Греція, або куди приводять мрії з дитинства…

В чистих та дещо наївних мріях підліткового періоду мого життя Греція посідала своє особливе і дуже почесне місце. Багатий внутрішній світ моїх фантазій змальовував густі сади оливкових дерев, синьо-зелено-блакитні узбережжя, прозорі хвилі, що розбиваються об скелі на тлі кіношних кадрів величної античної держави...

Потріскані черепки грецьких амфор, що бачили найкращі вина V-III століть до нашої ери, фрагменти розкиданих мармурових колон, легенди про прекрасних, могутніх і заздрісних олімпійських богів... Яким же недосяжним все це було для простих українців у лихі дев'яності!..

Однак, незважаючи на юнацькі сентименти, того літа не я вибирала Грецію, а скорше вона мене. 2011 рік для Греції був непростим. Як могла, вона спокушала туристів європейським сервісом, безсоромно підкуповувала доступністю турів, м'яким пісочком і моїм улюбленим, в міру солоним, морем. Вона, сама того не знаючи, здійснювала давно загублену, в моїй забитій всім на світі голові, світлу дитячу мрію.

Прекрасне і цікаве почало відбуватися ще на підльоті до аеропорту міста Іракліон. Веселі пілоти оранжево-чорного "Боїнга" донецької авіакомпанії "Роза Вітрів" (що безтурботно гралися на іРad перед злетом у Борисполі) was about to the land plane просто у море.

І лише на висоті близько 50 метрів насторожені пасажири хором зітхнули, розгледівши тоненьку лінію посадкової смуги. Адже аеропорт і безпосередньо сама смуга диво-острова Крит розташувалися всього в кількох метрах від моря, усім своїм виглядом налаштовуючи туристів до усвідомлення початку відпочинку ще з крісел літака!

...Закинувши валізи до sea view room просто у серці Херсонесиса, ми, totaly inspired, пострибали назустріч чудовим краєвидам, ніжному сонечку, шуму прибою і, звичайно ж, національним колоритам!

Але перейдемо до грецьких реалій. Криза в країні оливкової олії виявилась зовсім не бутафорною. Сліди її присутності відбивалися чіткими наскельними малюнками на нашому готельному 5-ти зірковому харчуванні і цінах вуличних таверн. Тож замість об'їдатися, ми підсіли на надзвичайно смачний грецький салат, овочі гриль та фрукти.

Фреші по 2 євро за літр, хутряні салони з хитруватим персоналом, що родом з країн СНД і сувенірні лавки, щільно "made in China"). Квадроцикли та мотоцикли, малолітражки і велосипеди, нескінченний потік туристів, що прагнули простягнути руку допомоги потопаючій Греції...

Проігнорувавши туроператорів, ми вчотирьох взяли прокатну малолітражку і вирушили у цікаву індивідуальну подорож островом. На нашому шляху були: церква Діви Марії зі старовинною іконою, печера-пологовий будинок Зевса (явний фейк), музей людства (взагалі безглузда нісенітниця), місто Іракліон (симпатичне досить), і Кноський палац з лабіринтом Мінотавра (знову ж таки - фейк), місто Ніколас і диво-острів Спіналога, непросту історію якого ми дізналися лише після прибуття на батьківщину... Але що говорити про всі ці місця, адже інформацію про них неважко знайти і в інтернеті... Неймовірним і справді вартим уваги для мене стало зовсім інше....

Химерні серпантинки, захоплюючі гірські та морські пейзажі, колоритні, практично бедуїнські грецькі села, густі ліси оливкових дерев із ще зеленими плодами... Збентеження сільського хлопчика, який на ломаній англійській пояснював мені дорогу і такі милі дитячі кпини його друзів, які посипалися на нього за моєю спиною =)))

Але найбільше задоволення я отримала від привітних посмішок та щирих привітань простих стареньких греків, забутих олімпійськими богами у непозначених навіть на докладній карті Криту селах. Вони так радо проводжали нас поглядами.... І я усміхалась їм у відповідь – якось несвідомо і так само щиро, і в глибину моєї душі полилося світло... вони такі чудові люди - відкриті, добрі, справжні! Душевні люди живуть на прекрасному острові Крит...

Понуро вдивляючись у мобільний календар і ретельно упаковуючи магнітики, мене відвідали давно забуті, сумні, але водночас хвилюючі думки про те, що вже кінець літа... І ось я вже біжу у бік прибою, щоб по-дитячому закинути чимдалі кілька українських монеток і сказати такому живому для мене і спорідненому моїй душі Морю: "До швидкої-швидкої зустрічі!"...