Вибирати по-новому

Верховна Рада за півгодини і за чотири місяці до місцевих виборів змінила правила їхнього проведення. Новели, як у нас заведено, мають і плюси, і мінуси.

Плюси та мінуси

Спочатку гарні новини: у нині чинного виборчого законодавства є два значущих плюси. Перший плюс – виборча система до місцевих рад справді змінена. Як би її сьогодні не називали і як би з неї не глузували, але ця система є кращою, ніж чисто мажоритарна, що ми мали раніше. Відтепер кандидати будуть прив'язані до політичних партій, і це буде стимулювати їх до висування на округи не грошових мішків, не помічників і секретарів, а насамперед авторитетних людей – бо від успіху окремих кандидатів залежатиме успіх усієї партії.

Другий і найголовніший плюс – це запровадження двотуровості виборів міських голів великих міст, тобто 90 тисяч+. Це є революційна норма для України. Кандидатам в мери доведеться по-іншому будувати свої передвиборчі кампанії. Тепер кандидат змушений більше працювати на свій результат, бо є другий тур. А не так, як було раніше, коли "вкидалась" низка технічних кандидатів, аби відібрати голоси у конкурентів.Також ми більше не матимемо мерів, які отримали свої посади з лише 10-15% підтримки містян – тепер кандидати будуть просто зобов'язані отримати абсолютну більшість голосів виборців тієї чи іншої територіальної громади. В подальшому цю норму треба поширити також і на малі міста, села і селища – вона має працювати на всіх рівнях.

Тепер до поганих новин. Головним мінусом нового виборчого законодавства є те, що так і не були запроваджені відкриті списки. Тобто зараз ми отримали змішану модель виборчої системи, яка взяла частину від пропорційної, частину від мажоритарної.

Головним мінусом нового виборчого законодавства є те, що так і не були запроваджені відкриті списки.

Ще одним мінусом критики цього закону називають складну процедуру голосування і підрахунку голосів – особливо враховуючи те, що зміни ухвалили за чотири місяці до голосування.

Але насправді процедура підрахунку буде складною лише на рівні обласних, районних, районних у місті, міських комісій. До того ж саме складною, а не неможливою. Для дільничних виборчих комісій взагалі жодних труднощів не виникатиме.

Так самого нічого складного не буде і для виборців. Достатньо буде дуже простої роз'яснювальної кампанії, аби пояснити, що в бюлетені як і раніше треба буде поставити лише одну "пташечку". Просто цього року буде вказана не лише політична сила, а й прізвище її лідера та конкретного кандидата, що потрапить в разі перемоги до районної/районної у місті/міської/обласної ради. Тобто виборець буде оцінювати політичну силу не лише виходячи з назви, тобто партійного бренду, а й людей, які її представляють.

Вибори на окупованих територіях

Рішення не проводити вибори на окупованих територіях є абсолютно логічним і правильним. Очевидно, що жодні вибори там провести не можна. Більше того, навіть за найбільш оптимістичного для України сценарію – тобто припинення війни і повернення Криму вже завтра – провести вибори 25 жовтня там навряд чи вдасться. Ми повинні просто визнати цей факт.

І хоча КВУ розробив законопроект, який дозволяв провести хоча би вибори до Донецької і Луганської обласної ради, на жаль, взятий до уваги він не був.  У проголосованому законі передбачено, що вибори до Донецької та Луганської обласних рад не проводяться. Ми пропонували, аби облради відповідно до Конституції представляли інтереси всіх територіальних громад області, організувати голосування всіх без винятку переселенців у всіх без винятку регіонах.

Так, законопроект передбачав створення в кожному обласному центрі окремих спеціальних виборчих дільниць для голосування до облрад Донеччини і Луганщини переселенців. Таким чином ми би і частково виконали Мінські домовленості в частині проведення місцевих виборів, і обрали повноцінні обласні ради з урахуванням прав і інтересів представників всіх без винятку територіальних громад цих регіонів.

