Тюльпани та Ван Гог: моє європейське натхнення

Розповідь про Голландію варто мабуть почати із поїзда.Сидячи у зручних кріслах швидкісного Intercity train (IC), мені чомусь важливо було впіймати момент перетину кордону.Очі ловили пейзажі, що пролітали повз зі швидкістю 200 км/год., вглядалися у корів та овець, що паслися на луках, подумки ідентифікуючи їх за національністю, проте допоміг мені саме роумінг!

Хоча насправді Голландію важко сплутати з якоюсь іншою країною. Коли ми тільки під'їжджали до Амстердама, вже починали рясніти маленькі шоколадні будиночки з білими віконечками та різнокольоровими стріхами. Така краса, що ніби сама проситься до об'єктиву!

А взагалі, Голландія - це маленька країна з дуже розвинутим тваринництвом. Не даремно вони так знаються на сирах і м'ясних делікатесах. Так приємно бачити цих нагодованих, чистих і задоволених життям тварин, що мирно і щасливо пасуться на зелених околицях міст! Але мова йтиме не про них.

Шум, гамір, метушня, натовп, мільярди велосипедів, вузесенькі вулички... я завжди роблю таку хвилинку тиші – кидаю валізи і озираюсь довкола. Перед нами наш готель у самому центрі Амстердама… На прибережній вулиці Принц Хендрік "будинки-прянички" - милі кривульки, що притулилися один до одного, немов старенькі подружжя, а поруч мальовничі канали, в яких плавають невеличкі човники, і гори білих пелюсток під ногами…

Як би я зараз не старалася тут, як би не розписувала, скільки фото б не вантажила, ну не зможу я описати цю атмосферу! Це маленька казка!

Першим в нашому списку був "Рейксмузеум" - музей, де зібрана унікальна колекція голландського живопису, скульптур і зразків прикладного мистецтва. З широковідомого - картини Рембрандта "Нічний дозор", "Портрет подружжя" і ще багато-багато всього.

Мільйони вуличних закладів з якоюсь шаленою історією, десятки, а може і сотні кофешопів, мої улюблені вафлі... мммм... Але попри це нашою основною їжею була китайська! Не те щоб ми вирішили не відходити від обраного курсу (як це було в Гамбурзі з італійськими ресторанами), просто голландської кухні як такої немає - за винятком декількох національних страв з розряду фастфудного оселедця.

А далі за списком був мегакрутий об'єкт - музей "Хайнекен"! Величезний, не побоюся цього слова, розважальний комплекс для туристів. Мені, як людині пов'язаній зі сферою маркетингу, було неймовірно цікаво вивчати усілякі "заманухи" для туристів, в роботу яких "вбухали" не одну сотню тисяч євро!

Там зібрана вся історія бренду "Хайнекен", відтворений процес виробництва і є штук десять різних майстер-класів з наливання і пиття цього пива))) 4D-кіно про процеси приготування, кімната, де можна зняти свій відеокліп під голландську народну пісню, хайтек дискозал і великий динамічний бар! Рай для чоловіків і не тільки!

Не могли не відвідати Музей мадам Тюссо... На вході вас зустрічає Обама, з яким потрібно обов'язково сфотографуватися, інакше ходу немає. А потім ви стаєте учасниками красивого 3D-шоу з різноманіттям національного колориту на першому рівні музею, де виставлені герої минулих століть. Наступний етап - зал з голландськими монархами, Папою Римським, Леніним, Горбачовим і Черчиллем, тим самим Хайнекеном і т.д. і т.п.

Далі - голлівудські зірки Мадонна, Бекхеми, Леді Гага, Елвіс, Боб Марлі, Джолі-Пітт... Був ще зал художників... був Далі і Ван Гог, а ще була Опра... Ну а в кінці стояла Бейонсі - прощалася з гостями... Красиво і цікаво, правда!

Блукали, ходили, гуляли, дивилися, все таке і старе, і криве, і яскраве, і різнобарвне! Невже ви думали, що ми так жодного разу і не натрапили на Квартал червоних ліхтарів? Натикалися, і не один раз (він в самому центрі міста - не обходити ж його). Правду кажуть - на будь-який смак і колір! Але більше чомусь страшних...

Мало не забула про музей Ван Гога! Красива футуристична будівля, напхана роботами рудого генія! Я перейнялася. Дуже. Що помітила - починав він свій шлях у страшній депресії. Дивлячись на чорно-зелено-сірі картини, так і хотілося сісти поруч і з горя закурити сигарету. Але потім, мабуть, життя в нього налагодилось. З'явилося багато жовтого та білого кольорів. Чого варті лише "Соняшники"! Але особисто мені більше "Іриси" подобаються.

І знову вулиці-вулички-столики, пиво-вафлі-гамбургери.... А скільки там всяких фріків і просто обдовбаних туристів! Ходиш, витріщаєшся на них... І зовсім не засуджуєш жодних шокуючих проявів - настільки гармонійні вони в цьому місті!

Хоч Амстердам нас і захопив, на потяг до Брюсселя ми сідали з певним полегшенням. Після специфічного та раритетного готелю у самому центрі міста душа і тіло мріяли про комфорт та затишок, а в Бельгії на нас чекав мегакрутий Renaissance Brussels Hotel...