим, що написано на форумі, лається на владу, щоб якусь достовірність надати тому, що відбувається. Решта двоє вступають в дискусію з ним: ні, ви не праві, все абсолютно вірно. Причому один повинен забезпечити коментар якоюсь картинкою, відповідною за змістом, а інший посиланням на свою правоту. Лиходій, картинка, посилання", - пояснив схему Марат.

Це робиться для надання достовірного вигляду інформації, яку розповсюджують за вказівкою, аби решта користувачів сприймали її як особисту думку учасників дискусії.

Ось як це виглядає:

Приклади схеми "лиходій-картинка-посилання"

"За 4 місяці ми виявили таку тактику роботи російських пропагандистів в інтернеті. Їхня мета — працювати не тільки ботами і тролями, а й реальними користувачами. Тому вони беруть чіткі меседжі, і розкладають їх в різні новини. Далі дивляться, що розбирають незаангажовані користувачі, і тоді підключають ще тролів і ботів. Частіше навпаки, тролі і боти вже розкручують новину, а користувачі читають і поширюють те, що популярне", - додає учасник "інформвійска" Андрій.

Протиставити цьому українці можуть тільки заперечення чи спростування, якщо інформація неправдива.

"Щоденно моніториться російський інформаційний простір, виявляється 4 або 5 осіб, які поширюють неправду про Україну (іншими словами, визначається кілька найбільш кричущих тем, які активно розповсюджують. Тобто, неправдива інформація про Україну, яку потрібно спростувати, - ред.) і поширюється інформація, що ці меседжі є неправдиві. Або, що там є ситуація протилежна. Наприклад, сьогодні ми бачимо повідомлення, що українська влада бомбить мирне населення. При цьому навіть моніторинг ОБСЄ показує, що бомблять сепаратисти — тому ми просто показуємо, що про це будуть російські ЗМІ говорити, або цитата реального чиновника з ОБСЄ. Це є контрпропаганда в класичному її розумінні", - пояснює принцип своєї роботи заступник міністра Артем Біденко.

На сьогодні питання доцільності інформаційних військ для країни, що потерпає від гібридної війни не стоїть, це є життєвою необхідністю України

Олена Добржанська

Таким чином намагаються нейтралізувати поширення викривленої інформації про Україну. Але, як відомо з російських джерел, лише в одному пітерському "аналітичному центрі" працює близько 800 співробітників. На "фабриці" є україномовний та англомовний відділи, які бомбардують сайти українських та іноземних ЗМІ, соцмережі.

"Головна вразливість проекту "Інформаційні війська України" - це його волонтерські засади. Люди працюють, коли мають час та можливості. Відтак є ризик, що в один момент не буде ні часу, ні можливостей і операція пройде з мінімальним ресурсом. Натомість з боку супротивника, вочевидь, працює професійна і оплачувана армія інфо-бійців. Головне завдання інформаційних військ, зі слів волонтера, виявляти російські інформаційні спецоперації і здійснювати контрпропаганду. В такій ситуації наші "війська" завжди на крок позаду, бо реагують на подію. Вони це роблять системно, злагоджено і успішно, але вони боряться "проти". Важливо виступати "за", тобто йти в наступ і нав'язувати свій сценарій. Але рішення щодо цього скоріше за все не у компентенції інформаційних військ. Бо якщо наступати, то потрібно мати чітку ідеологію і контент, розроблений на її основі. Втім, усе вищесказане природне для "інформаційних військ" на цьому – початковому – етапі їхнього розвитку. Скоріше за все "бійці" самі це усвідомлюють", - вважає представник комунікаційної агенції Crespo Сергій Трухімович.

В Україні існують спеціалізовані центри по роботі з інформацією, пропагандою, контрпропагандою та кібербезпекою. Але держава їхніми послугами не користується.