Що ще треба змінити

Вже ухвалені зміни є певним компромісом – і політичним, і економічним. Але ми повинні розуміти, що на демократії не потрібно і не можна економити. Тобто ми зробили справді хороший крок вперед на шляху до глибинної виборчої реформи. Але шлях попереду ще довгий.

В подальшому нам все ж таки потрібно запровадити відкриті списки. Перейти на складну модель, коли виборець має змогу вибрати не лише політичну силу, а й одночасно – її кандидатів. Тоді виборці у бюлетенях зможуть бачити окрім політичних брендів і їх представників. Це змусить партії ретельніше підбирати кандидатів і не втискати нишком від виборців у списки осіб із сумнівною репутацією. Простіше кажучи, на "упаковці" буде вказано "зміст" - причому реальний, і українці нарешті зможуть робити справді свідомий вибір.

Щоб знову не ухвалювати зміни до виборчого законодавства в авральному порядку (а наступні місцеві вибори мають відбутися вже за два роки), КВУ закликає парламентську коаліцію після завершення цих місцевих виборів по гарячих слідах, враховуючи всі недоліки, розпочати повноцінну виборчу реформу і ухвалити Виборчий кодекс. Тобто єдиний законодавчий акт, який регулюватиме проведення місцевих, парламентських та президентських виборів, а також референдумів. Де будуть пропрацьовані всі механізми, в тому числі проведення виборів на окупованих територіях, голосування переселенців і низка інших питань.

Окрім відкритих списків там має бути прописана прогресивна норма про заборону політичної реклами на радіо, телебаченні і на великих рекламних площинах, таких як білборди і сітілайти. Це дозволить кардинально змінити якість виборчого процесу і якість самої влади на всіх рівнях. Зараз у нас близько 70-80% бюджетів передвиборчих кампаній складають витрати на рекламу. А ця норма дозволить зробити вибори у 4-5 рази дешевшими, тобто –  доступнішими для маленьких та незаможних політичних сил.

Жодна виборча модель і більшість законодавчих новацій не можуть тут щось докорінно змінити

Головне ж, що заборона великої та коштовної реклами змусить змінити сам вектор виборчих кампаній. Політиків не будуть рекламувати як мило чи зубну пасту, і без телевізорів та білбордів вони будуть просто змушені знаходити інші форми спілкування з громадянами: проводити дебати, зустрічі з виборцями, доносити до них не лише окремі гасла, а й свої програми, пропозиції. Тобто ми переведемо виборчі кампанії із площини боротьби режисерів телевізійних роликів у площину боротьби ідей, програм і пропозицій.

Однак все ж ми маємо бути свідомі однієї дуже важливої речі – жодна виборча модель і більшість законодавчих новацій не можуть тут щось докорінно змінити.

Приміром, у 2014 році були ухвалені досить жорсткі законодавчі зміни, щоб унеможливити підкуп виборців. Зокрема, була передбачена кримінальна відповідальність не лише для того, хто підкуповує, але й для того, хто продає свій голос. При цьому ми спостерігаємо вакханалію на проміжних виборах до Верховної Ради на 205-му окрузі в центрі Чернігова: застосовуються усілякі махінації із роздачею продуктових наборів, реєструється аномально велика кількість кандидатів, серед яких є і клони вже зареєстрованих. Проте я  переконаний, що ця ситуація – це таке собі прощання з мажоритарною системою і усіма її мінусами. Але варто зазначити – мінусами саме в українських реаліях. Бо, до прикладу, у Великобританії вона прекрасно працює.

Тобто очевидно, що лише зміна виборчої системи не дозволить уникнути підкупів, маніпуляцій, чорних технологій та інші зловживань. Вони можуть лише частково вплинути на подібні зловживання. Бо проблема не в тому, наскільки досконалий закон, а в тому, чи його виконують.