Мобілізаційний глухий кут і заява про вибори під час війни: підсумки гучного демаршу Михайла Федорова

Понад місяць тривала криза довкола посади міністра оборони України. Звільнення з цієї посади Михайла Федорова в липні та призначення тимчасовим виконувачем обов’язків Євгенія Хмари весь час супроводжувалися протестами громадян на «Картонковому майдані» з вимогою до глави держави «повернути Федорова».

Проте 18 серпня президент Володимир Зеленський вніс до парламенту подання на призначення Євгенія Хмари, і народні депутати 19 серпня підтримали його кандидатуру 312 голосами.

Політолог Володимир Фесенко розповів ТСН.ua, що його найбільше здивувала кількість голосів у парламенті, які депутати віддали під час голосування:

«Хмара отримав 312 голосів. Було очікувано, що за це призначення проголосує більшість, але в таких обсягах — це здивувало. І це дуже показово. Щодо Федорова, то своїм відеозверненням він зробив заявку на роль опозиційного лідера».

Демарш Федорова та перехід в опозицію

Внесення кандидатури Хмари слугувало сигналом для Михайла Федорова, що перспектив для його повернення на посаду міністра оборони більше немає, а на інші запропоновані президентом варіанти він не погоджувався.

Напередодні голосування у Раді з’явилося скандальне звернення Михайла Федорова, в якому він закликав до пошуку механізмів проведення виборів під час війни. Це стало своєрідним «ударом у відповідь». Своїм виступом посадовець, який сім років був у команді президента та всебічно його підтримував, фактично просигналізував про свій перехід в опозицію.

Суспільна реакція та критика

Політологи висловлюють сумніви щодо можливості проведення виборів в умовах повномасштабної війни, однак припускають, що саме Михайло Федоров може шукати та пропонувати технологічні варіанти їх організації.

Пересічні громадяни скептично оцінюють ідею виборчих процесів у момент, коли на міста падають російські дрони та балістика. Водночас виступ Федорова потенційно може вплинути на суспільну думку щодо можливості проведення виборів.

Головне питання полягає в тому, чи вистачить ексчиновникові амбіцій для такого протистояння і чи зможе він отримати широку підтримку. Значна частина суспільства відреагувала на його заяву прохолодно та з сарказмом, адже лише після втрати посади колишній урядовець заговорив про боротьбу з корупцією і потребу у виборах.

Звернення ексочільника МОУ викликало й критику серед політиків.

«Дуже уважно передивився звернення Федорова і за 9 хвилин 28 секунд почув разів 10 слово „вибори“ і жодного разу — слово „мир“. Уся команда Зеленського, до якої й належить Федоров, думає лише про вибори, владу та війну. Вони не думають про мир. Моя позиція, як і позиція більшості українців, така: закінчуємо війну, досягаємо миру та проводимо вибори. І живемо в нормальній країні», — зазначив нардеп Олексій Гончаренко.

Чому звільнили Федорова: версії та оцінки

Прихильники називають Михайла Федорова «найкращим міністром оборони», якого Україна мала за весь час, і зазначають його значний внесок у роботу відомства, зокрема у сфері оборонних закупівель.

Джерела в парламенті та серед військових експертів стверджують, що причиною звільнення стала відсутність реалізованих реформ у сфері мобілізації, завдання щодо яких ставив президент.

«Згадайте квітень і травень, коли на вулицях тривала „лагідна мобілізація“ і всі питали, а де ж реформи, де зміни, де міністр? Трохи пізніше була презентація Федорова та заяви про рішучі реформи з мобілізації. Але нам демонстрували лише гарні лозунги та обіцянки, до самої реформи справа, на жаль, не дійшла, бо завдання з проведення мобілізації — це завдання не Міністерства оборони, а передусім Генштабу», — каже співрозмовник ТСН.ua.

Політолог Фесенко не вважає, що озвучена президентом причина була головною:

«Я не вважаю, що причиною відставки Федорова була саме проблема з мобілізацією, хоча саме так сказав президент. Але по-перше, сам Федоров цього не підтверджує. А по-друге, нагадаю, що Міноборони не займається мобілізацією. Цим займаються ТЦК, які підпорядковані не Міноборони, а командуванню Сухопутних сил і Генеральному штабу».

Реформа мобілізації: план Федорова

Сам Федоров в одному з останніх інтерв’ю Сергієві Стерненку розповідав, що у нього є чітке бачення того, як потрібно змінювати мобілізацію:

«Ми запустили перший етап, який пов’язаний з новими короткими контрактами, термінами служби, заробітними платами, залученням іноземців, питаннями переведень і повернення з СЗЧ. Це був перший етап, який мав би вирішити корінь проблеми».

За його словами, це було потрібно, щоб люди менше йшли в СЗЧ, бо інакше логіка мобілізації не працює: людей мобілізують, а вони ще більше самовільно залишають військові частини.

«Друге — це те, що у нас дуже велика частина людей у розшуку. І по факту вся державна машина працює на те, щоб шукати цих людей, і на те, щоб із застосуванням сили мобілізовувати. У нас була інша логіка: запустити певні етапи, коли у тебе не 2 мільйони в розшуку, а в тебе певна кількість людей потрапляє під мобілізацію і для них створені всі умови для служби — від навчання до того, як з ними спілкуються, як вони обирають підрозділ. Усі інші в цей час можуть працювати певний період часу на економіку країни, бо це завдання не менш важливе сьогодні з забезпечення функціональності держави та отримання грошей на дрони. Тобто це поетапна мобілізація для певної кількості людей», — розповідав Федоров.

Ексміністр запевняв, що існує готовий документ, який описує всі етапи мобілізаційного процесу:

«Він потребує законодавчих змін, він потребує нормативно-правових актів. Я думаю, що нова команда або стара-нова команда зможе його публічно презентувати. Почнеться обговорення цього процесу. Дуже важливо перш ніж запускати, треба обговорити це з суспільством. Моя думка була така, що поліція повинна виконувати більше функцій, а функції ТЦК потрібно по-іншому переосмислити», — пояснював він.

За словами Михайла Федорова, він почав цей процес: 95% усіх послуг уже переведені в онлайн або до ЦНАП. Водночас він зазначив, що не повідомлятиме всіх деталей плану, щоб «не спойлерити» і не бути тим, хто «ще не запустив, а тепер вчить жити інших».

Публічний виклик владі та роль нової опозиції

Володимир Фесенко підкреслює, що головною загрозою для країни залишається війна та Росія, однак у внутрішній політиці з’явився принципово новий фактор.

«У Зеленського вперше з’явився публічний опонент — не стільки самому президенту, скільки „колективному Зеленському“, чинній владі. Відеоряд зі звинуваченнями в корупції на тлі Єрмака та Арахамії — це прямий виклик. Федоров публічно перетнув рубікон і претендуватиме на роль лідера нової опозиції», — зазначає він.

За словами політолога, якщо Валерія Залужного сприймають радше як потенційну альтернативу на повоєнний період без публічної опозиційності, то Федоров обрав шлях відкритого протистояння вже зараз. Це створює додаткові політичні ризики для президента, чиє найближче оточення опинилося у фокусі нових антикорупційних розслідувань НАБУ.