Стиль Межигір'я - це суміш "французького з нижньогородським"

Олена Живкова, заступник директора з наукової роботи Національного музею Варвари і Богдана Ханенків, два тижні провела в Межигір'ї, вишукуючи по-справжньому цінні витвори мистецтва. Вона розповіла ТСН.ua про те, що таке "донецьке бикоко", як виглядає "кімната слави Януковича", скільки важила золота тенісна ракетка Януковича і які твори мистецтва вирушили в українські музеї.Хто були ініціаторами пошуку в Межигір'ї предметів мистецтва і скільки вас було?

До складу ЮНЕСКО входять 2 такі організації, як ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам'яток і визначних місць) і ІКОМ (Міжнародна рада музеїв). Обидві ці організацій діють в Україні й у випадку збройних конфліктів і стихійних лих мають право створювати комітет "Блакитного щита". Це культурний еквівалент Червоного Хреста. Це громадянська, неурядова організація, її співробітники працюють на волонтерських засадах. Тому створення такої ініціативної групи було виявом нашої громадянської позиції. Нас було в різні дні 4-5 осіб, фахівці з різних музеїв. Ми працювали там два тижні без вихідних.

Яке перше враження від Межигір'я?

Перше враження - це простори, чудової краси місце, де можна було б чудово організувати "окультурений" простір. Але далі ми побачили "витвори архітектури", які складно співвіднести з поняттям культура. Абсолютно жахливі будови. Наприклад, так звана "Хонка" - будинок з дерева, поруч з яким притулилася бетонна імітація руїн Парфенона!

"Смак" господаря простежувався і всередині будівлі?

Всередині будівля просто приголомшила. Я жартую, що якщо дизайнер грішив за життя, то після смерті він потрапить у пекло, яке буде виглядати як "Хонка Януковича". "Суміш французького з нижньогородським" - так можна визначити цей стиль. Мої колеги ще називають його "донецьким бикоко", тому що просто "кіч" звучить занадто слабо.

На тлі стін з необробленої деревини красуються севрські та мейсенські вази, псевдо-ампірні меблі, багато позолоти, кришталеві люстри і свічники в стилі "історизм".

Що було, на ваш погляд, украй безглуздим у цьому будинку?

Для мене - "кімната слави Віктора Януковича" - просторе приміщення з портретами господаря будинку, його бюстами, медалями, орденами і безліччю виробів, об'єднаних одним головним "героєм". Цим заповнені всі стіни і вітрини, є і портрет пензля Нікоса Сафронова. Там же ми бачили документ - астрономічний сертифікат про існування зірки "Віктор Янукович".

Окреме шоу - ліфт у "Хонці" - зовсім неїстівний вінегрет з мозаїчної підлоги, дерев'яних інкрустованих панелей і дверей зі стразами.

Так званий "спа-центр" наповнений безліччю дорогих "предметів декору", наскільки безглуздих - настільки й позбавлених смаку. Крім того, ми знайшли "кімнату скарбів", де зберігалися подарунки та підношення. Позаздрила розсувним стелажам, у мене в музейному сховищі таких немає.

Багато було цінного для музеїв у цій "кімнаті скарбів"?

Там було багато сучасних речей, починаючи від спортивного одягу олімпійців, закінчуючи якісним фарфоровим посудом. Все те, що називають "елітними товарами", але для музеїв не уявляють ніякої цінності.

Іноді зустрічалися не самі предмети, а тільки сертифікати від них. Наприклад сертифікат на тенісну ракетку, в якій 1,5 кг золота, 1,7 кг срібла, діаманти і топази. А також пістолет "Сміт і Вессон", зроблений із золота з 5,1 каратами діамантів.

Що ваша команда знайшла найціннішого в Межигір'ї?

В одному з темних коридорів між двома туалетними кімнатами я побачила картину, яка мені спочатку здалася фотографією. Тим більше, що величезна кількість розфарбованих репродукцій у позолочених рамах я вже бачила. Власноруч зняла її зі стіни, винесла на світло, і серце просто йокнуло. Тому, що це моя улюблена тема, це найбільш "мій" живопис: Нідерланди, кінець 16-го - початок 17-го століття. Сюжет біблійний - "Збір манни небесної", а співавтори - Хендрік ван Бален і Ян Брегель Старший. Ван Баленом - тонким антверпенським художником, вчителем Ван Дейка, написані фігури, а пейзаж, звірятка і дрібні деталі - Яном Брейгелем Оксамитовим, знаменитим сином Пітера Брейгеля. Дивовижна річ у приголомшливому стан збереження, на міді. Прикраса будь-якого європейського музею. І я дуже сподіваюся, що в майбутньому - саме нашого музею Ханенків.

Другою фантастичною знахідкою я вважаю картину Василя Полєнова, яка називається "Хто з вас без гріха". Це, власне, авторське повторення, другий варіант тієї знаменитої картини, яка до цього дня знаходиться в Музеї російського мистецтва в Петербурзі. Цей другий варіант з "Хонки", може бути, ще більш цінний, тому що він був написаний вже слідами довгої подорожі Полєнова до Італії. Полєнов по-іншому зрозумів світло, він по-іншому побудував співвідношення фігур і простору і писав у більш вільній, ескізній, я б сказала - італійській манері.

