Україні не потрібні громадяни-банкрути

 Українські депутати вкотре намагаються винайти велосипед. Цього разу скандальним законом про реструктуризацію валютних кредитів. Хоча весь світ давно користується простою і зрозумілою формою вирішення фінансових проблем - це банкрутство. Але в Україні громадянин не може оголосити себе банкрутом і змушений залишатися в одвічних боржниках. Найгостріше це відчули валютні позичальники. Саме за їхні голоси боролися депутати, ухвалюючи законопроект №1558-1 про фіксований курс повернення валютних боргів. Але, отримавши хвилю обурення решти громадян, кинулися нашвидкуруч скасовувати власне рішення. У підсумку, всі багато погаласували і залишилися зі своїми проблемами. 

Типова історія валютного позичальника в Україні: взяв кредит за курсом 5.05 чи навіть 8, гривня девальвувала до 23 за долар, гривневий еквівалент боргу збільшився втроє - вчетверо і сплачувати кредит стало неможливо. Що з цим робити далі - незрозуміло. Таких історій десятки тисяч. Тільки іпотечних валютних угод за даними Національного банку в Україні укладено близько 70 тис. на суму - $ 3,28 млрд, а загальна сума валютних позик - майже $ 6 млрд.

"Парадокс полягає в тому, що у нашому законодавстві ця людина може бути боржником довічно. Є рішення суду і виконавці можуть відбирати все нове і нове майно, яке людина створює. Зрозуміло, що це створює патову ситуацію для цієї людини. Буває, що людина не може розраховуватися, машину, яка була в кредиті віддала, житло віддала банку, але все одно продовжує залишатися боржником. Машина знецінилась, нерухомість теж, а борг залишився. Це створює ситуацію, що людина продовжує бути боржником, хоча їй віддавати вже немає чим. Її можуть переслідувати роками, намагаючись вибити борги", - каже економіст Борис Кушнірук.

Неможливість списання або закриття боргу впливає вже на самі банки у яких збільшується частка так званих проблемних кредитів. Вони тягнуть за собою необхідність збільшення резервів. Як результат – банк не отримує гроші від боржника, і ще значну частину свого капіталу мусить тримати на рахунках НБУ. За даними самого Нацбанку, обсяги відрахувань банків на формування резервів торік зросли майже вчетверо порівняно з 2013 р., і на перше січня цього року становили 103.3 млрд грн, або майже 40% від усіх витрат банків.

Власне, результатом боротьби між необхідністю порятунку банків і бажанням сподобатись громадянам і став сумнозвісний законопроект №1558-1, який, скоріш за все, ніколи не набере чинності. Цим законом в Україні вкотре спробували винайти велосипед, тоді як весь цивілізований світ давно врегульовує такі проблеми шляхом банкрутства фізичних осіб. В Україні громадяни такого права не мають. 

Інститут банкрутства на Заході

Цей інститут давно діє у США, країнах ЄС і не тільки. У кожної країни своя специфіка щодо процедури банкрутства, але суть одна: людині дають можливість розрахуватися з боргами тим майном, яке у неї вже є, якщо ж його забракне, решту боргу списують, і людина може розпочати життя із чистого аркуша. Приміром, в США у позичальника можуть конфіскувати автомобіль, предмети розкоші та цінне майно, однак не заберуть речі першої необхідності, засоби, потрібні для подальшої трудової діяльності, та, найчастіше, - будинок. У Чехії система більш жорстка. Там можуть забрати все майно, навіть останній дах над головою і взамін надати місце в гуртожитку чи інше соціальне житло.

Банкрутами у США та Європі ставали свого часу не тільки пересічні люди, а й знаменитості. Приміром, телеведучий Ларрі Кінг збанкрутував 1978 року через борг у $ 352 тис. (щоправда, потім став мільйонером). Актор Стівен Болдуїн не зміг розрахуватися за іпотекою на будинок і збанкрутував через борг у $ 2 млн. 

Наприкінці минулого року закон про банкрутство фізичних осіб ухвалили і в Росії. За ним, громадянина, який заборгував більше 500 тис. рублів (близько 190 тис. гривень – Ред.) і прострочив виплати, можуть визнати банкрутом за заявою кредитора. Крім того, росіяни й самі зможуть просити суд визнати їх банкрутами, якщо платити далі за кредитом не можуть. У разі банкрутства у боржника не відберуть помешкання (якщо воно - єдине) та земельну ділянку під ним, домашню худобу (приміром, корову чи свиню), залишать і речі, необхідні для професійної діяльності. Однак, якщо позичальник обдурить банк (наприклад, приховавши своє майно чи інші статки), може сісти до в'язниці. За фіктивне банкрутство російський закон передбачає до 6 років ув'язнення. Набрати чинності цей закон має вже восени.

