Криза на Коморських островах: битва за рай

Після суперечливих березневих президентських виборів 2019 року населення Коморських Островів стикнулося із складною дилемою: неспокійна боротьба за верховенство закону чи стабільне життя в умовах диктатури.

БУРЕМНА ІСТОРІЯ РАЙСЬКОЇ КРАЇНИ

Коморські Острови — крихітна тропічна острівна країна, що лежить на перетині двох цивілізаційних світів. Географічне розташування вулканічного Коморського архіпелагу, що складається з чотирьох великих островів: Нгазіджа (Гранд-Комор), Ндзуані (Анжуан), Мвалі (Мохелі) та Майотта (Маоре) визначило приналежність країни до африканського простору. Втім, історично, конфесійно та мовно Коморські острови вважаються невід’ємною складовою арабського світу і являють собою чи не найменшу за розміром арабську країну, менше за яку лише Королівство Бахрейн.

Сьогодні у світі Коморські острови відомі в якості виробника 80% сукупних обсягів іланг-ілангу. Це рослина, ефірні олії з якої активно використовується у парфумерії. Солодкий аромат квітів іланг-ілангу навіює спогад про жасмин або неролі. Іноді він використовується як ароматизатор для харчових продуктів, зокрема, напоїв, солодких кремів, салатів. В Індонезії без квітів іланг-ілангу не відбувається жодна весільна церемонія, релігійні обряди.

Якщо в плані клімату коморцям дуже пощастило, і їхні острови є справжнім тропічним раєм, що нічим не поступається в плані туристичних принад сусіднім Сейшелам, то турбулентна політична історія країни сповнена буремних моментів.

Попри те, що коморці є доволі нечисленним народом — 851 000 осіб — у спадок від колишньої метрополії в особі Франції вони несуть на собі тягар поділеної нації. Територіальна цілісність країни була порушена Парижем, який відокремив остров Майотта, де була розташована стратегічно важлива військова база Франції в Індійському океані. Розчленування Комор відбулося на підставі референдуму, що відбувся в грудні 1974 року.

Тоді більшість коморців підтримали проголошення незалежності, зокрема 96% населення островів Нгазіджа, Ндзуані та Мвалі сказали рішуче "так" незалежності, тоді як 64% населення Майотти висловилися "проти". В листопаді 1975 року Комори були прийняті до ООН у складі чотирьох островів як єдина соборна держава. Але Франція, визнавши незалежність Коморських Островів, в односторонньому порядку закріпила за островом Майотта статус своєї "територіальної одиниці".

Франція, визнавши незалежність Коморських Островів, в односторонньому порядку закріпила за островом Майотта статус своєї "територіальної одиниці"

Результати референдуму були частково пов'язані з побоюваннями мешканців Майотти, особливо місцевих християн, що острів стане частиною ісламської держави. В підсумку це побоювання справдилося, бо у жовтні 1978 року Комори були проголошені ісламською республікою з усіма наслідками.

6 грудня 1979 року Генеральна Асамблея ООН визнала права держави Коморські Острови на острів Майотта. Уряд Коморських Островів не полишає надій відродити цілісність країни, проте французи докладають максимум зусиль, аби унеможливити це, провокуючи внутрішню нестабільність всередині Комор. І, правду кажучи, успішно.

Після здобуття незалежності Коморські острови стали найбільш нестабільною країною у світі. Менше ніж за 50 років самостійного політичного розвитку на Коморах було здійснено 20 спроб державних переворотів, з них 6 завершилися поваленням керівних режимів. На островах розгорнув свою бурхливу діяльність "король найманців", колишній французький військовий моряк Боб Денар.

У 1975 році за фінансової підтримки з Франції Денар скинув правителя островів Ахмеда Абдаллаха й поставив на його місце Алі Суаліха. Однак той несподівано вирішив націоналізувати готельний бізнес, що належав французам, та загалом взяв курс на Китай. Тому Боб Денар знову вчинив контрпереворот, поваливши "маоїста" Суаліха й реставрував уряд його попередника Ахмеда Абдаллаха. За Абдаллі Денар обіймав посаду військового радника і використовував Коморські острови як перевальний пункт для переправлення зброї в ПАР. У 1989 році Абдалла був убитий за нез'ясованих обставин, і Денару довелося полишити Комори.