Скільки коштує така картина?

Я взагалі зазвичай не люблю коментувати ціни на твори мистецтва. Медійники винні в тому, що вони виховали в суспільстві звичку обговорювати твори мистецтва в категоріях цін. У пристойному суспільстві це вважається вульгарним. Як виняток у цьому випадку я про ціну скажу. Це був один з найдорожчих лотів на лондонському аукціоні 2011-го року і одна з найдорожчих продажів російського живопису взагалі. Картина продалася за більш ніж 4 млн фунтів стерлінгів. Набагато важливіше те, що це річ фантастичної "нематеріальної" цінності - художньої і історичною. Крім того, цінність картини збільшується ще й тим, що вона має цікаву історію. Вона повинна була відправитися в Америку на нью-йоркську виставку російського живопису на "Титаніку". У момент відходу "Титаніка" полотно Полєнова не встигли доставити з Росії. Потім була революція, війна і виставка відкрилася вже в 1924-му році. Полотно благополучно прибуло до Америки на зовсім іншому кораблі.

Відомо, як така цінна картина потрапила до Януковича?

Хто його купив у Лондоні, я не знаю. Може бути, це був подарунок. А може покупкою займалися дилери, пов'язані з "сім'єю".

Ви знаходили крадені або зниклі з музеїв предмети мистецтва?

Жодного предмета з явними музейними позначками на обороті або зі списку МВС та Інтерполу ми не знайшли. Швидше за все, всі речі - подарунки та покупки "сім'ї" на антикварному ринку.

Скільки всього ваша команда вивезла звідти цінних речей?

Треба зазначити, що ми кожну річ описували, давали їй номер і за цим списком вивозили в Національний художній музей на Грушевського. Облік вела його головна хранителька, в її актах все точно, як в аптеці. Ми вивезли понад 300 предметів.

Які роботи, крім уже зазначених полотен, вивозили в музей?

У гаражі ми знайшли багато цінностей, в основному ікони, упаковані в плівку. Живопис, особливо іконопис, не може зберігатися в плівці більше 2-3 днів. Дерево дихає і випаровує вологу, змінюється температура і вологість, живопис на дерев'яній основі може бути пошкоджений, аж до повного знищення. У Межигірському гаражі упаковані ікони лежали не менше тижня. Тепер деякі з них потребують реставрації.

Яка найцікавіша ікона вам запам'яталася?

Це ікона, яка була подарована Вадимом Новинським. Уявіть собі: в половину людського зросту металеві ворота із засувками і замком. Такий воєнізований броне кіот з сюрпризом. Відкриваєте ці ворота, і починає грати музика. Ікона була прихована в глибині металевого боксу, як в бомбосховище. Я таке бачу вперше в житті. Про те, хто саме дарував, ми знаємо за візитівками або подарунковими адресами, які були упаковані разом з іконами.

Ви вже знаєте, який процес "легалізації" вилучених предметів, які представляють цінність для музеїв?

Складно сказати. Але наскільки я можу собі уявити, якщо Межигір'я вже оголошено державною власністю, то речі художні, речі музейного значення, що зберігалися в Межигір'ї, складають частину державного музейного фонду України. Доцільніше було б доповнити ними колекції музеїв згідно з їхнім профілем.

Була інформація про те, що багато речей розграбували

Коли ми потрапили в "Хонку", вразило те, що було багато місць, явно призначених для картин: на стіні світильник, під ним гак і порожній простір. Було абсолютно зрозуміло, що частина картин вже винесена. Ми зустрічали безліч приміщень, де вже хтось побував. Бачили склад розкраденої зброї - валялися чохли від рушниць, коробки від патронів, сертифікати до цих рушниць, в т.ч. і до рушниць 17-го століття, історичних і колекційних. Бачили дуже багато порожніх замшевих і лакових футлярів та сертифікатів на коштовності.

Багато "дрібничок" зникали з кожним новим днем нашої там роботи. Саме тому ми працювали без зупинки - весь світловий день, а іноді і до пізнього вечора. Ми хотіли якомога більше подивитися, як можна більше описати, промаркувати, упакувати і, найголовніше, вивезти.

Хтось контролював, що ви вивозите і куди?

Треба сказати, що ініціатором звернення до музейників-волонтерів "Блакитного щита" була 3-тя сотня Майдану. Вони всі два тижні опікали нас, годували й допомагали увійти в приміщення, контрольовані різними групами охоронців. Було складно. Багато хто не довіряли нікому: ні нам, ні один одному. З історичним порятунком полотна Полєнова вийшло забавно. Машину відмовлялися випускати співробітники міліції, які на той момент вже патрулювали пропускний пункт. Один з них кинувся до нашої машини, а з його внутрішньої кишені вилетів флакон туалетної води, явно підхоплений десь на підконтрольній території. Він збентежився: "Ой, дівчатка, це ж сувенір. Це ж не цінність". Зате після цього нашу машину одразу пропустили.

Наскільки нам відомо, готується виставка

Так, дійсно, незабаром в Національному художньому музеї відкриється виставка, де можна буде побачити все, що нам вдалося врятувати. Зараз співробітники музею займаються експертизою і реставрацією всіх художніх цінностей, що опинилися під заступництвом "Блакитного Щита".

Всі фото надані Оленою Живковою