Країна катастроф: чому в Україні трапляються техногенні аварії

В Україні за статистикою останнього десятиліття щороку виникає від 110 до 140 надзвичайних ситуацій. За даними МНС найбільш вразливими до природних і техногенних катастроф в 2012 році можуть бути Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Миколаївська, Одеська, Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області та Автономна Республіка Крим.

Окремої уваги заслуговує Донбас: там багато шахт, де існує ризик загоряння вугільного пилу і метану. Одночасно Донеччина є рекордсменом за кількістю підприємств, на яких зберігаються небезпечні хімічні речовини, їх там близько 170 штук.

Так, на початку листопада міська рада Горлівки оголосила: на місцевому хімічному заводі - надзвичайна ситуація. Отруйні відходи підприємства потрапляють у грунт і разом з водою вражають все більшу територію. Якщо так піде далі, в зоні ризику опиняться міста Єнакієве і Артемівськ, в яких проживають більше 200 тис. осіб.

Один з найбільш ризикових об'єктів у Львівській області - полігон відходів. За площею це друге звалище після нью-йоркського. Погіршує становище те, що там знаходяться величезні "озера" кислого гудрону - дуже токсичної речовини. І влада вперто не вирішує цю проблему.

На Закарпатті через Солотвинський сольовий рудник під землю можуть піти цілі багатоповерхівки, а могильники хімпідприємства "Оріана" вже котрий рік руйнують здоров'я мешканців Калуського району на Івано-Франківщини.

Особливості національного підходу

Багато керівників компаній цілком обґрунтовано посилаються на зайву забюрократизованість питання - щоб виконати всі норми про безпеку на підприємствах, потрібно чимало часу і грошей.

"У пожежників завищені вимоги, потрібно оформити багато паперів, витратити величезну кількість часу, але в підсумку вони все одно знайдуть до чого причепитися й не дадуть тобі працювати. Простіше дати хабар, на що в принципі пожежники і натякають. Але штрафи теж не страшні, найбільший - за порушення пожежних норм, який я платив, складає 170 гривень", - сказав ТСН.ua Микола Р., власник невеликої приватної фірми, яка займається виготовленням металевих конструкцій (Харків). Пожежні стверджують, що до роботи вони ставляться відповідально, тільки приблизно 20% порушників не реагує на їхні зауваження і не виконує приписи.

На думку екологів, в Україні так історично склалося - реагувати тільки на подію, а не на порушення норм безпеки. "Українські служби добре знають, що робити, коли сталася аварія, але вони абсолютно не заточені під роботу на випередження таких катастроф", - визнають в ООН.
У МНС нарікають на недофінансування. "Фінансування державних цільових програм захисту від шкідливої дії вод недостатньо, так в 2011 році на це було виділено 136 млн. грн., що складає 20% від передбаченого програмами. Державним бюджетом на 2012 рік фінансування зазначених програм передбачено в розмірі 190 млн. грн., що складає відповідно 27%", - каже директор Департаменту цивільного захисту МНС Василь Квашук.

З одного боку це дійсно так: у МНС не вистачає ні людей, ні техніки. За офіційними даними, в Україні  на 1000 людей приходиться 1 рятівник із МНС. Для порівняння у Франції на одного рятівника приходиться не більше 20 людей.

 "Ми в своїй більшості сміливі, відповідальні люди. Адже хто ще піде ризикувати своїм життям за невелику державну зарплату? Але що ми можемо зробити, нашому відомству не завжди вистачає грошей на те, щоб придбати пальне?" - каже рятувальник Віктор Б.

До слова, на місяць він заробляє близько 3 тисяч гривень. З усіх бонусів отриманих від держави, крім скромної зарплати - і йому дали відомчу кімнату в гуртожитку. І то, тільки тому, що він одружився і у нього народилася дитина.

Хитрий кошторис

Втім, справа не тільки в поганому державному фінансуванні. Але і в тому, як розподіляються ті, невеликі суми, які виділяються на попередження аварії.

