Жінка. Симуляція. Стимуляція

У одній із серій популярного серіалу "Секс і місто" героїня переймалася неабиякою дилемою: імітувати чи не імітувати оргазм під час сексу з бойфрендом. Справа була у тому, що чолов'яга виявився тотальним профаном, і аж ніяк не знавцем жіночого тіла, а їй не хотілося його ображати. І вона вирішила, що імітація покращить справу. Справи це, звісно, не покращило, та інакше й бути не могло, адже навіть гарна симуляція ніколи не виявиться кращою за бодай поганеньку правду.

Жінки люблять бавитись у ігри. Починаючи з юного віку і закінчуючи старістю, ми не припиняємо маленького жіночого маскараду, котрий став настільки невід'ємною частиною нашого життя, що уявити себе без цих хитрощів мало кому вдається. Адже загадкою природи жінок назвали не в останню чергу саме за це – за вміння симулювати навіть там, де це, здавалася б, непотрібно. Перший і найяскравіший приклад – косметика. Якою б вродою не наділила жінку природа, вона однаково буде намагатись щось змінити, перекроїти, поміняти і подати зовсім під іншим соусом. Так і народжуються анекдоти про блондинок – більшість дам перефарбовується аж ніяк не тому, що їхній власний чорний, каштановий чи рудий колір їм не пасує. Це данина моді, а отже, своєрідна симуляція, прагнення вдати з себе не ту, котрою ви є насправді. Ніби в цьому нічого поганого й нема – в наші дні нікому не заборонено робити з собою все що завгодно, особливо не зважаючи на поголос, однак… Симулюємо ми, жінки, набагато частіше і більше, аніж можна уявити. Навіть у ліжку замість того, аби просто пояснити, що ми втомилися за день і банально хочемо поринути в сон замість бавитись у Синю бороду і принцесу, ми імітуємо головний біль, тоді як ніяка голова у нас, звісно, не болить.

У чоловіків, як в створінь менш вигадливих і прямолінійних, все простіше: вони не намагаються завуалювати недоліки чи брак плюсів: вони просто перетворюють одне на інше. Бо, як сказав Роберт Уоррен, добро слід робити з зла, оскільки більше його нема з чого робити. Не схожий ти на Джуда Лоу? Ну і прекрасно, він зі своїм милим личком схожий скоріше на голубого, ніж на нормального чоловіка. Не маєш ти мільйонів на швейцарському рахунку? Зате ти чесний системний адміністратор, і руки твої нічого не крали. Не маєш гори м'язів, як у Шварценеггера? Зате не зраджував дружини з покоївкою! Щодо симуляції, то, звісно, й чоловіки – не херувими і не виняток, однак камуфлювання в них відбувається однаково простіше, ніж у нас. Авангардна симуляція, до котрої вдаються чоловіки, – це прагнення показати себе суперменом на максимум, навіть якщо до супермена йому, як маркізу Де Саду – до цнотливості. До чого ж засоби, до котрих вони при цьому вдаються, не тішать різноманітністю: там, де жінка давно вигадала б цілий арсенал косметично-інтелектуальної зброї, в чоловіків все віками залишається так само: в древньому Римі мужчина вважався успішним, сильним і вродливим, коли на ньому було навішано багато золота, нині – якщо у нього гарна машина і чимало кредитних карток. Навіть в інтимному плані це працює: як каже один мій знайомий, "тачка" для чоловіка – це уявний продовжувач статевого органу. Бо, навіть якщо представник сильної статі й справді сильний, вродливий і читає Бодлера в оригіналі, машина зайвою не буде. Що стосується зовнішності, то тут ми чоловіків однозначно перегнали по всіх показниках, тому що жоден чоловік не одягатиме туфлі на підборах, аби здаватись вищим, навіть якщо його зріст – "метр у стрибку", не одягатиме корсет, аби приховати "пивний" живіт, і єдине, що часом із зворушливою наївністю роблять мужчини, – це зачісують набік залишки волосся, аби приховати лисину.

Навіщо ми це робимо? Навіщо симулюємо те, без чого насправді прекрасно живемо? Бо якщо відверто, то мало яка жінка дозволить собі назвати подаровану свекрухою нікому не потрібну гігантську потворну вазу відвертим мотлохом, вчинивши так, як це часто роблять чоловіки. Ні – ми чемно кажемо "дякую", симулюючи захват, інколи навіть розчулено обіймаємо свекруху, а тоді подарована ваза припадає пилом цілий рік, аж до дня, коли ми дістаємо її з шафи, бо в гості знову має навідатись його мама. І, знову ж таки, цей жест, коли ми стрімголов шукаємо серед старих банок з варенням і поламаних лиж нещасну вазу, аби витерти її від павутиння і поставити на видне місце – це також імітація того, що нам дорога ця річ, попри те, що викинути її вам не дозволяє тільки любов до чоловіка.

Хтось може подумати, що через всі ці симуляції жінка є віроломною, брехливою негідницею, котра не вміє казати правду в обличчя, і прикривається допоміжними засобами, аби вводити чоловіків та й інших жінок в оману. Насправді це не так. Адже чоловік – він на те й чоловік, аби бути прямим, відвертим і сміливим. Жінці на роду написано бути милою, чарівною і слабкою. А що краще стимулює чоловіків до дії? Вірно – наша симуляція. Болить голова? Вважайте, що посуд за вас вже помито. Незручно на високих підборах, в котрих ви насправді можете навіть стометрівку бігти? Це запорука того, що важку сумку не доведеться нести самій. Врешті-решт, той же оргазм ми імітуємо не просто тому, що нам хочеться продемонструвати свої акторські здібності, а щоб ЙОМУ було приємно. І йому приємно. А коли приємно йому – приємно і нам, і нові симуляції заради стимуляцій – не за горами.