Спочатку він виїхав до ПАР, а потім повернутися до Франції. У вересні 1995 року він разом із 30 спільниками знову висадились на остравах та захопили владу на Коморах. Проте через тиждень за згодою зі скинутим урядом на Коморських островах висадились французькі війська, які звільнили президента та зарештували Боба Денара і його спільників. Вважається, що на початку своєї кар'єри Боб Денар користувався невтручанням французького уряду, що межувала з прямою підтримкою. Судові процеси та невдачі Денара наприкінці кар'єри, навпаки, пов'язують з тим, що він цю підтримку втратив. 

Уряд Коморських Островів не полишає надій відродити цілісність країни, проте французи докладають максимум зусиль, аби унеможливити це

Окрім сприяння втручанню найманців, уряд Франції підживлював сепаратизм на кожному з трьох островів архіпелагу. В 1997 році на тлі значних економічних складнощів, спричинених падінням цін на ваніль та гвоздику — основні статті валютної виручки Комор, — по черзі відбулося проголошення "незалежності" островів Ндзуані та Мвалі, де постали сепаратистські уряди.

Внутрішня дезорганізація в країні паралізувала уряд президента Таджиддіна Массунде та спричинила черговий військовий переворот. Влада перейшла до рук голови генерального штабу збройних сил Азалі Ассумані, який проголосив себе головою "Державного комітету", що став керувати країною.

БАТЬКО НАЦІЇ З ДИКТАТОРСЬКИМИ ЗВИЧКАМИ

Буремна історія Комор засвідчила, що країні потрібен сильний лідер, що її згуртує. Такою постаттю врешті і став Азалі Ассумані. За військового уряду Ассумані в країні оголошено про скасування дії конституції, а всі державні інститути були розпущені. На базі написаної ним самим тимчасової конституції в травні 1999 року він проголосив себе президентом, і вже у грудні призначив цивільний уряд, пообіцявши провести демократичні вибори ближчим часом та залишити владу.

В грудні 2001 року на референдумі народ підтримав нову конституцію, що запровадила особливу — ротаційну — схему виборів голови держави. Фактично Ассумані створив першу справжню інтегровану державу на Коморських островах, що були трансформовані в союз (Udzima wa Komori) трьох островів Нгазіджа, Ндзуані та Мвалі з широкою автономією кожного з них. При цьому кожен острів мав свою конституцію та обраного президента (в 2009 році ці посади були перейменовані на губернатора).

Стаття 13 конституції Союзу все ж таки передбачала наявність посади федерального президента, що мала переходити від острова до острова. Первинні вибори мали відбуватися на острові, до якого перейшло президенство за графіком черговості. Після цього три кандидати, що отримали більшість голосів на своєму острові, вже потрапляли до бюлетеню для участі у федеральних виборах, на яких голосували виборці з усіх островів. Президент та віце-президент обиралися на термін у 4 роки з правом переобрання лише у випадку дотримання черговості ротації між островами, тобто тільки через 8 років.

Азалі Ассумані став творцем складної політичної конструкції, що мала задовільнити острівні еліти та унеможливлювала би узурпацію влади висуванцями лише одного з трьох суб'єктів федерації. Хоча Ассумані провів важливі демократичні перетворення в країні, він не виконав обіцянку піти з посади, здійснивши хитрий маневр.

Хоча Ассумані провів важливі демократичні перетворення в країні, він не виконав обіцянку піти з посади, здійснивши хитрий маневр

За три місяці до дати виборів в січні 2002 року він полишив президентську посаду та звільнився з лав збройних сил. В якості вже цивільної особи він зареєструвався кандидатом на посаду президента на острові Нгазіджа — саме з цього острову розпочався графік ротації. На первинних виборах він отримав 40% голосів, а в квітні 2002 року на федеральних виборах здобув посаду президента. При цьому його перемога була визнана сумнівною, бо два його опоненти зняли свої кандидатури, що перетворило ці вибори на безальтернативні.

Правління Ассумані відзначилося консолідацією розрізнених Коморських островів та започаткувало коморську політичну націю. В країні відбулися перші в історії вибори до федерального парламенту, було створено дієвий федеральний уряд. Проте його правління було автократичним, порушувалися права людини та придушувався сепаратизм. Ассумані не зміг отримати підтримки на парламентських виборах через неспроможність поліпшити економічну ситуацію в країні.

В 2006 році він залишив посаду та передав її представнику острову Ндзувані — Ахмеду Абдалле Самбі. Втім, великий комбінатор Ассумані не здався. Дочекавшись, коли минуть 10 років, він знову висунув свою кандидатуру на виборах 2016 року та здобув перемогу з мінімальним відривом над опонентами — Мохаммедом Алі Суаліхі та губернатором Нгазіджа — Муін'ї Бараку.

