Якщо ми говоримо, що влада тисне, то у "влади" є відповідне прізвище

Заступник Генерального прокурора Анжела Стрижевська – людина нова у Генеральній прокуратурі. До цієї посади вона працювала викладачем в університеті Шевченка. А ще раніше – суддею Печерського і Апеляційного судів. Утім, народні депутати не проголосували за подовження її повноважень безстроково, тому вона пішла. Це сталося через конфлікт із найбільшою тоді правлячою фракцією Партії регіонів. Розмова з Анжелою Стрижевською продовжувалася майже три години. Ми подаємо найбільш цікаві та важливі частини бесіди. Кілька запитань та відповідей Стрижевська видалила сама. Наприклад, запитання про те, чому корупційні злодіяння родини Кацуб розслідує не НАБУ, а військова прокуратура, та про те, як нагородний пістолет Пашинського зіграв роль у перенесенні справи від МВС до прокуратури.

- Ви були суддею Печерського суду, цей суд досі залишається одіозним. Скажіть, як вам там працювалось?

- В Печерському суді мені працювалось добре. Мені не вперше ставлять запитання, чому цей суд такий одіозний. Ще у 2005 році, у комітеті Верховної Ради, який очолював Кушнарьов, народні депутати, розглядаючи питання щодо претендентів на посаду суддів Конституційного Суду України, мене запитували, що не так з Печерським судом, чому він такий одіозний і що необхідно змінити? Я відповіла, що проблема цього суду у тому, що майже усі центральні органи влади територіально розташовані саме у Печерському районі, і якщо б вони знаходились в іншому районі Києва, то про Печерський районний суд перестали б говорити. Це не тому, що суд особливий, а тому, що за місцем розташуванням саме у цьому суді розглядаються найбільш резонансні, значущі справи, справи політичних діячів та відомих осіб. А так – суд, як суд, працює, як і всі інші суди. Жодних негативних вражень від роботи в Печерському суді у мене немає, хіба що дійсно наражаєшся на переслідування різного роду – політичні чи правоохоронних органів. Пам'ятаю, у моєму суддівському житті у цьому суді були переслідування навіть за виправдувальні вироки.

- Наприклад?

- Був випадок, коли я постановила виправдувальний вирок, де один з фігурантів був інспектором податкової міліції, а інший – його друг, теж інспектор, з іншого правоохоронного відомства. За наслідками розгляду один був засуджений, а інший – виправданий. Прокуратурою міста Києва було порушено кримінальну справу за фактом знищення особливо важливого документу, однак усі слідчі дії проводились виключно щодо мене: вилучили мою особову справу з КНУ імені Тараса Шевченка, із судової адміністрації, дільничний інспектор, якого мешканці будинку, де я мешкала, не бачили роками, приходив тричі, казав, що за розпорядженням прокурора. Зрештою, я звернулася зі скаргою до Верховної Ради України, оскільки на той час законодавчо визначеної процедури оскарження дій прокуратури до суду не було. Скарга розглядалась на засіданні комітету, куди запросили мене та голову Печерського суду. За результатами розгляду комітет рекомендував Генпрокурору звільнити прокурора Києва, проте ці рекомендації не були виконані. Та й не скажу, що тиск послабився. В Печерському суді, насправді, важко працювати, тому що будь-яке рішення розглядається "під мікроскопом".

- Але Печерський суд виносив рішення й щодо Луценка, й щодо Тимошенко. Ухвалювали рішення ваші колеги. Причому щодо Луценка, та й щодо Тимошенко, ухвалили несправедливе рішення, як потім виялилось.

- Ви розумієте, у Юрія Віталійовича дуже цікава ситуація. Питання в тому, що кримінальна справа щодо нього із самого початку порушувалась у незаконний спосіб, розглядалася не у правовий спосіб та й кінцеві судові рішення були незаконні, оскільки згодом його і помилували, і реабілітували, і відмовились від обвинувачення – це якось забагато для одного провадження. Такі наслідки у кримінальній справі вказують на відсутність будь-яких підстав для кримінального переслідування. Щодо притягнення до кримінальної відповідальності Юлії Володимирівни, то і тоді я висловлювала свою позицію у ЗМІ про відсутність підстав для цього.

- А ваші колеги, які ці справи розглядали, говорили, що на них чиниться тиск? Чи якось пояснювали ухвалені рішення?

