"Супермігранти": чому білоруси не затримуються в Україні

Протягом серпня та вересня в Україну виїхало понад 75 тисяч громадян Білорусі. І Україна може допомогти не лише білоруським біженцям, але й собі, бо білоруси – це "супермігранти". Більшість має хорошу освіту і спеціальність, немає мовного бар'єру. Але, попри заявлену президентом Зеленським підтримку, білоруським мігрантам ніякої справжньої допомоги в Україні поки що немає.

ТСН знайшла в Україні білоруських біженців, які відважилися розповісти правду. Про це йдеться 20 грудня в сюжеті ТСН.Тижня.

Втікачами в Білорусі стають не завжди активні учасники протесту, а просто молоді люди, що випадково потрапили в такий от "спортзал".

"В Білорусі людей катують. Жорстоко. У мене були клієнти, у яких стрибали по голові в черевиках. Людина буквально в тапочках, у чому була, люди не завжди навіть встигають з роботи зайти додому взяти речі в чому були, не маючи навіть зарядки для мобільного телефону, їдуть", - розповів керівник служби юридичної підтримки ГО "FREE BELARUS CENTER" Володимир Жбанков.

Артем і Катя виїхали ще в серпні. Він працював в штабі одного з опозиційних кандидатів і вчасно зрозумів, де вони обоє можуть опинитися, якщо потраплять в лабети терористів в погонах і балаклавах. Подружжя зняло квартиру в Києві і захотіло лишитися в Україні. Обоє працюють віддалено в іноземних компаніях, але не хочуть їхати надто далеко від батьківщини.

"Ми спочатку приїхали і думали, що ми тут залишимося. Будемо займатися підприємницькою діяльністю. Відкриємо ФОП, як тут кажуть. І будемо далі займатися своїми справами і якось розвиватися. Але не все так просто", - каже емігрант з Білорусі Артем Жданович.

Не все просто і у біженця Гліба Волкова. Літом в Білорусі він надто активно не давав ОМОНівцям складати в автозак інших протестувальників. Відсидів в СІЗО, заплатив штраф, але потім Глібові почали готувати кримінальну справу. І тоді він вирішив, що час їхати.

Гліб - менеджер американської IT-компанії, 6 років вчився і працював в Британії. Каже, що хотів би залишитися в Україні.

Володимир Жбанков – юрист в правозахисній організації, яка допомагає таким, як Артем, Катя та Гліб отримати в Україні вид на проживання чи статус біженця. За його словами, щомісяця сюди приїжджають десятки тисяч молодих працездатних білорусів.

Україна мала би зробити все, щоб вся ця сотня тисяч – і всі ті, хто приїдуть потім, залишилися тут. За дослідженнями дворічної давності щодня за кордон - на заробітки чи навчання - виїжджали 73 українці. За 10 років на одного працездатного громадянина в Україні припадатиме кілька пенсіонерів. Один з небагатьох виходів – міграція заміщення – коли на звільнені місця сюди приїздять законослухняні працездатні мігранти, яких необхідно якомога швидше інтегрувати в соціум.

"Ситуація в Білорусі фактично дає таку можливість. Є люди, яких не треба окремо навчати, які вміють, хочуть і можуть працювати, з якими немає, якщо порівняти з іншими країнами, мовного бар'єру. Більше того – які хочуть виконувати вимоги законодавства здебільшого набагато частіше, ніж ми звикли в українських реаліях", - пояснює координатор проєкту "Без кордонів" Максим Буткевич.

Експерти кажуть, що білоруси для України - це "супермігранти". Більшості з них не потрібна жодна допомога від держави – лише дозвіл залишитися, легально заробляти і витрачати гроші, наповнюючи спільний бюджет. І все ж більшість білорусів затримується в Україні лише на кілька тижнів – а далі переїжджає в Польщу чи Литву.

Артем Жданович пояснив, чому так відбувається: "Міграційна служба. Якби не вона, ми б в принципі не думали, що тут щось є недружнє. До того, як ми зіштовхнулися з цією ситуацією, нам здавалося, що все добре, і ми, можна сказати, вдома".

Артем з дружиною раз за разом приходили до міграційної служби подати документи. Вони прочекали в чергах кілька діб. Але чиновникам завжди чогось не вистачало.

"У нас було всього 5 спроб потрапити до міграційної служби і подати документи. - Після другої я сказала, що може закінчимо. - Але мене було не зупинити. Тому ми п'ять разів оббивали пороги всіх цих місць. І дізнавалися все нові і нові подробиці, чому ні", - розповіло подружжя.

У Гліба ситуація набагато гірша – він в Україні нелегально, живе в кімнаті разом із іншими втікачами з Білорусі - і намагався отримати статус біженця. Для таких випадків в Україні існує термінова процедура – біженцям, як правило, потрібна негайна допомога від держави, їх мають приймати без черги та надавати тимчасові довідки. Але на Гліба у чиновників немає часу.

"Документи вони навіть не дивилися. Сказали, що пізніше ми будемо розбиратися. Я їм телефонував кілька разів. До кінця вони не довели мою справу досі. Ось у мене руки, ось моя голова - робота у мене є, на моїй роботі на мене чекають, а я банально не можу собі картку завести, на яку мені буде приходити зарплата. Тому що у мене немає штампу", - розповідає біженець Гліб Волков.

Нагадаємо, що за даними Державної міграційної служби, до України із заявами про визнання біженцем чи особою, яка потребує захисту, звернулися 15 громадян Білорусі, відколи у їхній країні почалися протести через вибори президента, а згодом затримання і переслідування активістів.