Крим і "протистояння"

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Чому конфлікт навколо Криму — частина великої світової політичної драми, а українці — заручниками цього великого протистояння.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ пов'язав анексію Росією Кримського півострова з протистоянням наддержав. Це важливе зауваження, яке перетворює конфлікт навколо Криму — як й інші схожі конфлікти — на частину великої світової політичної драми. Яка, думаю, робить жителів півострова — як, втім, і всіх інших українських громадян — заручниками цього великого протистояння, — пише Віталій Портников в колонці на "Крим. Реалії".

Але виникає просте запитання: а чому взагалі це протистояння виникло? Коли ми були свідками протистояння Сполучених Штатів і Радянського Союзу в роки "холодної війни", ми, як мінімум, розуміли, що відбувається. Це було ідеологічне протистояння — хай вплив комуністичного чаду й слабшав з кожним роком.

Проте, скрізь, куди приходила Москва, відбувалося практично одне й те саме. "Народно-демократична революція", нехай часто й імітована за допомогою радянських або кубинських окупантів. Націоналізація приватної власності. Встановлення однопартійної диктатури якогось чергового народного царька. Приєднання захопленої країни до "табору народної демократії".

Словом, те, про що іронічно писав у ті роки Олександр Галич (радянський поет, автор і виконавець пісень, політемігрант  КР) — "немає на світі сумнішої повісті, ніж про цю додаткову вартість". І зрозуміло, що у країнах, які орієнтувалися на Захід — навіть якщо говорити про диктаторські режими — була зовсім інша економіка, зовсім інше уявлення про державу. Це було справжнісіньке протистояння систем.

У країнах, які орієнтувалися на Захід — навіть якщо говорити про диктаторські режими — була зовсім інша економіка, зовсім інше уявлення про державу

А нинішнє "протистояння наддержав", схоже, існує, у першу чергу, в голові у Путіна. Тому що сучасна Росія, на відміну від того ж Радянського Союзу, впевнений, ніякою наддержавою насправді не є, її економічний потенціал — поготів при такій величезній території — наближує цю країну швидше до карликів, ніж до велетнів. Тому що ніякого альтернативного ідеологічного порядку денного російська "сфера впливу" більше не пропонує. І тому, що при всьому протистоянні з цивілізованим світом Росія, як ми бачимо, продовжує від нього залежати, і кожне нове рішення Заходу про посилення санкцій проти цієї країни б'є по її економіці сильніше, аніж будь-яка руйнівна зброя. І тому, що всі прекрасно знають — і на Заході, і в Росії — що "справжні" санкції, які б зруйнували російську економіку — так, вдарили б і сам Захід, але й "протистояння" припинили б назавжди.

Росія — на відміну від Радянського Союзу — не справжній конкурент, це, впевнений, швидше, світовий хуліган, з яким не хочуть зв'язуватися, щоб не з'явилася необхідність переходити до рішучіших дій. Простіше кажучи — можливо, щоб не довести справу до великої війни, нехай навіть і економічної.

І в цьому — суть того, що відбувається навколо Росії сьогодні. Жителі Криму, як і всі інші українські громадяни, — заручники не протистояння наддержав, як і не конкуренції систем, не змагання цінностей.

Вони заручники цього міжнародного хуліганства.

Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Залиште свій коментар

Вибір редакції