- На той момент я вже не працювала у Печерському суді. У 2005 році я перейшла на роботу до Апеляційного суду. Ті судді, які розглядали ці справи, прийшли після мене. З ними я особисто не знайома, і пояснити, чому приймалися такі рішення, я не можу.

- Коли ви працювали суддею, був тиск влади на суди?

- На те вона й влада, щоб кожного разу випробовувати свої можливості, в тому числі і через тиск. Я можу сказати, що тиск на суддів може бути такий самий, як і на будь-яку особу. Але, якщо на людину немає за що тиснути, то й піддаватись тиску вона не буде. В мене взагалі біографія – не соромно дітям розповісти: призначав мене на посаду судді Кучма, переводив до Апеляційного суду Ющенко, а звільняв Янукович. І Верховна Рада за диригуванням Чечетова не надала згоди на призначення мене безстроково на посаду судді. Такий розвиток подій, по суті, був передбачуваний.

- У зв'язку з чим?

- У 2005 році я приймала рішення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту спочатку на два місяці, а потім подовження до 4 місяців Борису Колеснікову. На момент 2010 року, коли я прийшла до ВР для отримання згоди на призначення на посаду судді безстроково, Колесніков став очільником найбільшої у парламенті фракції Партії регіонів.

- Чому прокуратура нічого не пред'являє Колеснікову зараз?

- Не знаю. Мені некоректно навіть цікавитись цим питанням, оскільки мене звинуватять у конфлікті інтересів. Я не є мстивою людиною. Мабуть, це питання треба віднести до колишніх очільників ГПУ, до слідчих. Чесно кажучи, я й не цікавилася, чи є якісь провадження щодо цієї особи у Генеральній прокуратурі.

- Звідки беруться у суддів мільйони? Деякі з них декларують дуже значні статки.

- Це не є загальним явищем в суді. Ми говоримо у такому випадку про якісь окремі прізвища. Але якщо взяти загалом декларації суддів, ви не побачите у них великих статків. З іншого боку, звідки мільйони беруться у судді, прокурорів та інших чиновників? Якщо допустити, що людина у 18 років призначена на посаду та стала за рік мільйонером, тоді так, це питання, яке потребує оцінки правоохоронних органів. Однак, якщо людині 40, 50, 60 років, все життя вона та члени її родини працювали, її батьки залишили у спадщину квартиру (наприклад), мали якісь заощадження, сама людина мала власні накопичення, автомобіль середньої вартості, то, очевидно, необхідно і ці обставини враховувати. Треба напрацювати якісь критерії оцінки, що є нормальним гідним рівнем життя людини, яка працює та може собі дозволити придбати на свої статки майно. Я не кажу про якісь багатоповерхові будинки, яхти, літаки тощо. Звісно, такого чиновник й за тисячу років не заробив би. Крім того, я вважаю, що нагальною є потреба запровадження загального декларування доходів.

- Скажіть, а чому Гречківський досі є членом Вищої ради юстиції?

- Я була у ВРЮ у той момент, коли ставилося питання про відсторонення Гречківського від посади. І зіткнулася з тим, що це не врегульоване законом питання. За законом, який існував на той момент, той, хто висував кандидата, той і має право вирішувати питання про його відкликання. Гречківського висував з'їзд адвокатів. Тому ГПУ ставилося питання перед ВРЮ про звернення до з'їзду адвокатів, який висував його. І по-іншому не можна. Зрештою, кримінальне провадження триває. Наскільки мені відомо, незабаром провадження буде скероване до суду. Яке обвинувачення і від чого буде Гречківський захищатись, побачимо у суді. Слідство переконує, що є достатньо доказів.

- А коли це буде?

- Думаю, найближчим часом. Це не роки і не місяці, у найближчому майбутньому.

- Гречківський якось намагався вплинути на розгляд цієї справи?

- На мене - ні.

- Друга справа, де ви здійснюєте процесуальне керівництво, – це конфлікт між працівниками ГПУ та НАБУ. Досі ніхто не в курсі, що відбулося.

- Було прийняте рішення, що поки не буде результатів досудового розслідування, ми, процесуальні керівники, не будемо нічого повідомляти про перебіг провадження. На сьогодні можу сказати, що у цьому кримінальному проваджені допитано 80 свідків із числа безпосередніх учасників конфлікту, здійснено 36 тимчасових доступів до документів, ініційовано проведення службових розслідувань, призначено понад 20 судових експертиз, більшість з яких наразі триває.