Так, наприклад, в 2005 році влада Ужгорода на ремонт очисних споруд отримала понад 20 млн гривень. Вона провела тендер, який виграла київська фірма, вона ж, в свою чергу, найняла в субпідряд одеську фірму, сплативши їй всі роботи наперед. Але одесити зникли разом з грошима, не провівши ніяких ремонтних робіт. Винні досі не знайдені, а стоки продовжують забруднювати річку.

 Теоретично, за те, як витрачаються бюджетні кошти і в якому стані знаходяться подібні підприємства, повинні відповідати профільні міністерства. Наприклад, у випадку з Ужгородом за це повинно було відповідати Міністерство з питань ЖКГ (зараз воно називається Міністерство регіонального будівництва). Тільки ось співробітники даного відомства не завжди відповідально ставляться до своєї роботи.

"В кінці серпня 2007 року співробітники контрольно-ревізійного управління МінЖКГ протягом 20 робочих днів перевіряли водоканал в Ялті. Перебування співробітників в курортній столиці Криму обійшлося в 8 тис. грн. державних коштів, а результатом стало виявлення недостачі на суму 20 тис. грн. Але ж їх виявили на самому підприємстві ще в 2002 році", - розповіло джерело ТСН.ua у головному Контрольно-ревізійному управлінні. Іншими словами, чиновники просто поїхали відпочити за державний рахунок. Недарма серпень у Криму називають бархатним сезоном.

Халатно ставляться і міські чиновники до своїх обов'язків. Так, минулого року в Ужгороді вибухнув магістральний газопровід. В результаті місто залишилося без газу, хліба і світла, а на залізниці встали електрички.

Як з'ясувалося, причиною вибуху стали підземні роботи, які проводила приватна фірма. Хто і чому їм дав дозвіл проводити такі заходи поряд з газопроводом, незрозуміло до сих пір.

Були проблеми і в Києві. Наприклад, два роки тому одна компанія на Жуковому острові  незаконно видобувала пісок. Роботи із застосуванням важкої техніки велися там, де було прокладено магістральний газопровід. Старателі дивом не пробили трубу. За незаконних видобувачів піску взялися лише після того, як кияни надіслали в кілька перевіряючих інстанцій фото, де була видна розрита труба. За фактом порушили кримінальну справу, але порушники відбулися умовним терміном.

Топ найсерйозніших аварій в Україні:

Аварія на Чорнобильській АЕС

26 квітня 1986 стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Атомний реактор був повністю зруйнований, завдано непоправної шкоди природі. Більше 30 осіб загинули в перші три місяці після катастрофи, у ліквідації наслідків брали участь понад 600 тис. осіб. Чорнобильська аварія визнана найбільшою за всю історію атомної енергетики.

Вибухи в Новобогданівці

У серпні 2006 року жителі села Новобогданівка Запорізької області почули звуки вибухів. На розташованих в двох з половиною кілометрах від села складах 275-ї бази зберігання артилерійських боєприпасів почали вибухати снаряди. Вогонь охопив площу близько трьох гектарів. З Новобогданівки терміново евакуювали 1,5 тис. осіб. Пожежу погасили лише через три доби.

Розлив фосфору на Львівщині

У червні 2007 року біля села Ожидів у Львівській області перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором, що слідували із Казахстану до Польщі. Частина з них загорілися, отруйні пари стали поширюватися на багато кілометрів. До лікарні через отруєння парами фосфору потрапили понад 160 місцевих жителів, непоправної шкоди завдано природі.

Вибух газу в Дніпропетровську

У жовтні 2007 року в житловому будинку в Дніпропетровську стався вибух газу. Будинок був частково зруйнований, загинули 23 людини. Потерпілими в результаті аварії визнані 430 осіб. Дніпропетровська прокуратура вважає, що причиною вибуху стало порушення правил техніки безпеки співробітниками місцевого підприємства - АТ "Дніпрогаз".

Світлана Єрьоміна