Українські дороги і що з ними робити

Нещодавно під час щорічного відрядження Україною мені довелося проїхати кілька тисяч кілометрів нашими дорогами. Є такий жарт, мовляв, українські дороги тануть навесні разом зі снігом. Але цього року як ніколи я відчув, наскільки він близький до істини цей жарт. Більше того, поїздка нашими дорогами – процес досить небезпечний. Ями, якими багаті українські автошляхи, нерідко стають причиною ДТП.

Безпека пересування дорогами завжди була актуальною. Тільки за часів Середньовіччя, наприклад, вона полягала в захисті від грабіжників. Його мусив забезпечити той, кому належала земля, через яку пролягав шлях. Тепер грабіжників замінили ями. Саме вони витягають з наших кишень кошти на ремонт автомобіля, і, що ще гірше, відбирають життя та здоров'я у випадку серйозних аварій.

І якщо раніше люди знали, до кого звертатися у разі такого "пограбування", то нинішній власник доріг – держава, а, отже, за стан шляхів конкретного відповідального немає. Уявіть, ви потрапляєте в яму і залишаєтеся без колеса, що робити? Телефонувати в ШЕУ (Шляхово-експлуатаційне управління з ремонту та утримання автомобільних шляхів), що відповідає за цю частину дороги? Контакти дійсно можна знайти – вони інколи бувають на інформаційних знаках, але результат такого звернення відомий наперед. Ми справно сплачуємо податки, які йдуть на утримання доріг, але перед нами фактично ніхто не відповідає за їхній стан. Парадокс.

Звісно, я не спеціаліст з будівництва доріг чи догляду за ними і навряд чи можу повчати когось, як це робити. Але як бізнесмен, який реалізував не один проект, можу сказати, що набагато ефективніше вдатися до "хірургічного втручання" і відрізати старе. Нам треба принципово змінити всю систему управління автошляхами, підходи до будівництва та утримання доріг і нарешті зробити дороги безпечними.

Я бачу три можливих шляхи вирішення проблеми.

З одного боку, можна ремонтувати дороги з держбюджету і одразу після ремонту робити їх платними, а гроші витрачати на сервісне обслуговування. Мінуси цього варіанту: висока ймовірність корупції, про яку ми постійно говоримо, і надто довгий час реалізації.

Другий варіант – передача доріг у приватну власність, як, наприклад, у Франції, де більшість автомагістралей є приватними.

Але мені більше подобається третій варіант, який якраз десь посередині між двома першими. Це – концесія, дуже вигідний для усіх учасників процесу різновид взаємодії і співробітництва держави та бізнесу. Віддавши дороги в концесію, ми одразу отримуємо і довгострокові інвестиції в державу, і необхідні кошти на ремонт доріг, і робочі місця. При цьому дороги як стратегічний ресурс лишаються у власності держави. А ми як користувачі отримуємо якісну послугу. За яку, звичайно, доведеться платити, хоч ми до того й не звикли.

Я переконаний, що дешевше заплатити за якісні дороги, ніж двічі на рік ремонтувати ходову, лаятися щоразу, як сідаєш за кермо, і постійно боятися за життя близьких людей, які вирушили у подорож рідною країною.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook і стежте за оновленнями розділу!