Як можна було уникнути блокади на Донбасі

До блокади на Донбасі можна було б і не доводити, якби 3 роки усувалися її причини. Стратегічно проблему треба вирішувати комплексно за декількома напрямами.

Щорічно нам потрібно біля 9 мільйонів тонн марки А, замінити їх можна таким чином:

1. Переобладнання станцій з марки А на марку Г. Простіше і правильніше всього це зробити на двох блоках ТЕС — це мінус 1 мільйон тонн вугілля марки А. На це потрібно біля 6 місяців (гроші — не проблема, це — енергетика: завжди готові як не інвестори, то кредитори). Уже було обіцяно це зробити в 2015 році, потім в 2016-му, тепер нова обіцянка – в 2017-му.

2. В Україні є так званий Бурштинський енергетичний острів, який відключений від Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) і під'єднаний до європейської. Є технічна можливість "розвернути" 3 блоки Бурштинської ТЕС загальною потужністю 600 МВт в ОЕС України. Таким чином ці блоки, що працюють на марці Г, можуть замінити блоки на марці А. Це ще мінус 1,5 мільйона тонн вугілля марки А. 

3. Закупівля імпортного вугілля. Тариф у квітні-травні 2016 року, коли ввели формулу розрахунку ціни на вугілля "Роттердам+", дозволяв купувати вугілля за 55-60 доларів. У портах Туреччини таке вугілля коштує 50-52 доларів. Тобто можна було закуповувати для диверсифікації. Менеджерські помилки (чи зумисні дії) не повинні оплачувати споживачі. Крім того, "Роттердам+" працює на обидві групи вугілля — дефіцитну А і профіцитну Г. Звідси випливає, що надприбутки за маркою Г мали бути б спрямовані на закупівлю марки А (за винятком "Донбасенерго" — у них немає станцій на марці Г). За рік портова інфраструктура дозволяє перевалювати 5 мільйонів тонн вугілля марки А. Імпортувати можна з ПАР, США, Австралії, В'єтнаму, Китаю.

4. Вугілля — лише ресурс для виробництва електроенергії. Можна імпортувати готову електроенергію. Та в нас це, мабуть, єдиний такий ринок, де імпорт неможливий — закритий регулятором. Але ж від імпорту виграє споживач, бо конкуренція працює на його користь. Навіть без Росії Україна може імпортувати до 1 ГВт, що заміщує біля 2 мільйони тонн вугілля. До речі, у 2016 році оптова ціна електроенергії в Європі була нижчою, ніж в Україні. 

У комплексі ці заходи можуть дати заміщення 9,5 мільйона тонн вугілля марки А, тобто більше, ніж річна потреба.

Крім того, є ще декілька заходів, які доцільно використовувати:

1. Завчасне формування запасів вугілля на незнижуваному залишку. Маючи постійно на складах 2-3 місячний запас вугілля, Україна може впевнено почувати себе за будь-яких обставин. Першочерговим є формування енергетичної незалежності від постачання з ОРДЛО, адже таке постачання не витримує ніяких базових критеріїв безпеки самого постачання (security of supply).

2. Інтеграція з європейською системою за допомогою вставок постійного струму, які встановлюються на кордоні ОЕС України і Бурштинського острова. Якщо повна інтеграція з Європою потребує до 10 років, то цей проект може бути реалізований за 3 роки і давати можливість віддавати дешеву електроенергію "Енергоатому" (оператору всіх активних атомних електростанцій України) вночі та імпортувати електроенергію з Європи при необхідності.

3. Нарощування виробництва електроенергії на власних атомних електростанціях.

Реальність є такою, що за 3 роки у нас не сформована незалежність від постачання вугілля із зони АТО. І наступні 1-1,5 місяця ОРДЛО — єдиний швидкий варіант постачання вугілля марки А. Хоча ми вже й так заплатили шаленими тарифами за енергетичну незалежність.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!