Наприклад, як стверджують викладачі Інституту спецзв'язку і захисту інформації КПІ, вони неодноразово зверталися до Міністерства інформаційної політики з пропозиціями протидії російській інформаційній агресії. Викладачі закладу регулярно проводять лекції на теми інформаційно-психологічного протиборства в умовах війни для всіх охочих, та для спеціалізованого кола науковців спецслужб. Втім, кажуть, що представники міністерства ці пропозиції ігнорують. В приватній розмові розповідають, що одна з зустрічей з цього приводу з міністром Стецем завершилась з'ясуванням: "хто, що бачив в АТО...". Хоча, фахово боротися з пропагандою можуть вже курсанти інституту та інших спеціалізованих вишів, починаючи з другого курсу. І вони готові це робити. Тим більше, що особливих витрат з боку держави це також не потребуватиме. Всі вони зводяться до закуіпвлі необхідних комп'ютерів та канцелярського приладдя.

Офіс "тролів" у Санкт-Петербурзі / Новая газета

Російська "фабрика тролів" - далеко не єдина структура, якій доводиться протистояти українському "інформвійську". Вже понад рік в Росії існує цілком офіційна державна структура "Війська інформаційних операцій", які є підрозділом Міністерства оборони.

"Поява в складі російського оборонного відомства структури – "Війська інформаційних операцій", про що в травні 2014 року офіційно повідомило агентство ІТАР-ТАСС, перевело проблему інформаційної безпеки України на якісно новий рівень. На сьогодні питання доцільності інформаційних військ для країни, що потерпає від гібридної війни не стоїть, це є життєвою необхідністю України. Обговоренню підлягає підпорядкування, структура, цілі, функції, методи та ефективність їх діяльності. Будучи підпорядкованими державному інституту (Міністерство інформаційної політики) проект "Інформаційні війська України" - це волонтери, на відміну від професійної структури головного супротивника. Така економія відразу заклала об'єктивні проблеми і фактично унеможливила реалізацію масштабних проектів. Та варто зауважити, що і наявні волонтерські ресурси теж використовується неповністю", - каже кандидат політичних наук Олена Добржанська.

Екс-голова Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж теж критикує діяльність Мінінформу. Каже, що і робота по боротьбі з тролінгом в соцмережах є складовою інформаційної та кібербезпеки держави.

"Зобов'язані займатись інформаційним фронтом всі спеціалізовані структури: і СБУ, три види розвідки, РНБО, Міністерство інформполітики, але все має керуватись одним потужним центром. Щоб робота була системною, комплексною, зі спеціалізованим технічним забезпеченням. Хто їх готує, які є аналітичні центри, з якою метою, хто фінансує, як подає, яким чином, найголовніше — як їх нейтралізувати", - окреслив у розмові з ТСН.ua обсяг робіт на інформаційному фронті Маломуж.

Натомість, він переконаний, що СБУ в контексті інформаційної кібербезпеки сьогодні практично не діє.

"Крім того, що меседжі від речника АТО. Вони або пояснюють, що стались якісь вибухи. Що це зробили агенти ФСБ. Оце і все. А що робиться тисячі і тисячі інформаційних викидів, посилів, робота в соціальних мережах. Потужна обробка і людей в зоні АТО. Інформаційна обробка населення, політикуму і спецслужб за кордоном проти України. Тому що сьогодні немає ні бачення, як з цим боротись, ні розуміння. Головне, якщо ми говоримо правду — треба, аби вона була доведена, щоб нейтралізувати будь-які негативні інформаційні потоки. Соціальні це мережі чи інші. Ні в законодавчому форматі, ні в організаційному робота в цьому напрямку не діє. Оце сьогодні величезна проблема", - каже Маломуж.

Ми звернулися до начальника Департаменту контррозвідки СБУ Віталія Найди з проханням надати інформацію, які заходи проводить служба на цьому напрямку, втім протягом майже тижня відповіді на запит ми не отримали. За законом, служба має право надавати відповідь протягом місяця.

В умовах сьогоднішньої війни застосовувати примітивні методи контрпропаганди на кшталт, "ми не бандерівці", "укри не копали Чорне море", "не вбивали снігурів" і т.д. - є недієво і неефективно, каже академік Володимир Шевченко.

