Що подивитися в кінотеатрах у новому прокатному тижні

"Фантастична четвірка", реж. Джош Транк

Фантастична четвірка стала першою командою супергероїв в марвелівскому всесвіті і досі залишається однією з найбільш популярних, при цьому серед персонажів коміксів небагато знайдеться таких, кому менше пощастило з кіновтіленням.

Перша екранна адаптація, створена в 1994-му році, сприймається як курйоз - малобюджетна стрічка Олея Сессона, так і не випущена ні в кінотеатральний, ні у відеопрокат, знайома лише запеклим любителям треш-кінематографа, яких захоплює своєю художньою неспроможністю, безглуздими спецефектами, недолугим сюжетом і сміховинно безталанним акторським виконанням. В середовищі шанувальників коміксів вважається, що представники "Марвела" заплатили продюсерам фільму, щоб ті не випускали це прикре творіння на екрани і не компрометували серію. Також відома думка, що стрічка спочатку не призначалася для випуску і була створена німецьким продюсером Берндом Айхінгером через юридичні особливості договору з "Марвелом": щоб зберегти ексклюзивні права на створення фільмів про Фантастичну четвірку, йому необхідно було терміново зняти першу картину. А оскільки Айхінгер не зміг роздобути коштів на блокбастер, він знайшов вихід з положення, зробивши задешево завідомо на на що не придатне кіно.

Як би не було, Айхінгер зміг спродюсувати повноцінний екшн тільки через десять років, коли проектом зацікавилися на 20th Century Fox. Зняті Тімом Сторі "Фантастична четвірка" 2005-го року і її продовження 2007-го року "Фантастична четвірка: Вторгнення Срібного Серфера" зібрали непогану касу і при цьому були розтрощені як критиками, так і фанатами коміксів за схематизм і несмак. В результаті на студії вирішили не спокушати долю і перезапустити франшизу з новим акторським складом і авторською групою, але з такою сюжетною зав'язкою: четверо друзів та колег ведуть нехай і незвичайне, але малоцікаве для навколишнього світу існування вчених, які намагаються розширити межі пізнання, поки в ході одного з експериментів не розширюють власні фізичні можливості. Лідер команди Рід здатний тепер розтягуватися, немов гумовий, дівчина його мрії Сью, коли хоче, стає невидимою і створює силові поля, безтурботний брат Сью Джонні в залежності від настрою запалюється або гасне, а кращий друг Ріда Бен перетворився в ходячу брилу, що робить його незамінним товаришем у бійках. Нові навички приносять героям масу побутових незручностей, але при цьому допомагають боротися з поганими хлопцями.

Постановником стрічки виступив Джош Транк, відомий як автор незалежної фантастичної стрічки "Хроніка", у якій мотиви творів про супергероїв отримали драматичне переосмислення. Створення великого комерційного фільму стало для 30-річного режисера серйозним випробуванням - Транк вибився з знімального графіка і так перевищив бюджет, що студії довелося заощадити, відмовившись від 3D-формату.

Зрештою Транк був відсторонений продюсерами, які закінчили зйомки самостійно. Їх Транк і звинуватив у нищівному провалі стрічки: двотижневі загальносвітові збори ледь перевищили позначку в сто мільйонів доларів при бюджеті в 120 мільйонів, а критики і глядачі обрушилися на фільм з такою нещадною лайкою, що це може послужити своєрідною рекомендацією до перегляду - цікаво ж дізнатися, чим же картина настільки погана, що її все частіше називають найгіршим кинокомиксом сучасності.

"Дівчина без комплексів", реж. Джадд Апатоу

Режисер, сценарист і продюсер Джадд Апатоу своїми численними проектами вніс приємне пожвавлення в доволі прісний жанр романтичної комедії. Його творчість характеризує рідкісна здатність поєднувати приємне з повчальним - традиційні сімейні цінності стверджуються в картинах Апатоу з допомогою відвертої та іронічною демонстрації сексуальних бажань і комплексів, співчутливого і при цьому єхидного зображення тих страхів і надій, які збивають нас з пантелику у любовних взаєминах.