Життя після банкрутства

Після оголошення про банкрутство на людину завжди накладають певні обмеження. Приміром, у Великобританії така людина не може отримати кредит та займати посаду керівника компанії (час дії таких обмежень встановлює суд). У США інформація про те, що людину визнано банкрутом зберігається 10 років і протягом цього часу такій людині дуже важко отримати позику. У Канаді статус "банкрут" висвітлюється у кредитному рейтингу людини упродовж 7 років (якщо банкрутство оголошене вперше) та 14 років - у випадку другого банкрутства.

Чи зможуть оголошувати банкрутство українці?

В Україні було кілька спроб впровадження інституту банкрутства фізичних осіб (перший законопроект був зареєстрований у Раді в 2009 році). Однак, жодна із цих спроб так і не пройшла законодавче сито. Нині у парламенті теж зареєстровані одразу 2 законопроекти, які мають на меті дозволити простим людям оголошувати себе банкрутами (зараз таке право мають лише юридичні особи). Приміром, за одним із них (законопроект №2400) кредитор може попросити суд визнати боржника банкрутом, якщо той винен більше 100 тис. гривень, і не виконує зобов'язань за угодою упродовж 3 місяців. Водночас, позичальник і сам може попросити про банкрутство, звернувшись з відповідною заявою до суду, якщо платити за кредит нічим. Цей законопроект може бути привабливим для позичальників ще й тому, що забороняє забирати в банкрута житло, якщо воно є єдиним, а також речі першої необхідності та майно, що необхідне для професійної діяльності. Якщо ж в людини нічого забрати, банку доведеться просто списати борги.

За іншим законопроектом №2714 банкрутом можуть визнати людину, яка винна кредитору більше 300 тис. гривень, а боржнику доведеться віддати все своє майно. При цьому, одразу ж після початку процедури банкрутства, банк припиняє нарахування відсотків та штрафних санкцій.

Обидва законопроекти передбачають і обмеження для банкрутів. Приміром, за законопроектом №2714, людина, визнана банкрутом, упродовж 5 років не матиме права брати кредити, укладати договір поруки, передавати майно у заставу без наведення факту свого банкрутства у відповідному договорі. У законопроекті №2400 обмеження накладаються на 3 роки. Банкрут, зокрема, не може зареєструватися як фізична особа-підприємець та брати кредити. 

"Інститут банкрутства має допомогти позичальнику позбутися боргового ярма, а кредиторам - зменшити частку проблемних кредитів які необхідно обслуговувати, тож вигода є для обох сторін, - говорить юрист Микола Паламарчук. - Є борги і зобов'язання, які вже не виконуються і по суті позичальники де-факто є банкрутами, вони не платять, немає в них грошей. При цьому на таких боржників витрачаються ресурси в тих же банках, а списати вони просто не можуть ці зобов'язання, бо їм треба буде з резерву покривати їх".

Перспективи банкрутства

Запровадження інституту банкрутства фізичних осіб зараз не на часі,  переконаний директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин. Він вважає, що подібний механізм може бути реалізованим лише після покращення економічної ситуації та відновлення довіри між позичальниками та банками:

"У таких умовах дуже важко очікувати, що і люди будуть йти назустріч банкам, і банки будуть йти назустріч людям, коли високі офіційні очікування, коли високі процентні ставки, коли існує девальвація національної грошової одиниці... Тобто зараз можна сміливо говорити, що без стабілізації макроекономічної ситуації говорити про якісь механізми, які б передбачали спрощення певних операцій - дуже важко. Відсутнє те, що зветься довірою між економічними агентами".

Але у разі ухвалення подібного законопроекту банки будуть прискіпливіше ставитися до позичальників, аби бути впевненими, що позичене боржник зможе повернути, тож попервах отримати позику буде складно. Та згодом це може сприяти зменшенню процентних ставок за кредитами, вважає економіст Андрій Блінов. "Банкіри дуже часто скаржаться на те, що кредитування є дуже дорогим саме через великі ризики неповернення коштів. Коли ж позичальник для банкірів є прозорим, відповідно ризик неповернення позики - невисокий, а це буде тиснути до низу процентні ставки" – стверджує він.

Саме на непрозорості системи кредитування завжди нагрівали руку наближені до влади та банків люди, тому і змінювати існуючу систему було невигідно, вважає політолог Олександр Палій. "Дуже багато було тіньових зв'язків, які не хотіли порушувати, вводити їх в цивілізоване русло. Люди, які володіли такими зв'язками завжди хотіли використовувати свої переваги через наближеність до влади, до банків… І заробляли на цьому", - зазначає експерт.

Крім того, каже політолог, слід не забувати про банківське лобі в парламенті, яке навряд чи допустить ухвалення законопроекту, який орієнтуватиметься на позичальника, а не на фінустанови.

Поки що жоден із законопроектів про банкрутство фізосіб, які були зареєстровані в парламенті, не пройшов навіть першого читання. Натомість, сумнозвісний №1558-1 депутати спромоглися ухвалити вже тричі. 

Христина Гавриш