"Олімпіакос" - "Металіст" - 1:2. Греція. Афіни. Дефолт

Не шукайте логіки в футболі. Із загального тригодинного протистояння "Металіста" та "Олімпіакоса" харківська команда домінувала хвилин п'ятнадцять. Решту часу господарем становища був грецький чемпіон. Проте саме ці кільканадцять хвилини виявилися вирішальними. Програвши фактично війну, слобожанська команда виграла фінальну битву. Цього виявилося досить, аби пробитися до чвертьфіналу Ліги Європи. І продовжити для України євровесну.

ОЛІМПІАКОС - МЕТАЛІСТ - 1:2. ОГЛЯД МАТЧУ

Вочевидь, у подібних випадках, коли за якісь мізерні миттєвості ситуація перевертається із ніг на голову, вбачають руку долі. Чи навіть таємний хитромудрий план наставника, котрий знав, що робити. І в найпотрібніший момент зробив те, що опісля називатимуть маленьким дивом. Не хочу здатися невдячним, проте вважаю, що про тактичну перемогу головного тренера "Металіста" над своїм візаві годі й говорити. Більше того, зауважу, що Вальверде, як і тиждень тому, переграв Маркевича. Проте цього разу за нашого наставника зіграла Фортуна. Ця примхлива пані на наше щастя обрала своїм фаворитом "Металіст". І харківський колектив, котрий за грою мав залишити свої єврокубкові претензії в чудовій, хоча й тривожній столиці Греції, в одночасся перевернув ситуацію верх дном. За що, певна річ, ми йому безкінечно вдячні. Бо, так чи інакше, найкращим мірилом матчу був і залишається результат. Приємно, що він нарешті на нашу користь. Неприємно, що окрім цього на нашу користь фактично нічого не зарахуєш.

ОЛІМПІАКОС - МЕТАЛІСТ. НАЙКРАЩІ МОМЕНТИ МАТЧУ (ВІДЕО)

Так склалося, що головним аргументом на свою користь у цій грі харків'яни довго вважали "як-небудь". Саме так. Бо про якісь тактичні хитрощі чи домашні заготовки команди Маркевича довгенько не те, що судити не доводилось, а навіть здогадуватись про наявність. "Олімпіакос" розпочав матч настільки упевнено й розкуто, що план на гру його опонента перетворився в суто риторичну площину. Що б хто не говорив, що б хто не стверджував, проте я ладен довіряти власним очам. Я бачив, як пірейці зім'яли принишклого суперника, як примусили його помилятися, нервувати, спотикатися. Увесь перший тайм господарі робили майже все, що хотіли, а гості – лише те, що їм дозволяли господарі.

Нагадаю, що окрім забитого м'яча у першотаймовому арсеналі "олімпійців" кілька ударів у каркас воріт. Тоді як "жовто-сині" можуть похизуватися хіба що індивідуальними малоефективними діями Тайсона. Згадати, виокремити когось ще із загальної сірої "металевої" маси першого тайму буде дуже й дуже складно. Практично неможливо. Передовсім тому, що "Олімпіакос" перегравав "Металіст". Цього разу – вже завдяки швидкості, пресингу та майстерності. У першій грі греки взяли гору завдяки іншим своїм чеснотам. Тобто, можна говорити, що "Олімпіакос" - добротна й сучасна команда. Команда, яка три тайми виграла у "Металіста". Програла лише один. Вирішальний.

Що сталося з "біло-червоними" в четвертому таймі, сказати складно. Але спробуємо. Як на мене, варто говорити про цілий комплекс занепаду одних і ренесансу інших. Причому цей комплекс причин взаємопов'язаний. Усе ж таки варто вказати, що "Олімпіакос" зарано повірив у загальну перемогу. А команда Вальверде – не настільки висококласна, аби доводити свою перевагу "однією лівою". З іншого боку, Маркевич виправив власну помилку, випустивши на поле Девича. "Металіст" продовжував шукати шанс. Це збоку видавалося як гупання головою в стінку. Проте часом спрацьовує й такий дещо дивний і архаїчний метод. Особливо тоді, коли стінка виявляється не залізобетонною.

Перша тріщина на пірейській стіні з'явилась тоді, коли господарі свідомо віддали ініціативу суперникові. Про пресинг та швидкості вони навіть не думали. А "Металіст" думав. І не лише думав, а й працював над їх втіленням.

І вода почала потроху точити камінь. Спочатку натяки на моменти, потім напівмоменти. А далі – пенальті. В цьому місці можна довго дискутувати, як би закінчилась гра, якби Девіч пробив із одинадцятиметрової позначки не по-піжонськи. А, приміром, як Лемпард у грі проти "Наполі". Одначе наш натуралізований серб захотів перехитрити не лише воротаря, а й себе.

Дивно, але цей сумний і навіть певним чином комічний для нас епізод не зіграв злого жарту із "Металістом". Більше того, він розізлив харків'ян, додав їм снаги та сил, а всім нам – надії. Те, що "Металіст" не вбило, те врятувало. Якась мить – і Вільягра відновив рівновагу. Ще кілька хвилин – і бідолашний Девич із антигероя і невдахи перетворився на пророка в своїй новій вітчизні.

А далі були тягучі хвилини надії та очікування. Показово, що саме в цей час, коли "Олімпіакос" побіг зрівнювати рахунок, "Металіст" створив стільки моментів, скільки у нього не було за всі попередні тайми. Саме в ці хвилини гості нарешті продемонстрували свою тактичну грамотність. Тоді як "Олімпіакос" із упевненого в собі прагматика перетворився на розгубленого холерика.

Виявляється, можна й так здобути успіх – програвши майже все, але вирвавши перемогу на самісінькій фінішній стрічці. Так чи інакше, але мірилом матчу є результат. Він – на нашу користь. І це головне. "Металіст" вперше в своїй історії пробився до чвертьфіналу єврокубків. І це ще головніше.

А решта – лише спогади учасників та їхня інтерпретація подій.

Олександр Солнцев