Головний персонаж нового фільму Апатоу являє собою пряму протилежність героя його найвідомішої картини, "Сорокарічного незайманого" - замість сором'язливого холостяка у центрі оповідання виявляється сексуально розкута жінка бальзаківського віку, яка не вважає, що постійні відносини зобов'язують її до вірності. Причина цієї дуже прикрої для кавалерів Емі поведінки корениться, звичайно ж, не в початковій порочності, а в дитячої психологічної травми, нанесеної розлученням батьків і посиленою патетичними словами її батька про те, що моногамія є безглуздою вигадкою моралістів. Але, можливо, один з прихильників героїні, в якому кохання уживається з терпінням, зуміє подолати настільки згубний батьківський вплив.

Автором сценарію на цей раз виступив не сам Апатоу, а одна з найбільш популярних виконавиць у жанрі стендап Емі Шумер, яка підкреслила автобіографічність історії, назвавши героїню своїм ім'ям і домігшись права втілити її на екрані.

Солідні касові збори та схвальні відгуки критики затьмарив трагічний інцидент в луїзіанському містечку Лафайєт, де показ стрічки був перерваний чоловіком, який відкрив по своїм сусідам у кінозалі вогонь з пістолета. Цей епізод, в результаті якого загинуло три людини, включаючи самого стрільця, який покінчив життя самогубством, нагадав аналогічний випадок, що стався в 2012-му році під час сеансу "Темного лицаря" Крістофера Нолана. Тоді багато хто поспішив виступити з черговим звинуваченням на адресу кінематографістів, які начебто провокують злодіяння своїми наповнені насильством фільмами, але випадок з невинною комедією Апатоу свідчить, наскільки безглуздо шукати витоки подібних нещасть в мистецтві.

"Сіністер-2", реж. Кіаран Фой

У 2012-му році фільм Скота Деріксона "Сіністер" виявився неперсічним прикладом по-справжньому похмурого і жорстокого хорора, який вельми успішно пройшов у прокаті. Його загальносвітові збори в тридцять разів перевищили бюджет, який склав 3 млн дол. В сіквелі, як і в першій картині (Деріксон виступив на цей раз співавтором сценарію і продюсером), мова йде про протистояння звичайної американської родини, яка примудрилася в'їхати в недобрий особняк, і його мешканця - древнього вавілонського бога Богула, що відрізняється кровожерливістю навіть серед жорстоких язичницьких божеств.

Як пам'ятають глядачі першого "Сіністера", цей своєрідний варіант Бугімена перетворює одного з дітей приреченї родини у жерця свого культу, змушуючи дитину приносити рідних в жертву. Молодий помічник шерифа з першої частини, який з самого початку в курсі, що відбувається, намагається допомогти героям уникнути сумної долі попередників, але його пояснення, як водиться, до пори до часу сприймаються ними як марення божевільного.

"Перната банда", реж. Рікардо Арнаіс, Майк Кункель і Рауль Гарсіа

Не так давно у вітчизняний прокат виходила "Книга життя" Хорхе Гуттьєреса, американська за паспортом і мексиканська по духу картина, яка стала одним з найбільш дивовижних тривимірних мультфільмів, що коли-небудь потрапляли на екрани українських кінотеатрів. Чогось незвичайного можна чекати і від "Пернатої банди", першої стрічки спільного виробництва Мексики і США в жанрі тривимірної анімації. При цьому оригінальною мовою фільму стала англійська, а ролі озвучували переважно популярні американські актори мексиканського походження, включаючи Чіча Маріна і Едварда Джеймса Олмоса (дубляж, як зазвичай, позбавить вітчизняного глядача можливості отримати уявлення про їх роботу).

Картина розповідає про цивілізацію розумних птахів, яким, хоча вони і можуть здатися більш симпатичними, ніж наші побратими, властиві всі недоліки людського роду, включно зі злочинністю і державними кордонами. Центральний персонаж твору - юний й ідеалістично налаштований папуга Куко, уродженець мексиканської глибинки - прагне захистити сімейний бізнес, на який поклали око місцеві злочинці. Він переконаний, що впоратися з негідниками допоможе його кумир, зірка американських бойовиків Ель Американо, і відправляється до Голівуду, щоб просити про допомогу героя, який, як йому видається, у житті не менш відважний і шляхетний, ніж на екрані.

Олександр Гусєв