30 липня 2018 року на Коморах відбувся референдум щодо перегляду конституції, ініційований Ассумані. Народ 92,7% голосів підтримав зміни до основного закону, що передбачали наділення чинного президента правом балотуватися повторно на посаду та подовжили президентський термін з 4 до 5 років. Отже, Ассумані домігся прав на подовження правління, змінивши конституцію, яку сам розробляв в 2002 році та порушивши хитку систему балансу розподілу влади в рамках федерації.

У жовтні того ж року на острові Ндзувані розпочалося народне повстання проти конституційних змін, що було придушено армією. Режим Ассумані на Коморських островах своїми рисами став все більше нагадувати автократію. Це відчули у Москві і взяли країну під свій патронат. Якщо до 2017 року Комори рухалися переважно в орбіті катарського та іранського впливів, то згодом поступово почали орієнтуватися на Росію, яка також є федерацією. В листопаді 2018 року голова МЗС Коморських островів Суєф Мохаммад аль-Амін відвідав Москву, де провів зустріч з Сергієм Лавровим.

Режим Ассумані на Коморських островах своїми рисами став все більше нагадувати автократію. Це відчули у Москві та взяли країну під свій патронат

Окрім питань інтенсифікації партнерства в сфері риболовлі, енергетики, забезпечення водою та сільського господарства, сторони домовилися вести спільну боротьбу з тероризмом. РФ зобов’язалася продовжити підготовку кадрів для силових структур Коморських островів.

За два тижні до виборів 2019 року Мороні відвідав спеціальний представник президента РФ з Близького Сходу та Африки Михайло .Богданов, який пообіцяв президенту Ассумані "всебічну підтримку" та подальше поглиблення дружніх відносин. І ця підтримка дуже знадобилася Ассумані, бо через його жагу до влади в березні 2019 року країна занурилася до глибокої політичної кризи.

ЧИ СТАНУТЬ КОМОРИ "НОВОЮ ВЕНЕСУЕЛОЮ"

25 березня на Коморських островах відбулися дострокові президентські вибори, в яких взяли участь 12 опозиційних кандидатів. Це велика цифра, враховуючи, що сукупна кількість виборців тут становить лише 30 0000 осіб — пропорція 1 кандидат на 25 000 осіб. Приміром, у президентських виборах 2019 в Україні беруть участь 39 кандидатів, тобто пропорція складає 1 кандидат на 770 000 виборців.

Коморська опозиція не спромоглася висунути єдиного кандидата і своїми діями усіляко прагнула продемонструвати відсутність чесних та прозорих виборів в країні. Ще до оголошення підсумків голосування опозиціонери заявили, що відмовляються визнати їх та вимагають проведення переголосування. Вибори проходили в умовах обмеження мобільного телефонного зв’язку та доступу до Інтернету, спостерігачі були відсутні на більшості дільниць, армії були дані інструкції суворо придушувати демонстрації незгодних.

Вони дійсно не помилилися, бо 26 березня стало відомо, що перемога, згідно підрахунку місцевої ЦВК, дісталася чинному голові державі, колишньому полковнику — Азалі Ассумані, бо він начебто набрав 60,77% голосів виборців. В народі в цьому контексті згадують цитату покійного президента Габону Омара Бонго: "В Африці президенти не організують вибори, аби їх програти". Втім, уваги заслуговує думка власне африканських дослідників.

Політичний експерт з африканських питань, генеральний директор Zalinoh Group Ароуна Зонго зазначає: "…вибори в Африці завжди були предметом спору…зацікавлені сторони часто оскаржують вибори. Подекуди дійсно наявні порушення виборчого процесу. У випадку Коморських Островів ми можемо критикувати президента Ассумані за використання державного адміністративного ресурсу, але сказати що вибори були повністю фальсифіковані не можна. Азалі Ассумані користується великою підтримкою народу, і його обрання дійсно могло відбутися".

В народі згадують цитату покійного президента Габону Омара Бонго: "В Африці президенти не організують вибори, аби їх програти"

Це спричинило початок масових акцій протесту, організованих опозицією в столиці країни — місті Мороні. Представником об’єднаної опозиції став Суаліхі Мохаммад, який є колишнім головою генерального штабу збройних сил. Він заявив, що замість виборів в країні відбувся "виборчий переворот", оскільки оточення президента сфальсифікувало підсумки голосування. Всі 12 опозиційних кандидатів підтримали заяву Мохаммада. На їхню думку, вибори стали просто "маскарадом". 27 березня на вулиці Мороні вийшли сотні мітингувальників під гаслами "Ні виборчому шахрайству!". Їх розігнали сили поліції за допомогою сльозогінного газу.

