Після смерті чоловіка припинила ховатися у підвал - мешканка села на Світлодарській дузі

Тут не стріляють з автоматів, а одразу з великого калібру та мінометів. Поля на Світлодарській дузі заростають бур'янами. Метал - усюди, довкола позицій і навіть у селах, що дуже близько від передової. Серед розбитих хат ТСН знайшла і тих, хто все одно не виїхав. Ці люди живуть на війні вже п'ятий рік, йдеться у сюжеті ТСН.19.30.

Їй 56 і тут, на лінії фронту, у своїй хатинці Ольга Олександрівна лишилась одна. Діти розбіглись, чоловік помер. Усі сусіди давно виїхали. Їхні хати або розбиті, або забиті дошками і заростають бур'янами.

Ольга Олександрівна з батьківської хати не поїхала. Каже, що нікуди та й ні з чим: на пенсію у 1400 не вижити. Ще рік тому під час обстрілу бігла у підвал, а після смерті чоловіка припинила  ховатись.

Її село - чи те, що від нього лишилось - стоїть  просто на лінії вогню на Світлодарській дузі. На цій ділянці з автоматів ніхто не стріляє: дистанції великі. Проте не для мінометів. Але й до свисту мін українські військовослужбовці за стільки часу вже звикли. Збитими руками й зірваними спинами, забурені глибоко у кам'яну породу - солдати тримають у прицілі позиції проросійських найманців.

Кілька днів тому ціллю бойовиків знову стало село. Принаймні кілька снарядів упали у дворах. Пані Ольга вже більше хвилюється за своїх собак, які до неї прибились, а не за своє життя. Тут, на "нулі", воно знецінюється,  жити хочеться, але не так як нині - у страху, у підвалі і на самоті.

Кореспондент ТСН Руслан Ярмолюк