Росія проплачує роботу хакерських груп

Росія проплачує роботу хакерських груп

"Путін всіляко підтримує особливо секретні як фундаментальні так і застосовні дослідження стосовно масового впливу на тяму людини. Ця зброя не є локальною. В її основі закладено Сусловські "меми" та термінологічні системи радянського впливу на маси", - каже Шевченко.

Він стверджує, що фашистська ідеологічна пропаганда була, по суті, віддзеркаленням радянської, а модель будь-якої тоталітарної держави використовує лінгвістичне програмування, що ми і спостерігаємо сьогодні у вигляді вже випробуваних пропагандистських штампів: "каратєлі", "хунта", "фашисти", "бандерівці", "укри" тощо.

На прикладі сервісу Google trends можемо простежити як "розганялися" окремі пропагандистські "вкидання" в Інтернеті. Наприклад, чітко видно як кількість згадувань штампу "хунта" різко зростає у лютому 2014 року, саме після перемоги Євромайдану і втечі Віктора Януковича з України. Зростання відбувається до президентських виборів після яких згадування "хунти" різко іде на спад.

Аналогічна ситуація з "карателями", вони з'являються в активному використанні у березні-квітні 2014 і їх згадки постійно зростають до серпня 2014, коли стався так званий "іловайський котел", а згодом були укладені перші угоди в Мінську про припинення вогню.

"Бандерівці" в активному вжитку з'являються з початком Євромайдану – у листопаді 2013 року і активно використовуються до березня 2014. Тоді ж їх було замінено "карателями".

Так само у березні, з початком активних дій на Донбасі, з'являються і "ополченці".

Ускладнює протистояння інформаційній агресії відсутність в Україні законодавства, на підставі якого держава отримала б право створювати інструменти для такої боротьби.

Фактично, ця сфера регулюється єдиним законом "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки", - каже юрист Артем Кузнєцов. Також цей документ чи не єдиний, в якому згадується термін "інформаційна безпека". Там вона визначається як "стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації".

"Наведений Закон не може повною мірою відповідати викликам сьогодення. Він приймався для умов мирного часу і не передбачав необхідності протидії цілеспрямованій інформаційній агресії, а отже, є застарілим", - стверджує Кузнєцов.

Врегулювати проблему вирішили створенням Концепції інформаціної безпеки держави, розробкою якої займалося Мінінформполітики. Ії проект презентували в Києві 9 червня і він має бути ухвалений Верховною Радою.

Визначення терміну "інформаційна безпека" у документі, фактично позичене з тексту згадуваного вище закону, але у дещо скороченому вигляді.

Центральним органом, який опікуватиметься інформбезпекою і координуватиме її забезпечення Концепція визначає РНБО. Виконавці: Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство оборони, Служба зовнішньої розвідки.

Цікавий момент: впроваджувати Концепцію планують через розробку нових нормативно-правових актів тими структурами, які потім їх і виконуватимуть. Скільки часу відводиться на цю підготовку, Концепція не визначає. Окрім того, передбачається розробка десяти державних програм у сфері інформаційного мовлення, ровитку IT-галузі, доступу до Інтернету, наукових розробок тощо. Тут також не передбачено жодних термінів виконання.

Розвитком нормативної бази переймається також незалежний медіаексперт, колишній член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Лариса Мудрак. Вона лобіює імплементацію Україною стандартів інформбезпеки ЄС. Втім на прохання назвати ці стандарти або якими законами регулюються ці питання в Україні відповідати відмовилась. Так само не змогли сказати, який же закон сьогодні регулює цю сферу і заступник міністра інформаційної політики Артем Біденко, голова Департаменту гуманітарної політики Адміністрації президента Юрій Рубан та генеральний директор Першого Національного Зураб Аласанія, який до речі, є співавтором Концепції, та навіть голова служби з питань інформаційної безпеки РНБО Валентин Петров.

Тетяна Назаренко

Наступна публікація