Водночас Суаліхі Мохаммад проголосив утворення "перехідної ради" (ПР), що має перебрати на себе тимчасові повноваження з управління країною. Мета ПР — забезпечити мирний перехід влади в країні та унеможливити спалахи насильства. Через це його взяли під арешт. 28 березня на вулиці столиці вийшли близька 100 жінок, що прагнули подати до Верховного суду скаргу, в якій йшлося про скасування результатів виборів та визнання їх результатів недійсними. Втім, їм не дали цього зробити, а 12 демонстранток були затримані жандармами. Опозиція з огляду на це заявила, що апеляційні скарги в наскрізь корумпованій країні за умов "диктатури" Азалі не мають сенсу, отже, протест вкрай швидко радикалізувався.

Того ж дня в країні спалахнуло повстання частини військових, яке вже було класифікована не як звичайний інцидент, а як повноцінна спроба державного перевороту. Біля військових бараків у центрі столиці сталася стрілянина. Десяток повсталих збройних військових, що були опозиціонерами, втекли з-під арешту і здійснили спробу захопити військову базу та підняти повстання. Проте спроба путчу провалилася. У стрілянині, яка сталася у столиці, були вбиті троє осіб, також поранення отримали поліцейський і один цивільний. Заворушення в Мороні почалися через кілька годин після того, як лідери опозиції оголосили про плани скинути президента країни, переобраного в результаті "сфальсифікованих" виборів.

Через політичну кризу на Коморах Держдепартамент США видав наказ усім американським дипломатам і держслужбовцям залишити країну. На цьому тлі МЗС Росії видало комюніке, в якому зазначається, що вибори в країні відбулися в спокійних умовах, хоча деякі групи опозиції й бойкотували їх. Москва закликала всі сторони діяти виключно в межах конституції, яка сама по собі була деформована втручанням президента Ассумані, що своїми ж руками в 2018 року зруйнував складну систему внутрішньоелітного балансу сил в країні.

МЗС Росії видало комюніке, в якому зазначається, що вибори в країні відбулися в спокійних умовах, хоча деякі групи опозиції й бойкотували їх

Водночас, поки на Коморах зростає нестабільність, на острів Майотта прибула лідер французької опозиції Марін Ле Пен, що може бути витлумачено як символічний жест підтримки Парижем дій коморської опозиції. Ле Пен має сильні позиції на Майотті, що є 101 департаментом Франції через масову нелегальну міграцію на острів з території інших островів Коморського архіпелагу, що розташовані лише у 70 кілометрах від неї. З огляду негласну підтримку Франції дій коморської опозиції, уряд Коморських островів тимчасово заборонив транспортне сполучення з Мадагаскаром. Це вказує на те, що існує побоювання, що саме з цього острову прибудуть найняті ворогами Ассумані найманці, що вчинять переворот на користь опозиційних сил.

Щодо майбутнього розвитку політичних процесів на Коморах, то буде доречно провести певні паралелі з Венесуелою, де з січня 2019 року триває активна фаза демонтажу режиму президента Ніколаса Мадуро, що довів економіку країни до тотального колапсу.

Але наявні й істотні відмінності. Дослідник Аруна Зонго зазначає, що в даний час важко сказати, що опозиція може отримати владу, оскільки після провальної спроби державного перевороту президент Ассумані може вести безжальну диктатуру.

На думку Зонго, аби вирішити  післявиборчу кризу на Коморах, спочатку мають понести відповідальність організатори невдалого перевороту. Потім необхідно дочекатися рішення Конституційного суду країни щодо якості проведення виборів. Якщо після вердикту конституційного суду опозиційні сили не будуть задоволені, то опозиція може оскаржити його та просити перерахунку голосів під наглядом Африканського Союзу.

Так виглядає ідеальна правова схема політичного діалогу, проте політична практика на Коморах в умовах ескалації насильства та появи перших жертв може бути докорінно іншою. Коморські Острови поки далекі від "венесуельского сценарію", проте небезпеки, що стоять перед місцевими мешканцями від того не є меншими. Через політичний неспокій коморський тропічний рай ще не скоро побачить притоку туристів, на який стільки років очікує.​​​​​​