"Металіст" - "Олімпіакос" - 0:1. Фата моргана

Порадувати українських уболівальників в червоний день чоловічого календаря "Металісту" вдалося – на австрійському "Зальцбургу" не залишилося живого місця. Проте порадувати українських уболівальниць на їхнє "професійне" свято харківській команді не вдалося. "Олімпіакос" виявився нашій команді явно не по зубах. Зіткнувшись чи не вперше в поточному єврокубковому сезоні з таким грамотним супротивником, команда Маркевича не лише не змогла підібрати ключі до чужих воріт, але й безпосередньо наставник харків'ян програв тренерську дуель своєму колезі.

МЕТАЛІСТ - ОЛІМПІАКОС - 0:1. Відеоаналіз

Незважаючи на те, що "Металіст" упродовж майже усього поєдинку володів територіальною перевагою і претендував на роль першої скрипки, така ситуація була радше ілюзією, видимістю, маревом. Такою собі фата морганою. Бо саме грецька команда вела гру, смикала її та опонента, немов маріонеток, за невидимі нитки, заганяла на мілководдя.

"Металіст", здавалося б, вже досвідчений боєць, котрий виріс із коротеньких штанців дебютанта-вискочки, мав знати й знайти протиотруту таким діям, вчасно перелаштуватися. Мав би. Проте, на жаль, не зміг, не знайшов, не зумів. Вальверде, повторюсь, виграв тренерську дуель у Маркевича. Як виграв її у попередньому раунді у Бердиєва із казанського "Рубіну". "Олімпіакос" змусив грати "Металіст" за своїми правилами. Харків'яни, котрі звикли самі диктувати комусь умови, опинилися явно не в своїй тарілці. Виявилося, що потонути можна і в морі переваг.

Незважаючи на те, що "Олімпіакос" вже до гри сприймався як найскладніший опонент для "Металіста" на даному етапі, - в усякому разі, на порядок вищим у фаховому плані за "Зальцбург", переключитися із "розважального" на серйозний манер "жовто-сині", схоже, не зуміли. Чи то затьмарили голову останні впевнені перемоги, чи то просто вирішили зіграти на попередньому багажеві. Так чи інакше, проте можна констатувати, що на "Олімпіакос" наш незмінний бронзовий призер вийшов із тим же арсеналом, що й на "Ред Булл". Чи "Оболонь". Але не тут то було.

Недаремно молодого, проте вже досвідченого наставника грецьких чемпіонів Вальверде вважають докою навіть на його батьківщині, де, як відомо, чимало молодих та ранніх умільців-тактиків. Проте саме дона Ернесто періодично пророкують на посаду головного в тому чи іншому іспанському колективі середньої руки. Цей нудний ліричний відступ тут до того, щоб показати, що взяти голими руками, себто одними лише кавалерійськими набігами та передачами п'яткою, цього наставника, цю команду зараз неможливо. Бо цей тренер, ця команда, яку, між іншим, "Металіст" на чолі з Маркевичем перемагав кілька років тому, вміють вчитися, виправляти свої помилки, а зараз, як наслідок, помітно наростили "м'язову тканину". Це вже реальна сила континентального рівня. Їх взяти в полон можна або ж завдяки хитромудрому плану, або ж завдяки максимальній-премаксимальній самовіддачі. Прикро, але ні першим, ні другим "Металіст" похизуватися не зумів.

Здалося, що на гру проти української команди Вальверде обрав єдино правильну тактику. Він максимально наситив середню ланку, укріпив по можливості фланги, а головне – його команда миттєво перелаштовувалася від однієї ігрової фази до іншої. Досягалося це завдяки не лише чудовій функціональній готовності, а й не менш чіткій взаємодії гравців "Олі".

Власне, такий план на гру назвати екстраординарним (навіть екстравагантним) язик не повернеться. Між іншим, сам Маркевич частенько до нього вдавався. Проте вся "сіль" в тому, щоб цей план зіграв. Тобто, твій візаві ніби й здогадується, як ти будеш грати, проте зі своїм знанням в ліпшому випадку носиться, як з писаною торбою. А в гіршому – просто не знає, як чинити.

Здається, "Металіст" не знав. Виграти центр поля харків'янам не вдалося. Ні, вони його не програли, але ж і не зуміли використати у своїх інтересах. Лобові атаки також не принесли бажаного результату. Атакуючі пориви імені Тайсона та Шавьєра хоч і виглядали місцями ефектно, в ефективні не переросли, бо губилися, захлиналися ще на підступах до штрафного майданчика. А ось на флангах "Металіст" мав певну перевагу. Фініньо і меншою мірою Вільягра могли щось втнути путнє на краях, але скористатися навісом чи прострілом їхні колеги не могли. І це при тому, що зовні в технічному сенсі"Металіст" постав привабливішим за свого суперника. Суперник просто брав умінням. І вишколом.

Чим міг взяти "Металіст" - спочатку було не дуже зрозуміло. Проте думалось, що після перерви команда опам'ятається, оговтається, візьме себе в руки. І зробить те, від чого "Ред Буллу" й досі соромно. Але сталося як раз навпаки. Післяперервна активність пірейських олімпійців чомусь загнала харків'ян у глухий кут. Гості не те, що творили все, що їм заманеться, але своїм ентузіазмом, якимсь зухвалим нахрапом загнали господарів на територію безпосередньої відповідальності Горяїнова. Якась мить – і в нашому штрафному майданчику помутніння: оборонець не підстрахував воротаря, воротар не підстрахував оборонця. Цього досить, аби розпочинати з центра поля.

І що, "Металіст" перелаштувався, заграв з іншою якістю? Навряд чи. Все ті ж затяжні індивідуальні проходи по центральному плацдармі Тайсона і Шавьєра, все ті ж чіткі й дуже грамотні загальнокомандні дії "Олімпіакоса". Схоже, Вальверде довго розтлумачував своїм підопічним, як грати за такого розкладу. Подібне не робиться експромтом чи навмання. Це довготривалий і достоту болючий процес. Але коли його опануєш, можна досягти чималого.

От "Олімпіакос" і досяг. Не мудруючи особливо, не вигадуючи велосипеда, грецька команда грала просто, але правильно, за "книгою". Десь брали вмінням, десь – числом, а десь – і симулюваннями, як у випадку з вилученням Едмара. Але ж для перемоги – всі заходи підійдуть. Бо воно того варте.

"Металіст" же на перемогу явно не награв. Він і нічию не вирвав, хоча, відверто кажучи, мирова була б, вочевидь, найбільш справедливим підсумком гри. Проте де ви бачили тотальну справедливість у футболі? Її там немає й близько. Як, між іншим, і безвихідних ситуацій.

Проте чи стосується це "Металіста" нинішнього розливу?

Олександр Солнцев