Коли буде завершене досудове розслідування, ми обов'язково поінформуємо всіх про наслідки.

- Учасники тих подій продовжують виконувати свої обов'язки?

- Ми ставили питання про відсторонення працівників ГПУ. Троє були відсторонені до закінчення службової перевірки. Сус, наприклад, був відсторонений. Зазначу, що відсторонені були тільки співробітники ГПУ. Слідчі СБУ за нашим погодженням надавали інформацію щодо доцільності відсторонення на час розслідування детективів НАБУ, але, за нашою інформацією, ніхто з детективів не був відсторонений. Дуже цікаве провадження, на даний час підозри нікому не висунуто. Не тому, що ми зволікаємо, просто ми вирішили з процесуальними керівниками та слідчими, що дуже ретельно, крок за кроком, з'ясуємо всі обставини, аби не було безпідставних звинувачень.

- Чи є у вас з НАБУ якась конкурентна боротьба?

- Ця "конкурентна боротьба" виникає періодично залежно від того, чи є якийсь інтерес чи вплив на якісь події тих чи інших політичних сил. Але хочу сказати, що НАБУ – це новий правоохоронний орган, який завойовує собі простір. Вони мають визначену законом підслідність, свою сферу діяльності, свою суб'єктність. Чому виникають непорозуміння, мені важко пояснити. Вважаю, що такі моменти існують лише тому, що НАБУ не ідентифікує себе як елемент правоохоронної системи нашої держави. Вони себе ідентифікують як окремий, з надзвичайними повноваженнями, орган.

- Вони ж переживають, що ви забираєте в них розслідування економічних злочинів.

- Ми нічого не забираємо, нехай беруть та розслідують.

- А чому справу Пашинського передали від МВС до прокуратури?

- За місцем вчинення злочину, за територіальною підслідністю, з метою забезпеченя об'єктивного досудове розслідування цієї справи, відповідно до положень законодавства про підслідність. Рішення доручити досудове розслідування органам прокуратури є абсолютно законним рішенням.

- Ми публікували фотографії зустрічі Злочевського з Кононенком у Відні, і після цього зі Злочевського ГПУ зняла всі підозри щодо низки економічних проваджень. Чи є вплив нардепів на діяльність прокуратури?

- Що стосується Злочевського, то події щодо закриття кримінальних проваджень відбулися ще задовго до того, як хтось з кимось у Відні зустрівся. Чи чиниться тиск на прокуратуру на етапі досудового розслідування – ці запитання коректніше було б поставити заступнику, який опікується слідством, очільникам відповідних департаментів, ну і, власне, Генпрокурору. Якщо є у вас відомості по окремих кримінальних провадженнях про наявнисть тиску або іншого впливу, то запитання необхідно ставити тим, хто приймав відповідні процесуальні рішення.

- Сина Апеляційного судді Глиняного призначили у так званий департамент "Кононенка-Грановського". Ви не вважаєте це конфліктом інтересів?

- А який конфлікт інтересів ви бачите?

- Ну, наприклад, справа, яку розслідував син, може потрапити на розгляд батьку.

- Я не знаю, що ви називаєте департаментом "Кононенка-Грановського". А сина Глиняного, наскільки я розумію, призначено не слідчим. Його батько працює у Апеляційному суді суддею. Крім того, якщо справа дійде до Апеляційного суду і автоматичним розподілом потрапить до батька, то існує процедура самовідводу і справу буде передано на розгляд іншому судді. Якщо взагалі така ситуація станеться, то питання про відвід судді поставлять і прокурори, і адвокати, і сама особа, яка притягається до кримінальної відповідальності.

- Тодуров заявив, що МОЗ порушує закон, не закупає ліки. Чому його заяви не стали підставою для розслідування?

- Чому прокуратура не займається – тому, що Тодуров сказав це у Facebook просто як коментар, просто висловив свої міркування. Якщо ми міркування всіх з приводу будь-якого явища, які викладають у Facebook, будемо вносити у ЄРДР, я не думаю, що це правильно. Якщо Тодуров про це говорить, можливо, це його власна думка. Якщо це заява про злочин, тоді відомості вносяться до ЄРДР і проводиться досудове розслідування. Якщо ми говоримо про посадовців МОЗу, залежно від правової кваліфікації вчиненого, то досудове розслідування може здійснюватися Національною поліцією, або НАБУ, або ГПУ, або іншим органом досудового слідства, відповідно до положень ст. 216 КПК.

