Партії з дивацькими назвами заробляють на виборах мільйони

Крім лідерів виборчих перегонів поряд ідуть іще 80 партій. Назв їх практично ніхто не знає, зате представництво у виборчих комісіях у цих карликів найбільше.

Журналісти ТСН-Тиждень завітали у штаб-квартиру політичної сили з екзотичною назвою "Інтернет-партія України". Вона розташована у бункері, за прикладом Піратських партій Європи, тому й на прапорі інтернетників - череп із кістками. Вони висунули кандидата в народні депутати, але й самі називають його суто технічним.

"Наша партія сповідує ідеологію сучасності, і найновіші технології, які з'являються в світі, ми будемо просувати в Україні", - розповіли в Інтернет Партії України.

У цих виборах беруть участь 87 партій. За винятком фаворитів, про існування інших українці навіть не здогадуються.  Ці партії-карлики більшість часу перебувають у летаргійному сні, прокидаючись лише у виборчі політичні жнива. Тож єдине, чим про себе можуть нагадати політекзоти - це  екзотичні  ідеї. 

"По-перше, це ізоляція ВІЛ-інфікованих дітей,  щоб діти зі смертельними інфекціями не вчились серед здорових", - розповіли в Союзі Анархістів України.

Часто головним їхнім кредо є сама назва - наприклад, партія "Сам за себе". Така справді є і висунула одного кандидата. Втім, експерти-політологи стверджують, що за привабливим фасадом невеликих партій переважно ховається прагматичний інтерес. Мета перша - заробити на виборах гроші. Як варіант - продати партію, тобто печатку, статут та установчі документи.

Новий закон дає змогу  партії, висунувши навіть одного кандидата, через жеребкування отримати своїх представників у всіх двохсот двадцяти п'яти  окружних комісіях. На чорному політичному ринку вартість одного такого місця - від 10 тисяч доларів. 

Дрібні партії з кількома, або навіть одним кандидатом представлені у всіх 225 комісіях .             

Нехитра арифметика( 225Х10 000=2 250 000$)   і партія-карлик  стала великим  бізнеспроектом. Мета купівлі проста.

Володимир Фесенко, голова центру "Пента", розповів: "Вони будуть контролювати виборчі комісії. Формально буде плюралізм, будуть представники більше десятка різних партій, а насправді комісія буде контролюватися однією чи двома партіями.

Деякі партії, наприклад УДАР чи Свобода, що цілком реально претендують на всеукраїнське визнання,  нині не мають представників у  жодній окружній комісії, і просто  змушені домовлятися з дрібними політичними силами, які отримали ці квоти.  І даються ці домовленості дорогою ціною.

Перевірити, чи існує ця фінансова  схема - важко. Загалом вона стала можливою через цілком законний механізм жеребкування. Тож  осуд може бути лише моральний.