Зірки каналу "1+1" розповіли, як зустрінуть Великдень

Напередодні Світлого свята Воскресіння Христового зірки каналу "1+1" розповіли про сімейні традиції цього дня і про найближчі плани на вихідні.

В інтерв'ю порталу ХОЧУ своїми планами поділилися Анатолій Анатоліч, Людмила Барбір, Марина Леончук та Єгор Гордєєв.

Анатолій Анатоліч , ведучий "Сніданок з 1+1"

Раніше на Великдень я найчастіше був у Кривому Розі, з батьками, друзями. Але тепер вже батьки приїжджають в Київ, тому що їм цікавіше приїхати до онуків. Цього року до нас приїде моя мама.

У неділю прокинемося рано вранці і підемо до церкви. Старша донька Аліса вперше піде до церкви свідомо. Раніше вона спала в колясці, а тепер вже зможе за всім спостерігати. Великдень Аліса дуже чекає. Вона знає, що ми підемо святити паски.

Цього року ми підемо до церкви на Оболонській набережній, бо живемо поруч.

А днем, напевно, зустрінемося з друзями. Неділя ж - всеукраїнський день шашлику, так що вибору немає.

Марина Леончук , ведуча програми "Сніданок з 1+1"

Великдень - дуже світле свято. І, звичайно, в дитинстві він був набагато яскравіше і цікавіше, тому що ми завжди збиралися у бабусі.

Ми жили в невеликому селищі. А бабуся жила недалеко від нас, в сусідньому селищі, всього за 7 км. І одним з незабутніх моментів була дорога. На Великдень, якщо була гарна погода, ми завжди ходили пішки: тато, мама, я і сестра. 

У бабусі був дуже великий сад, і стіл накривали саме в саду. Співали пісні, згадували, як святкували Великдень в минулі роки, бабуся розповідала багато своїх історій. Такі моменти залишаються з тобою на все життя.

Зараз її вже немає в живих, і, на жаль, Пасха стала трохи сумним святом для нас усіх. Але тим не менше ми максимально намагаємося зберегти ці традиції.

Цього року, якщо вийде, ми поїдемо до ще однієї моєї бабусі, прабабусі Гордія. Вона живе на Черкащині. У дитинстві ми бували там на Великдень набагато рідше , але зараз намагаємося це компенсувати , їздимо в гості , бо там теж дуже велика сім'я. Взагалі все, що пов'язано з рідними , дуже важливо.

Єгор Гордєєв, ведучий "ТСН. Ранок"

Будь-яке релігійне свято, і Великдень в тому числі, - дуже гарний привід зібратися з родичами.

Незважаючи на те, що наша сім'я не дуже релігійна, ми намагаємося долучитися до культу. Нічна великодня служба - це дуже цікаво, там приголомшлива атмосфера. Навіть ті, хто далекий від віри в Бога, побувавши хоч раз на Великдень у церкві, відчують якесь просвітління. Все-таки є там грандіозна енергетика! Тому кожну пасхальну ніч ми намагаємося ходити до церкви.

У моїй родині паски пече мама, дуже смачні. Ми живемо окремо, але на такі свята збираємося разом - і це дуже круто.

Людмила Барбір, ведуча програми "Сніданок з 1+1"

Я з Карпат, а в Карпатах дуже шанують традиції, і всі давні обряди збережено донині.

З дитинства Пасха для мене – дуже важливе свято. У Пасхальну ніч ми йшли до церкви і несли великий, дуже гарний кошик зі смаколиками, який перед тим вбирали всією родиною.

Так само, як на Новий рік прикрашають ялинку, так у Карпатах вбирають великодній кошик. У нас так і кажуть – "вбирати кошик". Для цього в нашій родині був вишитий бабусею святковий рушник, з писанками і вербою, дуже гарний. І обов'язково кошик прикрашається квітами.

В кошик кладуть не лише паску та писанки. Кладуть усе, чим багатий святковий стіл – цукерки, м'ясо, сир, ковбаси. Кожна родина несе до церкви один великий кошик. Але у дітей можуть бути свої маленькі кошики.

Вранці після великодньої служби родина приходить додому. На стіл кладуть дві писанки, "золоті" монетки (гроші) і наливають свячену воду. Вважається, хто перший з дітей прокинеться, забирає собі писанку і всі гроші. Але обов'язково треба вмитися цією водицею – щоб обличчя було гарним, як пасхальна писанка. Ми, до речі, досі так робимо, хоча вже всі дорослі.

До речі, свяченою їжею треба також пригостити всіх свійських тварин.