- Козаченко, колишня голова люстраційного департаменту Мін'юсту, заявила, що Валендюк не тільки не люстрований, а призначений на іншу посаду у структурі прокуратури. Чому так?

- Люстраційні процеси – це взагалі окрема тема для розмови. Тому що не можна приймати закони поспіхом, не прийнятним є прийняття законів, маючи на увазі конкретну особу. На превеликий жаль, у мене особисто дуже багато застережень та зауважень до "люстраційного" закону. Складається враження, що він був "навмисно" виписаний так, щоб його можна було обійти та через судові рішення поновитися на посаді. Що стосується ситуації з Валендюком, я не знаю, чи він був звільнений через люстрацію, чи був поновлений, чи був знову призначений. Маємо ситуацію, коли закон вимагає звільнення, судове рішення констатують недостатність підстав для звільнення, оскільки закон говорить про те, що сам факт перебування на посаді, коли очільником відомства була певна особа, вже є достатньою підставою для звільнення, а Конституція і положення самого "люстраційного" закону і законодавство про працю вказують, що має бути персональна відповідальність за те, що особа вчинила.

- Чому б його не звільнити взагалі з органів прокуратури, якщо він скомпрометував себе під час режиму Януковича?

- Як звільнити?

- Взяти і звільнити.

- Назвіть мені хоч якусь причину, через яку Юрій Віталійович міг би його звільнити.

- Він працював ще за часів Пшонки і був нагороджений грошовою премією за заслуги під час розстрілів на Майдані.

- Він же не був нагороджений за розстріли на Майдані. Давайте подивимось, за що він був нагороджений. Знову ж таки, якщо є судове рішення про поновлення на роботі, то яка може бути підстава для звільнення. Повторюся, звільнення є законним за наявності підстав.

- У вас Столярчук теж працював за часів Пшонки, тож ГПУ проти люстраційних процесів? 

Період Януковича ми нікуди подіти не можемо. Тільки безробітний за Януковича ніде не працював

- Ні. Я вам хочу сказати, що за цим законом найбільше було звільнено саме працівників органів прокуратури порівняно з іншими відомствами. Ми виконували закон і звільняли працівників. Але більшість з них поновилися через суд. І це не тому, що ми погані, чи суд необ'єктивний. Ми виконали закон, але треба виписувати закон таким чином, щоб неможливо було поновитися на посаді, або принаймні були б якісь запобіжники. А не виконати судове рішення ми не можемо – це тягне за собою відповідальність.

- Як мені відомо, склалася практика, що ті, хто був люстрований чи працював за попередньої влади, аби якось переховатись на якийсь час, пішли до Академії прокуратури. Наприклад, Севрук, який теж працював за Януковича.

- Севрук не люстрований. Наскільки мені відомо, він дуже давно працює в прокуратурі, він працював не тільки за Януковича. Я не захищаю тут нікого, і не лобіюю, і не хочу когось звинувачувати. Період Януковича ми нікуди подіти не можемо. Тільки безробітний може похвалитися тим, що він за Януковича ніде не працював.

- Я до того, що у політиків політичне заслання називалось РНБО, прокурорське заслання – це Академія прокуратури.

- Я б не сказала, що академія – це вигнання для працівника прокуратури. Запитання, за що звільнити першого заступника – просто так за те, що він працював за Януковича? Повірте мені, звільнити чиновника, державного службовця за відсутності підстав дуже важко. Просто так знайти підстави для звільнення неможливо. Севрук, подобається це комусь, чи не подобається, був першим заступником генерального прокурора України, а потім виконував обов'язки генпрокурора. Які до нього претензії, крім того, що він працював у період, коли Президентом був Янукович?

- І все ж академію використовують як запасний аеродром…

- Чому? Він би міг сказати, що не буде звільнятись та поновитись на своїй посаді через суд.

- Як ви взагалі бачите реформування академії прокуратури?

- Мені хотілося б бачити сучасну, новаторську академію.

- Чому так повільно створюється державне бюро розслідувань?

- Це питання є предметом окремої розмови. За законом, чисельність НАБУ – 700 осіб, ДБР – півтори тисячі. ДБР – найпотужніший правоохоронний орган, який забезпечить проведення досудлового слідства.

- А скільки зараз прокурорів?

- По Україні приблизно десять тисяч.

- Скільки, насправді, потрібно ДБРівців?

- Вважаю, що набагато більше, ніж півтори тисячі.

- Чи не буде у нас після цього поліцейської держави?

- Чому так вважаєте? Будь-який громадянин, у якого сталося нещастя, хоче захисту. Проваджень дуже велика кількість, і розслідування має бути ефективним.

- Ви займаєтеся реформою прокуратури, але ви подали свою кандидатуру до Верховного суду. Як реформа буде без вас? Чому ви кидаєте справу?

- Ні, я не кидаю справу. По-перше, заради правди, не я починала цю реформу. Якщо б запитали на початку, у мене було б інакше бачення реформи прокуратури й інших правоохоронних органів. Вона розпочалася до того, як я прийшла і, якщо я піду з посади заступника Генпрокурора на іншу посаду, реформа не піде разом зі мною, вона буде продовжуватися.

- Ви залишите після себе дівчинку? Як Хатія Деканоїдзе, чи Тетяна Козаченко.

- Я "дівчинку" після себе не залишу. Той, хто буде опікуватися реформами у Генеральній прокуратурі, буде робити це відповідно до розподілу обов'язків за наказом Генерального прокурора. Я намагаюся в межах того, що вже було розпочато, в межах реформування, бути корисною. Гроші, які нам виділяє Євросоюз, не просто витратити на поїздки чи презентації. Необхідно запровадити електронне кримінальне провадження. Я є прихильником того, щоб найшвидше прийняти закон про кримінальні проступки (проект закону України від 19.05.2015 р. № 2897 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження кримінальних проступків" – ред.), але цей законопроект потребує суттєвого доопрацювання.

- Схоже, прокурорів обдурили із зарплатами. Вам обіцяли під 30 тисяч гривень на місяць, а отримали ви таку ж зарплату, як і раніше.

- Я не знаю, яка конкретно у кого зарплата, але можу сказати, яка в мене зарплата і яка була премія за грудень. Але якщо говорити про зарплату місцевих, регіональних та прокурорів Генеральної прокуратури, то є Закон про прокуратуру, де визначені розміри зарплат прокурорів різних рівнів, однак у цій частині закон не діє. Оплата праці прокурорів здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів від 31 травня 2012 року № 505 (зі змінами, внесеними від 30 вересня 2015). І зарплата є значно меншою порівняно з зарплатою прокурорів, яка передбачена законом про прокуратуру.

- Сакварелідзе піарився, що він зробив зарплати по 30-40 тисяч гривень. Де весь цей піар?

- Я цього не знаю. Сакварелідзе треба запитати, де він зарплату отримував – в Генеральній прокуратурі? Просто цікаво. З усіма надбавками прокурори місцевих прокуратур станом 2015 рік мали б отримати 12-15 тисяч гривень, але отримували 6-7 тисяч гривень. Різниця суттєва.

- А чому вийшло так, що держава обіцяла одне, а по факту вийшло інше?

- І це мені важко пояснити. На сьогодні вказана постанова КМ чинна. Ми минулого року звертались до Кабінету міністрів із проханням скасувати цю постанову. Щоправда в цьому році ми чули багато нарікань з приводу збільшення фінансування ГПУ. Насправді, фінансування, яке виділяється ГПУ, як і органам прокуратури – це не фінансування, яке виділяється на заробітну плату. Зокрема, це і витрати з обслуговування Єдиного реєстру досудових розслідувань, витрати з утримання приміщень, техніки тощо. Наразі триває процес скорочення прокурорів – і місцевих, і регіональних, і в Генеральній прокуратурі. Юрій Віталійович сказав, що прокурори місцевих прокуратур будуть отримувати 12-15 тисяч. Не скажу, що це досягнення всього прогресивного людства, але це певний поштовх до підняття престижу професії. Як ми хочемо боротися з корупцією, якщо не забезпечуємо пристойну оплату кваліфікованої праці? Я не скажу, що це основний чинник, але він і не другорядний. Він є серйозною складовою боротьби з корупцією як явища. Якщо у нас прокурори місцевого рівня отримуватимуть 12-15 тисяч, як це озвучив Генпрокурор, то це добре.

- Всі прокурори мріють в НАБУ перейти…

- Я особисто не знаю, хто мріє перейти на роботу в НАБУ, попри великі зарплати. Мені здається, що НАБУ мало б яскраво зарекомендувати себе, але не бачу таких конкретних справ.

- А в прокуратури є такі справи?

Якщо ми подивимось реєстр судових рішень, ми побачимо дуже багато вироків, які винесені за наслідками досудових розслідувань.

- За заявами Онищенка можна щодня по десять справ відкривати.

- Справу Онищенка розслідує НАБУ. І його заяви стосуються тих суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію антикорупційного бюро. Не ДБР і не прокуратури. До того ж, до заяв Онищенка необхідно ставитися дуже обережно. Людина визначила такий спосіб захисту. Я розумію. І тим не менше, не виключаю, що, крім захисту, за цими заявами може не бути конкретних фактів. Відомо, що Онищенко мав стосунок до оборудок з газом. Він це і не приховує. Але з іншого боку, поки його не притягували до кримінальної відповідальності, він і не мав наміру говорити про якісь корупційні схеми, у яких задіяні вищі посадові особи.

- Це ж до речі НАБУ взяло Онищенко за зябра, а ви кажете, що в них немає досягнень.

- Я не кажу про те, що в них немає досягнень. Онищенко – це лище один приклад, а хто ще?

- Це все зводиться до того, хто крутіший: лижники чи сноубордисти.

- Розумієте, НАБУ створювалося як еліта правоохоронної системи, де мали б сконцентруватися найкращі фахівці. НАБУ займається корупційними злочинами в розрізі великої корупції і тому в них визначені такі суб'єкти, як депутати, міністри, найвищі посадові особи держави.

- Так підкажіть їм когось.

- Вони не питають.

- Наприклад, ви їм про кого підказували?

- Чого я маю їм підказувати? Якщо б у мене були достатні факти щодо корупції, я повинна, як і будь-хто, звернутися із заявою про злочин. В НАБУ працюють детективи, які отримують досить вискоку зарплату, за рахунок платників податків, до речі. То ж нехай чесно відпрацьовують свої гроші. І якщо з повноваженнями, які вони мають, вони вважають, що на них є тиск з боку Адміністрації Президента чи Генеральної прокуратури, то відповідно до вимог закону мали б не говорити про це, а внести до ЄРДР відомості про перевищення службових повноважень відповідними особами і розпочати досудове розслідування. Вони це зробили? Ні. Одна справа говорити, інше – щось конкретно робити. Тому, повертаючись до початку нашої розмови: якщо ми говоримо про тиск влади, не називаючи при цьому конкретні факти і конкретних посадовців, то це несерйозна розмова. Якщо ми говоримо, що влада тисне, то у "влади" є відповідне прізвище, ім'я та по батькові, є конкретна особа, яка сидить у конкретному кріслі, конкретному кабінеті, конкретній установі і приймає конкретні рішення. Якщо ця особа чинить на вас тиск, притягуйте її до відповідальності. Я розумію, що страшно, є певний мандраж, але якщо ми не почнемо цього робити – ми ніколи не будемо успішними у боротьбі з корупцією.

- Чому вони так погано працюють?

- Чому погано? Вони працюють так, як вони можуть, так, як вважать за потрібне. Більше того, очільник Антикорупційного бюро сказав, що він задоволений результатами роботу НАБУ за 2016 рік. Та чи задоволене суспільство цими досягненнями?

- Люди з вашого оточення кажуть, що та посаду, яку ви обіймаєте, – це вдячність Юрія Луценка за правову допомогу, яку ви надали, коли його посадили.

- Це абсолютна нісенітниця. Я з Юрієм Віталійовичем познайомилися особисто вже тоді, коли він був звільнений з місць несвободи. Тому я не знаю, які рішення мають на увазі, я жодного рішення по Луценку не приймала. Більше того, коли приймалися всі рішення по Юрію Віталійовичу, я не була суддею, оскільки на той час працювала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, потім у Верховному Суді України науковим консультантом. Тому жодної дотичності до кримінальної справи Луценка я не мала. Згодом, після звільнення, співпраця зводилася до допомоги у підготовці законопроектів.

Спілкувалася кореспондент ТСН Ольга Василевська